Солдатам в Дебальцеве доставили черговий вантаж допомоги та відеоподяку від броварчан

Чорна випалена земля вздовж траси, десятки кілометрів доріг з втиснутими в асфальт слідами від танків, підірвані мости: такі звичні пейзажі передфронтової зони. Проїхавши всі блок-пости, на максимально можливій швидкості наближаємось до Дебальцевого, аби передати хлопцям на передову кілька десятків тонн зібраної допомоги. Місто контролюють солдати 11 та 25 батальйонів територіальної оборони, в складі яких воюють близько 3 десятків броварчан. 

Ранок 16 вересня в 11 батальйоні «Київська Русь» зустріли з втратами. Від вибуху ворожого снаряду  на одному з блок-постів загинули двоє молодих бійців: одному 22, іншому 24 роки. Підписаного в Мінську перемир’я терористи, ясна річ, не дотримуються.

Хлопці помстились за своїх молодих побратимів – того ж дня мінометним вогнем поклали близько півсотні терористів.

[caption id=”attachment_29227” align=”aligncenter” width=”600”] Вистежувати ворожих диверсантів бійцям “Київської Русі” тепер допомагає тепловізор, придбаний за кошти броварчан. Левову частку суми пожертвував Павло Різаненко[/caption]

«Якби не було російської армії і найманців, то вже був би мир», - каже молодий боєць «Самсон». «Багато так званих місцевих «ополченців», чуючи звуки куль та мінометів, кидають зброю і тікають. Підрозділи російської армії і чечени дуже «огризаються».

Після кількох місяців перебування на війні «Самсон» сьогодні їде у нетривалу відпустку додому, щоб побачити рідних та кохану дівчину.

[caption id=”attachment_29222” align=”aligncenter” width=”600”] Самсон (праворуч) з бойовим товаришем (фото зі сторінки солдата)[/caption]

Змалку 22-річний Самсон мріяв стати військовим. Після строкової служби хотів вступити до військового училища, але не склалося – за вступ вимагали хабар в розмірі 25 тисяч гривень. На початку війни хотів потрапити в легендарну 95-ту житомирську бригаду, але теж не взяли – не було місць. Після цього пішов на навчання в «Десну», а далі – на фронт у складі батальйону «Київська Русь».

За воротами чути клаксон автомобіля. З дверей разом з бойовим товаришем виходить воїн-броварчанин Євген Левковець. Разом з колоною волонтерів до нього сьогодні приїхав старший брат Сашко. Хлопці тепло обіймаються, старший розказує про справи вдома, молодший ділиться останніми фронтовими новинами.

[caption id=”attachment_29211” align=”aligncenter” width=”600”] Рідні брати Євген та Сашко з Броварів: перший воює на фронті, інший збирає допомогу на передову[/caption]

Розвантажуємо зібрану волонтерами Координаційного центру допомоги броварським військовим та компанії «Мега Поліграф» допомогу – іменні посилки, медикаменти, теплі речі, нова форма та берці, каремати та спальники, вода і продовольство.

Раптом за кілометр-два від бази починають лунати вибухи. “Спокійно, хлопці, - каже лейтенант, продовжуючи розвантажувати пакунки, - це наші відповідають “сепарам”.

Територією бігає хлопчак 11-12 років. Він часто приїжджає сюди на велосипеді з міста. Їхня сім’я має корову, і бійці купують в них молоко – 12 гривень за півторалітрову пляшку. «Їдь додому скажи мамі, що привезли хліба – хай хтось прийде забере, а я тобі за це дам варення. Любиш варення?», - звертається до школяра один з бійців. «Люблю», - каже малий, застрибує на сідло і їде додому в Дебальцеве. Школи в місті не працюють, тому  хлопчак багато часу проводить тут, з бійцями батальйону.

Звісно, не все місцеве населення підтримує українських солдатів. «Дехто добре ставиться, постійно допомагають, воду дають. Багато хто відвертається і не підтримує нас», - каже 21-однорічний Левковець.

В батальйоні броварчанин отримав позивний Плавець. До армії він навчався разом з братом в Броварському спортивному училищі, тренувався в «Купаві».

Обпалений фронтовими вітрами та ворожим вогнем солдат вантажить іменні посилки та продукти. Вони з побратимом розвозитимуть передачі від рідних хлопцям на блок-пости.

Крім продуктів, медикаментів, одягу та амуніції передаємо ще одну не менш важливу річ – диск з відеозаписом від броварських волонтерів Коордцентру «Дякую тобі». На жаль на території бази розвідників 11 тербату нема ноутбука, але бійці обіцяють обов’язково подивитись відеозапис, адже тепле слово з рідного міста для солдата іноді не менш важливе, ніж новий бронежилет чи каска.

Сепари десь за 18-20 кілометрів звідси. Обстріллють постійно, розказують хлопці. Дебальцеве – стратегічно важливий об’єкт: підконтрольне українським військовим місто роз’єднує терористів між Донецькою та Луганською областями. Хлопці змушені тримати кругову оборону та зберегти вузький коридор, аби не дати замкнути себе в кільце, як під Іловайськом.

 «О! А коли вибори?», - здивовано перепитує боєць. Політичними новинами рядові бійці батальйону не надто цікавляться. «Чуєш постріли - це обстрілюють наших під Фащівкою. Оце такі наші новини», - говорить солдат “Київської Русі” про відчутний гуркіт мінометних обстрілів на горизонті.

[caption id=”attachment_29206” align=”aligncenter” width=”600”] Нашивка “Укроп” дуже популярна серед бійців[/caption]

[caption id=”attachment_29218” align=”aligncenter” width=”600”] На прохання старшого брата Сашко привіз на фронт портативний приймач, щоб слухати радіо[/caption]

Завантаживши повний багажник волонтерської допомоги, хлопці тиснуть руки та обіймаються. Рідні брати – старший Сашко та молодший Євген з Броварів – ледве стримують сльози. Зустріч вийшла надто короткою, хтозна, коли доведеться зустрітися знову.

Ситуація в Дебальцевому хитка, мінометний вогонь та обстріли з “Градів” не припиняються, але бійці «Київської Русі» відважно тримають місто. Вже повертаючись дорогою назад зустріли дві колони важкої військової техніки, що прямувала на підмогу батальйонам. Це вселяє впевненість в тому, що наші солдати адекватно і абсолютно мирно відповідатимуть бойовикам в часи «перемир’я».

Коли закінчиться ця війна не знає ніхто. Попереду - холодна зима, тому волонтери Координаційного центру активно збирають  теплі речі для броварських хлопців. Актуальними залишаються потреби в  продуктах та медикаментах. Занести допомогу можна, як і раніше, за адресою вул. Постишева, 1В (офіс партії “УДАР”) або внести матеріальну допомогу на картку Приватбанку: 5168 7423 2510 6460. Отримувач: Чередник Юрій Павлович. Тел. гарячої лінії (097) 685-50-23