Тарас Шако
журналіст видання "Маєш право знати", громадський активіст
Зв'язатись з Тарас Шако
Чорна випалена земля вздовж траси, десятки кілометрів доріг з втиснутими в асфальт слідами від танків, підірвані мости: такі звичні пейзажі передфронтової зони. Проїхавши всі блок-пости, на максимально можливій швидкості наближаємось до Дебальцевого, аби передати хлопцям на передову кілька десятків тонн зібраної допомоги. Місто контролюють солдати 11 та 25 батальйонів територіальної оборони, в складі яких воюють близько 3 десятків броварчан.
Ранок 16 вересня в 11 батальйоні «Київська Русь» зустріли з втратами. Від вибуху ворожого снаряду на одному з блок-постів загинули двоє молодих бійців: одному 22, іншому 24 роки. Підписаного в Мінську перемир’я терористи, ясна річ, не дотримуються.
Хлопці помстились за своїх молодих побратимів – того ж дня мінометним вогнем поклали близько півсотні терористів.
«Якби не було російської армії і найманців, то вже був би мир», – каже молодий боєць «Самсон». «Багато так званих місцевих «ополченців», чуючи звуки куль та мінометів, кидають зброю і тікають. Підрозділи російської армії і чечени дуже «огризаються».
Після кількох місяців перебування на війні «Самсон» сьогодні їде у нетривалу відпустку додому, щоб побачити рідних та кохану дівчину.
Змалку 22-річний Самсон мріяв стати військовим. Після строкової служби хотів вступити до військового училища, але не склалося – за вступ вимагали хабар в розмірі 25 тисяч гривень. На початку війни хотів потрапити в легендарну 95-ту житомирську бригаду, але теж не взяли – не було місць. Після цього пішов на навчання в «Десну», а далі – на фронт у складі батальйону «Київська Русь».
За воротами чути клаксон автомобіля. З дверей разом з бойовим товаришем виходить воїн-броварчанин Євген Левковець. Разом з колоною волонтерів до нього сьогодні приїхав старший брат Сашко. Хлопці тепло обіймаються, старший розказує про справи вдома, молодший ділиться останніми фронтовими новинами.
Розвантажуємо зібрану волонтерами Координаційного центру допомоги броварським військовим та компанії «Мега Поліграф» допомогу – іменні посилки, медикаменти, теплі речі, нова форма та берці, каремати та спальники, вода і продовольство.
Раптом за кілометр-два від бази починають лунати вибухи. “Спокійно, хлопці, – каже лейтенант, продовжуючи розвантажувати пакунки, – це наші відповідають “сепарам”.
Територією бігає хлопчак 11-12 років. Він часто приїжджає сюди на велосипеді з міста. Їхня сім’я має корову, і бійці купують в них молоко – 12 гривень за півторалітрову пляшку. «Їдь додому скажи мамі, що привезли хліба – хай хтось прийде забере, а я тобі за це дам варення. Любиш варення?», – звертається до школяра один з бійців. «Люблю», – каже малий, застрибує на сідло і їде додому в Дебальцеве. Школи в місті не працюють, тому хлопчак багато часу проводить тут, з бійцями батальйону.
Звісно, не все місцеве населення підтримує українських солдатів. «Дехто добре ставиться, постійно допомагають, воду дають. Багато хто відвертається і не підтримує нас», – каже 21-однорічний Левковець.
В батальйоні броварчанин отримав позивний Плавець. До армії він навчався разом з братом в Броварському спортивному училищі, тренувався в «Купаві».
Обпалений фронтовими вітрами та ворожим вогнем солдат вантажить іменні посилки та продукти. Вони з побратимом розвозитимуть передачі від рідних хлопцям на блок-пости.
Крім продуктів, медикаментів, одягу та амуніції передаємо ще одну не менш важливу річ – диск з відеозаписом від броварських волонтерів Коордцентру «Дякую тобі». На жаль на території бази розвідників 11 тербату нема ноутбука, але бійці обіцяють обов’язково подивитись відеозапис, адже тепле слово з рідного міста для солдата іноді не менш важливе, ніж новий бронежилет чи каска.
Сепари десь за 18-20 кілометрів звідси. Обстріллють постійно, розказують хлопці. Дебальцеве – стратегічно важливий об’єкт: підконтрольне українським військовим місто роз’єднує терористів між Донецькою та Луганською областями. Хлопці змушені тримати кругову оборону та зберегти вузький коридор, аби не дати замкнути себе в кільце, як під Іловайськом.
«О! А коли вибори?», – здивовано перепитує боєць. Політичними новинами рядові бійці батальйону не надто цікавляться. «Чуєш постріли – це обстрілюють наших під Фащівкою. Оце такі наші новини», – говорить солдат “Київської Русі” про відчутний гуркіт мінометних обстрілів на горизонті.
Завантаживши повний багажник волонтерської допомоги, хлопці тиснуть руки та обіймаються. Рідні брати – старший Сашко та молодший Євген з Броварів – ледве стримують сльози. Зустріч вийшла надто короткою, хтозна, коли доведеться зустрітися знову.
Ситуація в Дебальцевому хитка, мінометний вогонь та обстріли з “Градів” не припиняються, але бійці «Київської Русі» відважно тримають місто. Вже повертаючись дорогою назад зустріли дві колони важкої військової техніки, що прямувала на підмогу батальйонам. Це вселяє впевненість в тому, що наші солдати адекватно і абсолютно мирно відповідатимуть бойовикам в часи «перемир’я».
Коли закінчиться ця війна не знає ніхто. Попереду – холодна зима, тому волонтери Координаційного центру активно збирають теплі речі для броварських хлопців. Актуальними залишаються потреби в продуктах та медикаментах. Занести допомогу можна, як і раніше, за адресою вул. Постишева, 1В (офіс партії “УДАР”) або внести матеріальну допомогу на картку Приватбанку: 5168 7423 2510 6460. Отримувач: Чередник Юрій Павлович. Тел. гарячої лінії (097) 685-50-23