l_89a7fc43Щодо резонансної історії з учнем броварського НВК, над яким жорстоко познущались однокласники, наше видання свідомо не вставляло свої «п’ять копійок». Ситуація вийшла на вищий загальнонаціональний рівень, в прямому ефірі в прайм-тайм понад годину тривало телевізійне шоу, в якому були «обсмоктані» усі подробиці того, що сталося. Навряд чи будь-яка стаття могла б краще розкрити подробиці інциденту, ніж жива розмова віч-на-віч з майже усіма учасниками цієї жахливої пригоди.

Взагалі, на особисту думку автора, подібні історії – навряд чи найкращий привід для висвітлення їх на центральних телеканалах. Користь, яку отримає від цього суспільство – досить сумнівна, а ось те, що дитина завдяки таким шоу «прославиться» на всю країну –однозначно й гарантовано. З іншого боку, можна зрозуміти батьків, котрі відчули, що міська влада усіма способами намагається зам’яти ситуацію, замість того, аби спробувати вирішити конфлікт і надати кваліфіковану допомогу постраждалій дитині. У батьків школяра, вочевидь, не лишилось вибору, аби звернутися за допомогою до преси і добитись справедливості, покарати винних і захистити власну дитину.

Однак якщо абстрагуватися від моральної складової цієї ситуації, виникають цілком логічні запитання щодо того, як зреагувала на інцидент міська влада і зокрема – управління освіти. А реакція ця відбулась в кращих традиціях «совка»: зробити вигляд, наче нічого не сталося, спробувати «зам’яти» інцидент, зробити все для того, аби не було розголосу. І навряд чи хтось має ілюзії, що робилося це в інтересах постраждалої дитини. Вочевидь, єдиною метою такої поведінки місцевих освітян – а найперше їхніх керівників -  була спроба захистити свою репутацію, і як наслідок – власні посади.

[caption id=”attachment_32064” align=”aligncenter” width=”600”]Начальник управління освіти Броварської міської ради Володимир Онищенко Начальник управління освіти Броварської міської ради Володимир Онищенко[/caption]

Однак розголосу уникнути не вдалось – справа вийшла на такий рівень, про який не могли подумати місцеві керманичі освіти у своїх найгірших сподіваннях. І саме на цьому етапі почалось найцікавіше. Замість того, аби визнати свій прорахунок, хоча б частково власну вину у тому, що сталося, місцеві управлінці почали вигадувати будь-які виправдання конкретно для себе. Інколи складалося враження, що про саму дитину вже й забули: головним було лише те, аби нікого не покарали серед чиновників. Так, у своєму виступі під час останньої сесії міськради, начальник управління освіти - а за сумісництвом ще й міський депутат від Партії регіонів – Володимир Онищенко якось надто вже непереконливо доповідав, що жодної вини освітян у тому, що сталося, немає. За його словами, відповідальність тут мусять нести виключно батьки.

Після цього виступу стало зрозуміло, що міська влада не має наміру карати навіть «стрілочників» і головний висновок, який зробив із даної ситуації мер Сапожко та його заступниця по гуманітарним питанням Лариса Виноградова – це необхідність прибрати з території шкіл… гаражі. Мовляв саме наявність незаконних гаражів спричинили передумови для знущання дітей над своїми однолітками. Саме в цей час вже згадана Лариса Виноградова активно постила у Фейсбук, аби прозвітуватись, що міська влада, на її думку, вжила всіх необхідних заходів для недопущення повторення ситуації в майбутньому.

Особисто мені складно дати якийсь рецепт, як уникнути таких проявів жорстокості з боку дітей. Не думаю, що хтось із читачів також знає 100% спосіб, як цьому протидіяти, адже це проблема комплексна, вона сягає корінням в усі сфери життя нашого суспільства, і передусім стосується недостатньої уваги, що ми приділяємо юному поколінню. Проте в одному я впевнений: якби щось подібне сталося в розвинутій західній країні, події розвивалися би зовсім інакше.

[caption id=”attachment_32065” align=”aligncenter” width=”480”]Заступник міського голови з гуманітарних питань Лариса Виноградова Заступник міського голови з гуманітарних питань Лариса Виноградова[/caption]

Найперше, міські функціонери від освіти не допустили б ситуації, коли матір постраждалого хлопчика від безвиході мусила б звертатися зі своєю проблемою на телебачення. Ніхто б не намагався зам’яти інцидент, переконати маму не звертатись до правоохоронців із заявою абощо, як це сталося у нашому випадку. Постраждалій дитині відразу б надали кваліфіковану психологічну допомогу, її б направили на реабілітацію, по школам, можливо, провели би певні тематичні роз’яснювально-виховні заходи, своєрідну інформаційну профілактику, аби мінімізувати ризики повторення подібної ситуації в майбутньому. Коротше кажучи, був би вжитий комплекс заходів з метою саме вирішити конфлікт, а не заморозити його. І тоді б такого медіа-вибуху, який трапився, найпевніше не сталося би.

Але якщо б історія все ж таки потрапила у вечірні ефірі центральних телеканалів – начальник відділу освіти наступного ж ранку поклав би на стіл міському голові заяву про звільнення. І тоді вже мер мав би приймати рішення – позбавляти головного освітянина міста посади, чи ні. Не виключено, що європейський Онищенко зберіг би за собою крісло, якщо б те, що сталося, не відображало би загальну ситуацію у сфері освіти. Але якби вся ця сфера була з ніг до голови просякнута корупцією, непрофесіоналізмом і системним застосуванням адмінресурсу, коли від виборів до виборів управління освіти використовує підлеглих вчителів у якості масовки на агітаційних заходах, а батьків учнів – виключно в якості фінансових донорів, то шансів у такого начальника відділу освіти не було б. Зрештою, для цього не потрібно було б чекати й ситуації, що сталась з учнем в НВК.

Але наш Онищенко – не європейський начальник відділу освіти. І наш міський голова – мер не європейського зразка. Броварські чиновники досі перебувають в совковій системі кругової поруки, коли будь-який гріх - будь то непрофесійність, корупція, чи навіть такого штибу скандал – прощається. Тому що це питання життєздатності вибудуваної ними системи: варто виштовхнути один компонент, як завалиться вся конструкція. Саме тому ми маємо «непотопляємого» начальника управління освіти, одіозну і скандальну начальницю відділу культури, зрештою і міського голову – з тієї ж когорти.

P.S.

Сьогодні автор мав розмову з матір’ю постраждалого школяра, пані Наталією. Жінка повідомила, що наразі родина вирішує питання, як переїхати з Броварів, адже після всього, що сталося, вони навряд чи зможуть лишатися в цьому місті. Наталія Сергіївна також зазначила, що сьогодні мусить водити дитину до приватного психолога, адже той, що його надав міській відділ освіти, з її слів – некомпетентний. Окрім того, родина також потребує коштів на послуги адвоката – судова тяганина лише розпочинається. Сім’я постраждалого хлопчика – не надто заможна, тож пані Наталія - мати хлопчика - просить броварчан, що бажають підтримати родину, зв’язатися з нею за телефоном (097) 392 77 28.