Створення унікальних розвиваючих книжок об'єднує броварську родину
Замість паперових сторінок – тканина, для їх оформлення - обрізки фетру, стрічки, ґудзики, шнурівки, липучки, дзвіночки… Броварчанка Інна Коновальчук разом зі своїми трьома дітьми робить для малечі розвиваючі м’які книжки із того, що є під рукою. Сімейний бізнес має навіть свою торгову марку - Ліперуся. Майстриня стверджує, що спільна справа об’єднала родину і дуже допомагає у вихованні дітей. З нашим журналістом Інна поділилася таємницями у створенні незвичних книжок та секретом злагоди у великому сімействі.
Інна відразу вибачається, що не запросила нас у свою однокімнатну квартиру, де окрім неї, чоловіка та 3 дітей живе ще кішка, хом’як та 12 равликів. Пояснює просто: кімната слугує для їхньої багатодітної родини і спальнею, і залою, і творчою майстернею, тож там складно буде не помітити промислові таємниці, які вона, як і кожен виробник, не хотіла б розсекречувати.
[caption id=”attachment_59040” align=”aligncenter” width=”600”]
Інна Коновальчук[/caption]
[caption id=”attachment_59043” align=”aligncenter” width=”600”]
Петрик, Ліза і Ярослава[/caption]
Тож зустрілися ми в парку «Перемога», де у тіні на травичці Інна і розклала крам торгової марки «Ліперуся» та познайомила зі своєю творчою командою – дітьми: 13-річною Лізою, 10-річним Петриком та 4-річною Ярославою (Русею-Ясею). «Оце і є моя «Ліперуся»: з кожного імені по дві-три літери – і вийшла назва нашого пізнавально-розважального клубу, - сміється Інна. - А чому його емблемою вибрала поросятко, - так наша Ліперуся - ніби уособлення моїх трьох діток, які такі ж милі й трішки шкідливі».
Про книжки паперові
Усе почалося з віршів, каже Інна. У шкільні роки вона пробувала римувати, потім хотіла стати журналісткою, але з цим не склалося. Натомість навчилася грати на бандурі та здобула «серйознішу», на думку її батьків, професію: закрійника чоловічого та жіночого одягу, пізніше – менеджера та керуючого із готельно-ресторанного бізнесу. З останньої навіть стала бізнес-тренером. Та творча натура брала своє. Їдучи на роботу та назад, у автобусах римувала: складала вірші про своїх «ЛіПеРусь», за якими сумувала, адже за роботою не встигала приділяти їм стільки уваги, скільки хотілося б. Особливо річній Ясі, яку доглядати доводилося старшим дітям. Та події на Майдані в 2014 році кардинально змінили Іннине життя: тривога за дітей змусила роботу покинути. Час був буремний: Революція, блок-пости, війна з Росією - Інна хвилювалася, коли їхала на роботу і залишала дітей вдома.
От тоді й з’явилася ідея об’єднати своїх таких різних за характером і віком сина та доньок навколо спільної ідеї. Нею і стала «Ліперуся». Щоб «оживити» літературного персонажа, який народився ще в 2013 році, кожен із сімейства доклав рук. Ліза робила ескізи та викройки поросятка, Інна - іграшку шила. Молодші ж діти паралельно працювали над створенням авторської розмальовки. Правда, ця ідея з’явилася дещо пізніше. Спочатку Петрик і Яся, які дуже люблять малювати, спробували зобразити те, про що мама писала у віршах. У дитячих ілюстраціях Інна побачила можливий напрямок розвитку своїх «ЛіПеРусь» – робити розмальовки.
[caption id=”attachment_59039” align=”aligncenter” width=”600”]
Набір: 5 розмальовок і олівці коштують 30 грн.[/caption]
Тепер сімейство свої роботи продає, адже ці простенькі книжечки користуються попитом серед батьків, котрі виховують малечу. А заодно подумує і про створення інтерактивних додатків до мобільних телефонів – дитячі ігри на основі віршів. Зараз Інна з дітьми пише сценарій першої гри та шукає спонсора для розвитку «Ліперусі», яка активно розвивається одночасно у трьох напрямках: видавництво друкованих книжок-розмальовок, інтерактивна книжка та м’які розвиваючі книжки із тканини та фетру.
Про перші книжки з тканини
Перша м’яка книжка з’явилася в Коновальчуків півтора років тому. Її прототип Інна побачила в інтернеті і як професійний закрійник довго не розмірковувала: спробувати/не спробувати, адже в сім’ї підростала 2-річна Яся. Завдяки розвивайці Ярослава навчилася швидко застібати ґудзики, зав’язувати шнурочки, управлятися із застібками, заплітати косичку. «Це була пробна книжка з набором лише розвиваючих вправ без сюжетної лінії, - розповідає Інна. - Але дуже важливо, щоб книга розвивала у дитини фантазію і вчила застосувати набуті знання в житті».
[caption id=”attachment_59032” align=”aligncenter” width=”600”]
Перша книжка [/caption]
Тож після кількох подарункових книжок-дубляжів: маленької першої та великої другої з’явилася книжка оптимального розміру - 24 на 24 см для дітей 3 років
Про бренд «Ліперуся»
Уперше Коновальчуки «засвітили» Ліперусю навесні минулого року. Тоді вони взяли участь у столичному ярмарку FamilyDay, організованому журналом «Бурда-Україна», і презентували своїх м’яких свинок та книжки-розмальовки. Тоді ж Петрик уперше самостійно спробував заробити гроші: виступив у якості тренера - провів майстер-клас із орігамі. Хлопчика вистачило тільки на годину роботи: «Ого, важко», - поділився з батьками першим досвідом заробітку грошей 9-річний Петрик. Відтоді, каже Інна, син став слухнянішим і з розумінням ставиться до прохань дорослих не бешкетувати та дати можливість попрацювати в тиші.
[caption id=”attachment_59049” align=”aligncenter” width=”600”]
Кураж-базар. Квітень 2016 р.[/caption]
[caption id=”attachment_59050” align=”aligncenter” width=”600”]
Кураж-базар. Липень 2016 р. Вартість книг - від 400 грн (найменші) до 2 200 грн (найбільші на 8 сторінок). Ціна залежить від величини книжки і складності роботи.[/caption]
[caption id=”attachment_59062” align=”aligncenter” width=”600”]
Сторінки майбутньої книжки для дитини з порушенням кінестетичного сприйняття.[/caption]
[caption id=”attachment_59046” align=”aligncenter” width=”600”]
Ця книжка ще не знайшла свого господаря.[/caption]
[caption id=”attachment_59045” align=”aligncenter” width=”600”]
Яся “тестує” нову мамину книжку.[/caption]
Усього за 8 місяців щоденної напруженої праці було створено 22 брендові книжки. За майже рік діяльності пізнавально-розважального клубу однокімнатна квартира Коновальчуків перетворилася на творчу майстерню, де в сімейному мистецькому тандемі кожен зайняв свою нішу: Ліза – ідейного натхненника, яка на практиці освоює також спеціальність SMM-менеджера, Петрик – експериментатора, котрий допомагає створювати ескізи, мама – швачки та авторки віршів і оповідань. Кожну нову книгу на цікавість і якість випробовує Яся. Тато Олексій, які нині зайнятий власним бізнесом, залишається «на підхваті», коли необхідно багато працювати з ножицями – витинати деталі.
«Особливість наших книжок у тому, що всі вони - сюжетні. Щоб сторінки не прогиналися і не «грали» під руками при натисканні, робимо спеціальне тверде покриття - дублірин. Та дещо ще. А от це «дещо» - наше таємниче виробниче надбання, - посміхається майстриня. – Під час виконання того чи іншого завдання жорстка сторінка дозволяє дитині досягти результату. А це – дуже важливо, інакше вона втратить інтерес до навчання». Щоб книга була максимально якісною, Інна використовує натуральні матеріали, серед яких особливе місце займає корейський фетр. А ще у кожній книжці є свої «родзинки», хвалиться майстриня. Наприклад, «неслухняний» шнурок із штучної замші, який, щоб заправити, потрібно прикласти зусиль.
[caption id=”attachment_59044” align=”aligncenter” width=”600”]
На створення книги середнього розміру Інна витрачає 10 днів по 8 год щодня.[/caption]
Секрети злагоди великого сімейства
У розважально-пізнавального клубі «Ліперуся» кожен із дітей займається тією справою, яка йому подобається, одночасно розвиваючись, пізнаючи нове, навчаючись працювати в колективі, самоорганізовуючись. Конкуренції Інна не боїться, адже постійно розвивається. Щоб удосконалити свої письменницькі уміння, закінчила Літературну школу при Центрі літературної освіти (співзасновник та координатор проекту - броварчанин Дмитро Стретович). Майстриня має сучасні погляди і вважає, що батьки мають відходити від думки, що все найкраще – дітям. “Щоб дати краще своїм чадам, спершу треба вкладати у свій розвиток - каже Інна. - А_дже коли батьки не розвиваються і зациклюються тільки на “стірці/варці”, рано чи пізно настає момент, коли в дитину вкладати нічого, бо їхні потреби в наставництві та прикладі досвіду зростають. Тоді діти і стають некерованими”._
«У нашій сім’ї є розуміння цінності роботи маминих рук, - розповідає Інна. - Я ніколи не намагалася переробити всі справи сама - робота розподіляється між усіма членами сімейства. Мої діти самостійні з маленького». Саме виховання дітей власним прикладом, спільною ідеєю і працею, можливістю більше пізнавати і дозволяє юним Коновальчукам повноцінно розвиватися та знаходити себе. А це і є найбільшим щастям для батька та матері.
Фото - Катерини Негоди та зі сторінки Інни Коновальчук на “Фейсбук”