• Сьогодні: Четвер, Вересень 20, 2018

Удар по УДАРу, або Горіти здатні не тільки машини

Червень12/ 2013
avatar
Андрій Качор

Незалежний журналіст, громадський активіст

Команда сайту «МПЗ» може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану у розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги»

tachka1Напевно, ні в кого не залишилось сумнівів, що дика за своєю формою та суттю акція залякування глави броварського УДАРу Романа Сімутіна не призвела до бажаного ефекту, на який розраховувала влада.

Ефекту досягнуто зворотнього: ні Роман, ні його побратими по справі не злякались, а навпаки – тепер ще дужче посилять боротьбу проти терористичного режиму Сапожка-Федоренка-Семікопа. Так, вони знищили його власність, вони позбавили його засобів до заробітку, забравши в нього адвокатську ліцензію, тим самим кинувши напризволяще родину, адже Роман виховує трьох неповнолітніх дітей. Вони забрали в нього практично все, але відомо, що якраз втративши все, людина здобуває свободу, а заразом втрачає залишки страху. Утім, крім всього вищепереліченого, цей злочин влади матиме й інші наслідки.

Ця влада – це терористи

Підпал автомобіля Сімутіна – це по суті своїй терористичний акт. Машина “ударівця” на той момент була заправлена чималою кількістю пального, яке в результаті дуже ймовірного вибуху могло перетворитися на потужну бомбу, що розірвалася в безпосередній близькості від помешкань  сотень людей. Можна собі лише уявити, які це спичинило б жертви і скільки б квартир згоріло, якби цьому вибуху не вдалося запобігти. Це зайвий раз засвідчує, що замовникам та виконавцям злочину було абсолютно байдуже, скільки людей постраждає внаслідок теракту: вартість людського життя не вимірюється в грошах, а значить для влади воно – ніщо. Зрештою, разом з авто Сімутіна згорів ще й старенький ”Форд” простого роботяги з Черкас. Розпач чоловіка, котрий весь час спостерігав загибель власного “залізного коня” буквально з кількох метрів, важко передати словами. Терор місцевої влади дістався простих людей, і це має усвідомити кожен.

Ми гідно витримали удар і відповідь з нашого боку не забариться

Наша команда – не бандити і не терористи. Ми не збираємось уподібнюватись владі та не перетворимось на таких самих виродків як вони: виродків, котрі стріляють у спину, мародерствують та вбивають. “Варфоломіївська ніч” для Сапожка та Партії регіонів ще не настала, і наша реакція на терор поки лежатиме в ненасильницькій площині. Проте в результаті неї дехто, напевно, пошкодує, що народився на цей світ. Сапожко, Семікоп та масажист Азарова перетворили це місто на центр громадянського протистояння в Україні, і наші дії у відповідь будуть рівнозначними. Люди, котрі причетні до цієї влади та Партії регіонів мають усвідомлювати: вони завдали удару не по Роману Сімутіну. Вони завдали удару по всіх нас, по всіх Броварах і по всій Україні. Їхніми “кровниками” тепер стали не лише Сімутін, Качор чи навіть Різаненко. Вони нажили собі персональних ворогів в особах Кличка, Наливайченка та ще багатьох впливових людей, які вже в недалекому майбутньому стануть центральною владою в цій країні. Чи вистачить у тих, хто здійснив цей теракт, сил та ресурсів після цього захистити свої нікчемні долі?.. Маю щодо цього великі сумніви.

“І тільки смерть розлучить нас”

Не зважаючи на всю жахливість скоєного, я вдячний владі за кілька речей, до яких призвів цей теракт.

1. Те, що сталось, остаточно згуртувало нашу команду, зняло якісь дрібні ідеологічні, методологічні чи інші суперечки. Ми як ніколи змобілізовані, ми перетворились на єдиний кулак, який тепер об’єднує в собі не тільки осередок броварського УДАРу, а виходить за межі політичних переконань, вподобань чи інших подібних речей. Проти діючої броварської влади відтепер боротиметься спільнота усіх вільних людей, котрі готові захищати своє право на життя діями, а не розмовами на кухні. Наша спільнота постійно зростає і ми запрошуємо до себе усіх тих, кому очевидна злочинна сутність режиму Сапожка та хто має здатність до опору. Ми почули безліч слів підтримки, пропозицій про допомогу, купу надихаючих відгуків про ефективність нашої боротьби. Ми цінуємо це та відчуваємо велику вдячність. З партійно-політичної “тусовки” ми перевторюємось на боєздатну армію Громадян, здатних повалити будь-який злочинний режим: бандитський, терористичний, фашистський – яку б форму собі не обрала броварська влада наступного разу. Дякую вам за це, Ігоре Васильовичу, Сергію Миколайовичу та Сергію Михайловичу, від себе персонально та від усієї нашої “боївки”.

2. Ми готові до всього. Відтепер на кожну акцію ми йдемо як в останній бій, знаючи, що влада “регіонала” Сапожка, масажиста Азарова Федоренка та фашиста Семікопа не зупиниться ні перед чим – ми це знаємо і це вже знають всі. Розуміння “невідворотності буття” змушує нас ставати фаталістами, проте не зменшує наше прагнення відвойовувати своє місто у загарбників. Тепер тільки або ми, або вони. Навіть якщо зявляться жертви з нашої сторони – вони обов’язково зявляться й з іншої в геометричній прогресії. Нині це не боротьба влади й опозиції – це боротьба правди й справедливості з абсолютним злом.

3. Влада втратила останні залишки своєї легітимності в очах пересічних броварчан. Від жодного свого земляка я досі не почув сумнівів щодо замовного характеру теракту з автомобілем Сімутіна. Так само в суспільстві відсутня дискусія щодо прізвищ замовників та їхньої партійної приналежності – їхні імена всім відомі. Броварська влада морально упосліджена та політично “опущена” в очах тих, хто її вибирав і кожен її представник втратив останні шанси втриматись за своє крісло в 2015 році. Натомість виникла ясність, хто саме представлятиме броварчан у владі вже за два роки. Броварські “регіонали” та їхні “підстилки” доживають свої останні, порівняно захищені, дні. Перефразовуючи класика, хочеться їм побажати: “Насолоджуйтесь тимчасовим порівняним миром – війна проти вас буде жахливою”.