• Сьогодні: Вівторок, 31 Березня, 2020

В Україні на кожному кроці органи влади порушують Конституцію

Серпень20/ 2012
avatar
Анатолій Базір

Кандидат в депутати по мажоритарному виборчому округу №97 на виборах у 2012 році. За освітою, політолог

Команда сайту «МПЗ» може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану у розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги»

Нам дуже прикро, однак є всі обставини
припускати, що закони та інші
нормативно-правові акти України
є нечинними.

Конституція України
Стаття 57.

Так склалися обставини, що мав написати дослідження про оприлюднення законів в Україні. Кілька днів роздумів та вивчення цього питання – і до вашої уваги подаєтються напрацьовані мною матеріали . Висновки, до яких я приходжу: Президент, Верховна Рада та Конституційний Суд свідомо порушують Конституцію. Фактично Україна живе в правовому та політичному невігластві, що грає на руку існуючим політичним елітам – народ забитий та безправний. Вже на протязі 16 років порушується стаття конституції. Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Жоден Президент, як гарант Конституції, Верховна Рада України та Конституційний суд – не врегульовують законодавчо це питання.

Україна потребує негайної зміни політичної еліти. Вибори до парламенту – легітимний шлях це зробити. Відмовте в підтримці недолугим.
В світовій правовій практиці офіційне оприлюднення нормативно-правових актів, та в першу чергу законів, прийнято називати їх промульгації.
При цьому весь механізм промульгації законів та нормативно-правових актів здійснюється як одна із складових гарантування Конституцією України кожному право знати свої права і обов’язки, яке є однією з необхідних передумов здійснення прав і свобод та виконання обов’язків.
Ця процедура щодо законів передбачає три основні етапи:
1. підписання (санкціонування);
2. оприлюднення за¬кону;
3. набрання законом чинності.

Необхідно чітко розуміти, що процедура промульгації законів є складовим елементом системи стримувань та противаг законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.
В залежності від вибору форми правління: парламентської, парламентсько-президентської чи президентської в конституції країни закріплюється певна модель чи схема промульгації закону, за співучасті цих гілок влади.
Конституція України не містить терміна «промульгація». Однак відповідним терміном можна позначити дії Президента України щодо офіційного оприлюднення закону, передбачені ч. 2, 3, 4 ст. 94 Основного Закону України (Конституції).
Промульгація по суті є завершальною стадією законодавчого процесу, яка має позапарламентський характер. Вона забезпечує закону гласність, з нею практично завжди пов’язане набуття ним чинності.
Якщо виключне право приймати закони в Україні належить парламенту (Верховній Раді України), то право визнання закону належить Президенту України.
Саме Президент України офіційно повідомляє про факт прийняття і зміст закону всім, хто повинен його додержувати, виконувати, використовувати і застосовувати.
Проблема офіційного оприлюднення нормативно-правових актів в Україні поділяється на наступні елементи:
1. Недосконалість конституційного унормування механізму промульгації законів;
2. Відсутність законодавчого врегулювання промульгації законів та оприлюднення нормативно-правових актів;
3. Недосконалий механізм підзаконного врегулювання цього питання на рівні Указу Президента.

Основна проблема Конституції Української є в усталеній практиці (політичній традиції) її недотримання всіма гілками влади, та особливо Президентом України.
В питанні промульгації законів необхідно відзначити наступну негативну практику порушення конституції:
• перевищення Президентом терміну в п’ятнадцяти днів після отримання закону на підписання перед підписанням;
• перевищення терміну в 15 днів перед поданням Президентом вмотивованих і сформульованих пропозицій до Верховної Ради України для повторного розгляду;
Ми не можемо говорити, що ці порушення є постійними, по відношенню до всіх прийнятих законів.
Ця практика починає активно діяти за відсутності пропрезидентської більшості в парламенті (парламентсько-президентського протистояння); за умови прийняття Верховною Радою України “яскравих” лобістських чи популістських законів.
Існує також практика непідписання законів Президентом України, після подолання парламентом накладеного на закон президентського вето. Ці випадки стосувалися в першу чергу прийняття чи внесення змін до конституційних законів, що розширюють (звужують) вплив (повноваження) органів державної влади. Всі ці закони приймалися в період загострення парламентсько-президентського протистояння.
Парламент, при внесенні змін до Конституції України відповідно до Закону №2222-IV від 08.12.2004 року вніс відповідні доповнення до статі 94, згідно яких Голова Верховної Ради України після подолання вето президента на закон, може підписати цей закон та направити його на опублікування, в разі порушенням Президентом терміну підписання такого закону.
Із припиненням дії Закону №2222-IV від 08.12.2004 згідно Рішення Конституційного Суду України, ця проблема знову може стати актуальною за певних політичних умов.
Виникає запитання, чи з плином часу зникла в Україні традиція порушення конституційних норм промульгації законів. Чи ця практика буде періодично відновлюватися, після чергових чи позачергових парламентських виборів.
Доцільною для України вбачається конституційна норма, згідно якої Президент отримує право направити прийнятий парламентом закон на розгляд Конституційного Суду України, на предмет його конституційності, до його офіційного оприлюднення. Ця норма, створила б додатковий механізм подолання парламентсько-президентського протистояння. Досвід Польщі є в цьому відношенні знаковим для України. Подібний механізм діє лише по відношенню, до законопроектів (законів), що вносять зміни до Конституції України.

В Україні відсутнє законодавче регулювання промульгації законів та оприлюднення нормативно-правових актів.
Конституційними гарантіями права знати свої права і обов’язки є положення статті 57 Конституції України, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, і у разі недотримання цієї вимоги є не чинними.
На цей час питання оприлюднення нормативно-правових актів регулюються Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року № 503/97, хоча частиною другою згаданої статті Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
При цьому питання полягає не лише у тому, яким актом регулюватиметься питання офіційного оприлюднення, а й у недосконалості самого Указу Президента, яким не врегульований ряд важливих питань.
Отже, на цей час ще не прийнято спеціального закону, що урегульовує порядок доведення до відома населення законів та інших нормативно-правових актів.
Верховна Рада України неодноразово робила спроби прийняти Закон України “Про нормативно-правові акти”.
Ці спроби виступають яскравим підтвердженням проблем промульгації законів в Україні, пов’язаним із порушенням норм Конституції України.
З 2008 по 2010 рік відбувалася ціла епопея протистояння парламент-президент в питанні оприлюднення (промульгації) законопроекту “Про нормативно-правові акти” р.№ 1343-1 від 21.01.2008 (внесеного н.д. О.В.Лавриновичем).
В нижченаведеній таблиці можна побачити всі етапи конституційного протистояння президент-парламент.
29.06.2010 Закон відхилено
Президент Янукович
13.04.2010 Вручено висновок комітету до пропозицій Президента
18.02.2010 Розгляд пропозицій Президента перенесено
19.01.2010 Вручені пропозиції Президента до закону
28.12.2009 Направлено на розгляд комітету
22.12.2009 Повернуто з вето Президента для скасування
Президент Ющенко
07.12.2009 Закон направлено на підпис Президенту
05.12.2009 Закон підписано Головою Верховної Ради України
18.11.2009 Повторно прийнято з подоланням вето
18.11.2009 Вручено висновок комітету до пропозицій Президента
30.10.2008 Вручені пропозиції Президента до закону
Президент Ющенко
29.10.2008 Направлено на розгляд комітету
28.10.2008 Повернуто з вето Президента для скасування
Президент Ющенко
13.10.2008 Закон направлено на підпис Президенту
13.10.2008 Закон підписано Головою Верховної Ради України
01.10.2008 Закон прийнято
01.10.2008 Вручено таблицю поправок-2
16.09.2008 Прийнято в першому читанні
16.09.2008 Включено до порядку денного
05.02.2008 Вручено для ознайомлення
24.01.2008 Направлено на розгляд комітету
22.01.2008 Передано на розгляд керівництву
21.01.2008 Одержано Верховною Радою

За цей час протистояння змінилося два президента Ющенко та Янукович. Однак жоден з них був незацікавлений в прийнятті закону “Про нормативно-правові акти”.
На даний час у парламенті розглядається інший Законопроект “Про нормативно-правові акти” реєстраційний № 7409 від 01.12.2010, внесений представником Президента у Верховній Раді України Ю.Мірошниченком.
За 13 місяців даний законопроект прийнятий лише в першому читанні, що говорить про незацікавленість посадової особи – Президента України – у законодавчому врегулюванні питання промульгації законів та інших нормативно-правових актів України.
Необхідність розробки та прийняття такого проекту Закону пов’язана також з тим, що його відсутність може призвести до порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та протоколів до неї. Конвенція була ратифікована Верховною Радою України та є, відповідно до статті 9 Конституції України, частиною національного законодавства України.
Цим законопроектом доцільно врегулювати питання порядку та змісту проведення експертизи і підготовки на підпис Президентові України законів України. Порядок
На даний час питання офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності регулюється Указом Президента України ” Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” N 1327/97 від 04.12.1997 із змінами.

З огляду на певний правовий нігілізм, ми можемо припускати, що існуюча нормативно-правова база України є нечинною.
Це твердження випливає із другого абзацу статті 57 Конституції України.
Конституція встановлює, що “закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними”.
В Україні закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян доводяться до населення у порядку, встановленому не законом, а Указом Президента.
Отже закони та інші нормативно-правові акти України є нечинними.

“Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.”
Поки не буде наведено порядок в застосуванні конституції в Україні, порядку в менших справах не буде наведено тим паче.