В той час, як броварський тервиборчком досі не може назвати остаточний склад нової міськради, кулуарні перемовини між майбутніми депутатами активно тривають вже більше тижня. На порядку денному - розподіл головних посад: секретаря міської ради, заступників мера, голів депутатських комісій та всієї вертикалі виконкому.

Саме результати домовленостей по цим позиціям визначать баланс сил у новій міській владі на найближчі кілька років. А крім цього ще й дадуть зрозуміти: чи вдасться новій депутатській більшості обмежити монопольний вплив Сапожка на виконавчу вертикаль, чи старий-новий мер збереже за собою усю повноту влади в місті. Наразі, судячи з перших днів після виборів, стає зрозуміло: Ігорю Сапожку вдається утримати усі ключові посади за старими чиновниками, відданими особисто йому. Натомість «демократичні сили» чимдалі тим більше грузнуть у внутрішніх суперечках, втрачаючи шанси на швидке та повне оновлення броварської влади.

20151102-DSC_3357

Здобувши майже 70% депутатських мандатів, представники партій, що називають себе «демократичними силами», отримали можливість будь-яких перестановок у міській виконавчій вертикалі, включно з можливістю відставки мера. Для висловлення недовіри Сапожку потрібно дві третини міськради, тобто 25 депутатських голосів. Прості підрахунки дають зрозуміти: серед партій, котрі так чи інакше перебували в опозиції до Сапожка під час виборчої кампанії, необхідна кількість мандатів є. Найперше йдеться про президентську «Солідарність», яка проводила найбільш агресивну «антисапожківську» кампанію і здобула перше місце на виборах – майже 18% голосів виборців, що трансформувались у вісім депутатських «штиків» у міськраді. Також чітку позицію проти мера-регіонала займали представники «Демократичного Альянсу» та «Свободи» - їхні фракції отримали по чотири мандати. Швидше «проти», ніж «за» Сапожка позиціонували себе і команди «Самопомочі» та «Батьківщини» - це 5 та 4 депутатів відповідно.

12193340_1514961172159849_4062800608218270375_n

Саме ці чотири депутатські фракції виборцями сприймались як «демократичний табір», що мав зруйнувати владну монополію регіоналів-попередників. Тож багато хто вже в ніч після виборів прогнозував, що питання недовіри Сапожку – це виключно питання часу. Однак дуже скоро з’ясувалось, що події розгортатимуться за зовсім за іншим сценарієм.

«Антисапожківська коаліція» - проти відставки Сапожка

Щойно питання про недовіру міському голові сплинуло у соцмережах, як лідери фракцій-переможців наввипередки почали відкидати цю ідею, декларуючи  лояльне ставлення до «мера, якого обрали люди». Першим свою позицію з цього питання висловив екс-кандидат на цю посаду від «Солідарності» Євген Гредунов, за ним – лідер «Самопомочі» Андрій Василенко та керівник «Свободи» Олег Шевчук. Аргументація усіх зводилась до єдиного: за Ігоря Сапожка віддали свої голоси понад 15 тисяч броварчан, тож «цей вибір потрібно поважати», а відставка нового-старого міського голови може призвести до «соціального вибуху». Представники «ДемАльянсу» чіткої позиції з цього питання досі не зайняли, пояснюючи, що «тривають консультації», а «Батьківщина», як і завжди, взагалі не коментує жодні подібні процеси. Натомість новоспечені лідери фракцій пропонували зосередитися на обранні нового секретаря міськради, нових заступників міського голови, оновленого складу міськвиконкому та ін., що, на їхню думку, мало би встановити контроль за діями мера, якого вони вирішили залишити на посаді. Однак ініціатива «демократичною більшістю» була втрачена, і цим моментом вповні скористався Ігор Сапожко.

Нове вино – в старі міхи: Сапожко лишає старих заступників і всю вертикаль виконкому

На перших консультаціях з лідерами депутатських фракцій міський голова відразу заявив: своїх заступників він змінювати не збирається, так само як і начальників відділів та управлінь міськвиконкому. Таку позицію мера очікувано підтримали представники УКРОПу (3 депутатських мандати), Радикальної партії Ляшка (2 мандати) і партії «Єдність» - головного проекту Сапожка, що здобув 6 депутатських місць. Натомість «демократичний табір» пропонував оголосити конкурс на заступників міського голови, мотивуючи це тим, що «потрібно оновлювати владу». Сапожко начебто не заперечив потребі «оновлення», однак послався на закон, котрий нібито не передбачає звільнення заступників мера після виборів, а проведення конкурсу можливе лише на вакантні посади, яких, відповідно, немає. Те ж саме стосувалось і всієї структури виконавчого комітету, яку, при наявному мерові, депутатська більшість також не має юридичної змоги змінити. Наприкінці останнього подібного засідання Сапожко вже відверто посміювався з лідерів «демократичних» фракцій, пропонуючи їм натомість «обрати нового міського голову».

[

](https://<iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/Cyvy-6FJQD0" frameborder="0" allowfullscreen></iframe>)

Виглядало так, що Сапожко вкотре «всіх переграв», а в розпорядженні «демсил» лишався тільки один козир: посада секретаря міської ради, фактично «другої людини» у міській владі, адже саме секретар стає в.о. мера, раптом останній іде у відставку. Кандидатуру на посаду секретаря лідери «демократичних» фракцій мали погодити між собою і вже потім винести її на голосування сесії. Однак і тут виникли проблеми.

Новий секретар – на догоду старому меру?

Станом на сьогодні свої кандидатури на секретаря міськради озвучили лише дві фракції: «Солідарність» та «ДемАльянс». Від президентської партії неочікувано взяв самовідвід її перший номер Євген Гредунов, натомість було заявлено депутата Романа Сімутіна. Водночас «ДемАльянс» заявив про намір висувати у секретарі свого лідера, журналістку Аліну Дяченко. Інші фракції поки не озвучують власні кандидатури, заявляючи, що підтримають «найкращу». Неофіційно питання кандидатури на посаду секретаря від «демократичного табору» мало бути узгоджено ще минулого тижня, однак в понеділок, 2 листопада, раптово з’явилась нова кандидатура, яка змістила усі акценти.

Під час чергової зустрічі фракцій з мером Сапожком, представники «Солідарності» повідомили, що замість Романа Сімутіна висувають на посаду секретаря міськради Ірину Веремчук. Пані Ірина добре відома у колах громадських активістів, як учасник протестних акцій ще з 2012 року, окрім того має досвід управління великими колективами людей та тяжіє до роботи з документами. Проте у порівнянні з такими фігурами як Сімутін або Дяченко, котрі представляють значну політичну противагу Сапожку, кандидатура Веремчук виглядає швидше як технічна і така, що навряд чи зможе збалансувати вплив Ігоря Васильовича на міськраду та виконком. Наразі складається враження, що «демократична більшість» схиляється до висування кандидатури на секретаря, яка би «не дратувала Сапожка» і яку міський голова зі спокійною душею може подати на розгляд сесії, не хвилюючись, що новообраний секретар становитиме загрозу для старої команди чиновників.

[caption id=”attachment_48091” align=”aligncenter” width=”600”]scrq Хтось із них може стати секретарем міськради (зліва направо): Аліна Дяченко, Роман Сімутін, Ірина Веремчук[/caption]

Тож у випадку, якщо Сапожку таки вдасться домогтися для себе технічного, а не політичного секретаря, процес консервації старої команди у міськвиконкомі та відновлення владної монополії Ігоря Васильовича можна буде вважати майже завершеним. На додачу, за умови наявності технічного, а не політичного секретаря, дамоклів меч у вигляді відставки через недовіру депутатів перестане нависати над Сапожком, що у свою чергу дасть йому змогу спокійно зайнятися переманюванням на свій бік частини депутатів з «демократичного табору», простіше кажучи - здійснити «скупку голосів». При наявній ситуації, коли у стані демсил не спостерігається монолітної єдності, а натомість чимдужче посилюються протиріччя, це завдання для Сапожка і Ко значно полегшується. Як же все відбудеться насправді, місто побачить під час першої сесії, скликання якої може відбутися вже наступного тижня. Саме на цій сесії очікуються перші сигнальні голосування по політичним питанням, в т.ч. що стосується секретаря міської ради. І саме ці голосування стануть такими, які продемонструють водорозділ між новообраними депутатами: хто з них притримуватиметься політичної лінії мера Сапожка, а хто й надалі послідовно відстоюватиме позицію оновлення влади у Броварах.

Замість епілогу:  

Броварські демократичні сили після перемоги на виборах стрімко втрачають ініціативу і перевагу у  питанні формування нової броварської влади. Отримавши понад дві третини депутатських мандатів, вони мали абсолютно легітимну можливість висловити недовіру меру Сапожку, виконуючим його обов’язки призначити новообраного секретаря міськради, замінити заступників колишнього мера, реформувати усю вертикаль виконкому і таким чином тотально перезавантажити владу в місті. Маючи всю повноту влади і позбувшись старих кадрів у виконкомі, новообрані керівники міста отримали би можливість реалізувати заявлені ними проекти та реформи, виконати свої передвиборчі програми, не киваючи на «протидію виконавчої влади» абощо. Виборці, у свою чергу, змогли би в повній мірі оцінити рівень компетентності та професіоналізму нової владної команди. І таким чином політичне життя міста було би розпочато з чистого листа в умовах прозорої політичної конкуренції.

Натомість був обраний варіант консервування ситуації, обтяжений постійною боротьбою між мером та депутатами, на яку Бровари приречені ще на кілька років. І поки демократичні сили, втративши шанс швидкої заміни усієї вертикалі шляхом висловлення недовіри меру, продовжують ламати списи вирішуючи, хто стане новим секретарем міськради , сам Ігор Васильвочи вже впевнено готується до наступних виборів. На останньому засіданні виконкому старим його складом було прийнято рішення щодо продовженння договорів оренди на розміщення біг-бордів у Броварах до… 2021-го року. Звісно, ідеться про лояльних до Сапожка операторів біг-бордів, які контролюватимуть усі передвиборчі рекламні площини ще щонайменше сім років: навіть не до наступних виборів, а й до тих, які мають відбудуться орієнтовно у 2021 році. Тож очевидно, що Сапожко готує ґрунт для бетонування своєї влади за прикладом Лукашенка, уміло користуючись протиріччями всередині «демократичних» сил та водночас зберігаючи усі власні владні важелі. Якою буде відповідь новобраної демократичної більшості і чи вдасться їм переломити ситуацію на свою користь – дізнаємося вже на першій сесії.