Багато з нас вагались, чи варто йти на місцеві вибори у якості кандидатів. І для кожного активіста це було непросте рішення, адже щойно ти робиш крок у “політику”, як одразу потрапляєш в очах виборця до когорти “вони всі однакові”, “ще один рветься до влади”, “хоче збагатитись за наш рахунок”. І те, скільки ти всього зробив, враз знецінюється або набуває іншого сприйняття - “ааа, так ось чого ти все це робив”. Останній рік роздуми “балотуватись чи не балотуватись” були для мене чи найважчими, я все шукала для себе мотивацію, бо, чесно кажучи, дуже хотілось залишатись просто журналістом та громадським активістом. Так легше. І набагато менше відповідальності.

1

Та, певно, саме ось це - відчуття відповідальності - стало вирішальним. Кожен, кому ти допоміг, з ким спільно виграв “маленьку боротьбу за права”, кому просто дав корисну і дієву пораду, яка спрацювала, казав “Аліно, це тобі треба бути депутатом!” Хтось навіть ратував балотуватись в мери, але до такої відповідальності я ще не готова і об’єктивно не маю достатньо компетенцій. І в якийсь момент я зрозуміла, що всі ці люди хочуть вірити, що є реальні люди, яких вони знають, яким вони довіряють, які показали себе у справі, за яких їм дійсно буде не соромно голосувати. Чи не вперше в житті вони прийдуть на дільниці і обиратимуть не краще з гіршого, а справді те, що вважають добрим.

2

І тут криється ще одна причина, чому ми пішли на ці місцеві вибори. Ми хочемо відродити в людей віру. Віру в те, що вони реально щось можуть змінити, що від їх голосу реально щось залежить, що на вибори дійсно варто прийти, щоб добро перемогло. Бо дійсно “Демократичний альянс” подолає прохідний 5%-й бар’єр лише, якщо всі, хто нас знає, прийдуть і проголосують, та ще й загітують за нас своїх друзів та знайомих. Тобто від активності і небайдужості броварчан залежить, чи станемо ми депутатами і чи будемо їх представляти у Броварській міській раді. А найголовніше - чи отримаємо можливість змінювати систему влади зсередини, а не лише у рамках “зовнішнього” громадського контролю.

3

А ще, і це найприємніше у цій виборчій кампанії, агітація - це прекрасний спосіб і гарна нагода доносити до людей інший світогляд та цінності, змінювати свідомість.

Під час зустрічей, у листівках та публікаціях ми можемо розповідати про те, що думку мешканців мають запитувати, коли приймають важливі для міста рішення, зокрема формують бюджет Броварів. Що головним у сучасних містах є пішохід, а не автомобіліст, відтак тротуари мають бути не менш рівними, безпечними та освітленими, ніж дороги, і це має бути пріоритетом. Що парки, сквери та зелені зони у їх подвір’ях можна організовувати за сучасними урбаністичними стандартами, ще й залучаючи жителів до планування міського простору. Що архітектура міста впливає на свідомість його мешканців, тому так важливо підходити до всього з розумом та думкою про перспективу.

І ще багато всього, про що не спілкуються зазвичай просто так на вулицях. А як кандидат ти можеш про все це сказати. І навіть бути почутим - бо після зустрічей багато людей підходять у захваті, залишають контакти, долучаються до спільнот у соцмережах, стають волонтерами і прихильниками. І це найцінніше.

4

Вибори - це випробування. Випробування як виборців на те, наскільки вони відповідально поставляться до свого громадянського обов’язку, так і до команди - команди людей, які балотуються. Ті, хто зараз згуртувався в “Демократичному альянсі” у Броварах, були в різних громадських організаціях та ініціативах, працювали над різними проектами, але постійно взаємодіяли і об’єднувались, коли були потрібні спільні зусилля. Ця виборча кампанія стала ще однією точкою єднання. І участь у цих перегонах - це також виклик для нас, виклик, який або перетворить нас на ефективну та дієву команду, або ми зрозуміємо, що спільних цінностей все ж недостатньо для досягнення результату, і після виборів маємо працювати ще більш наполегливо й згуртовано.

5

А ще похід у політику випробовує твою справжність. Твої принципи. Життєві переконання. Цінності та межі “внутрішніх компромісів”. І ось це найважче, але з іншого боку - це найбільше загартовує. Бо це в чорно-білому світі все просто. І, на жаль, у запалі боротьби люди часто переходять межі, в тому числі межі закону, рівноправності та демократії. Тому тут дуже важливо - і досить важко - утримуватись у власних межах, залишатись собою, не підігрувати очікуванням виборця, не казати те, що люди хочуть почути, а говорити те, що справді думаєш. І тут зазвичай рятує саме команда - якщо в ній дійсно об’єднались однодумці. Разом набагато легше триматись правди та справедливості, головне вміти чути один одного, довіряти і спільно шукати істину.

Тому скажу правду - у нашій команді “Демократичного альянсу” об’єднались ідеалісти. Саме так нас часто називають друзі та рідні, і навіть опоненти. З одного боку, це наша слабкість, а з іншого боку - найсильніша якість. При цьому приємно усвідомлювати, що наші однодумці є й в інших командах, які зараз балотуються по списках інших партій. І дуже хочеться, щоб ми всі спільно стали новою владою Броварів - яка працюватиме за іншими принципами, за іншими стандартами, яка матиме інші ідеали, ніж діючі чиновники. І хочеться, щоб після 25 жовтня ми разом нарешті створили Наше ідеальне місто - місто діалогу, місто демократії, місто поваги до людини та її гідності, затишне та зручне для всіх.