Біженці з Криму в Броварському районі вражені підтримкою небайдужих

На балконах бази відпочинку київського метрополітену «Метро» сушаться випрані речі. Вже понад три тижні тут, в селі Літки Броварського району, проживають переселенці із захопленого Російською Федерацією Криму. Їх близько сотні, багато сімей з дітьми. Боячись за своє життя, вони вимушено покинули півострів і тепер в такий невизначений час облаштовуються за сотні кілометрів від рідного дому.

Минувши браму, підходимо до житлового корпусу, де нас зустрічає адміністраторка бази відпочинку Юлія. Показує, куди нести пакети з їжею. Склад завалений продуктами – з харчами особливих проблем не виникає. «Допомагають волонтери, місцеві багато приносять», - говорить жінка.

В холі лежить спеціальний зошит, де мешканці з Криму можуть писати про свої потреби. «Дехто просив навіть велосипед і через кілька днів його привезли», – каже Юлія. Також для переселенців облаштували інформаційну дошку.

На лавці перед корпусом сидить чоловік з коляскою, поряд з ним жінка з дитиною на руках. Спілкуватись на камеру та фотографуватись не хочуть – бояться за близьких, що залишились на півострові. Після сюжетів на центральних телеканалах та статей в ЗМІ, так звана кримська самооборона вже розшукувала на території півострова тих, хто потрапив в об’єктиви.

Серед цих ста людей – і українці, і татари, і росіяни. «Я росіянка, проте жити в Росії не хочу», - говорить жінка з дитиною. Поки Крим окупований, більшість біженців до своїх домівок не повертатимуться. Проте дехто сподівається, що все ж скоро півострів знову стане нашим.

Неподалік на дитячому майданчику в пісочниці копирсається малеча. Кримських дітей тут близько 30. Школярів на уроки возять машинами до Літківської ЗОШ.

[caption id=”attachment_25727” align=”aligncenter” width=”600”] Школа[/caption]

Для найменших в копусі облаштували дитячу кімнату, волонтери та небайдужі люди передають багато іграшок. Малюкам час від часу влаштовують розважальні програми та ігри. Нещодавно дітей возили в столичний цирк.

[caption id=”attachment_25715” align=”aligncenter” width=”600”] В дитячій кімнаті є настольний футбол[/caption]

«Чоловік в Криму займався бджолярством, я – домогосподарка», - розповідає жінка. В сім’ї 5 дітей, найстаршій доньці 15 років. Вони приїхали з-під Феодосії ще до так званого референдуму. Страх перед путінською «місцевою самообороною» і «перспектива» жити в Росії змусили родину залишити півострів і шукати щастя в континентальній Україні.

Впродовж трьохтижневого перебування в Літках переселенці з Криму ні на що не нарікають, а навпаки захоплюються і дякують небайдужим українцям за допомогу. Питаю, чи не боялись бандерівців, коли покидали півострів. «Ми самі бандерівці», - відповідає усміхаючись жінка.

Дехто з біженців вже знайшов собі роботу – кілька чоловіків пішли працювати на місцеву пилораму. Ті чоловіки, які залишились на базі, допомагають персоналу бази відпочинку по господарству: «Є серед нас кілька зварювальників, днями відремонтували металевий паркан», - каже чоловік.

Впродовж цього часу кримчани в Літках змогли зорганізуватись – для координації роботи з волонтерами, керівництвом бази відпочинку та вирішення всіх організаційних питань вибрали старшого. Його звуть Петро, а жінка з якою ми розмовляли, як виявилось,– його дружина. Неохоче, проте Петро погодився зняти його на фото.

Чоловік привітно показує помешкання, розказує про побут. В їдальню ходять централізовано в певний час, їдять тричі на день, для дітей додатково ввели полудник.

В кожній кімнаті  є маленька кухня та санвузол. «Пральну машину привезли волонтери. Вона тут одна на всіх, тому працює майже цілодобово» - каже чоловік. Для татар, які сповідують іслам, виділили спеціальне приміщення під мечеть, аби ті мали місце для молитов.

Одну кімнату використовують як склад – тут лежить привезений одяг та інші речі. Біля дверей зустрічаємо молоду кримчанку, яка тримає в руках дитячий одяг. «Мене взяли на роботу в театр, – каже, – щоправда, він ще неприбутковий, але після репетицій зможемо ставити спектаклі і щось заробляти».

Однак не всі кримчани поспішають шукати роботу – кажуть, що до Києва з бази відпочинку незручно добиратись.

«Серед мешканців різні люди», - ділиться враженнями одна з працівниць бази «Метро». Один чоловік встиг завести місцевих друзів та влаштовував в кімнаті гучні гулянки допізна. Спільно з іншими кримчанами адміністрація  вирішила виселити його з бази відпочинку.

Як складуться їх долі в найближчому майбутньому, біженці бояться прогнозувати. Дехто надіється, що держава виділить спеціальне житло, адже всі розуміють, що постійно на базі відпочинку кримчани залишатись не зможуть. Втім вони усвідомлюють, що зараз нова влада не може сконцентруватись на їх проблемах. «Хай спочатку на Сході з сепаратистами розберуться», - каже чоловік з дитячою коляскою.

Петро, ж навпаки, на державну підтримку не сподівається, проте їх сім’я однозначно не повернеться до Криму, поки він залишатиметься в російських руках. «Поживемо поки до кінця навчального року, а далі – буде видно», - каже чоловік.

Директор бази відпочинку теж розводить руками: конкретного терміну перебування біженців ніхто не знає, відтак коли база зможе прийняти відпочивальників невідомо.

[caption id=”attachment_25710” align=”aligncenter” width=”401”] Алея на території бази відпочинку[/caption]

Від влади до біженців приїжджала омбудсмен Валерія Лутковська. За словами кримчан, вона оглянула помешкання, проте про майбутнє біженців не говорила.

Пляж Десни, звісно, навряд чи замінить кримчанам рідні чорноморські береги. Проте природня здатність українців допомагати один одному в складний час, що неодноразово демонструвалась під час революції і після неї, дає цим біженцям надію. Їх не покинули напризволяще, дали дах над головою, забезпечили необхідним – і поки це головне.

Фото Микола Миколаєнко