Бомбосховища Броварів: міськрада приховує, а суд умиває руки

У часи прямої збройної агресії проти нашої держави гостро постає питання захисту українців від можливих бомбардувань або інших небезпек війни. Чи є у нашому місті бомбосховища та в якому вони стані? Чи вистачить їх на всіх охочих заховатися? Кінець кінцем, де саме можна безпечно пересидіти атаку ворога мирним мешканцям? У той час як органи влади інших міст України оприлюднюють цю інформацію, Броварська міська рада її приховує, називаючи то таємною, то службовою. У суді першої інстанції чиновники не змогли довести свою правоту, однак це не допомогло суспільно важливій справі оприлюднення цієї інформації. Феміда вирішила самоусунутися – не зобов’язувати міськраду надати таку інформацію, мовляв, суд не достатньо компетентний для цього.

Передісторія

Ще в серпні та вересні 2014 року журналіст “Маєш право знати” на виконання редакційних завдань подав запити на інформацію про бомбосховища до броварських міської та районної рад, а також до Київської обласної державної адміністрації. Усі установи відмовились називати як розташування, так і кількість, стан сховищ та укриттів у Броварах. Міськрада також не назвала місткість наявних споруд цивільного захисту й ухилилась від прямої відповіді про фінансування сховищ та укриттів з бюджету міста.

 

У листі від Відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Броварської міської ради чиновники зазначили: у разі виникнення небезпеки, а також в особливий період, населення міста буде повідомлене через дротове радіомовлення та гучномовці щодо евакуації або укриття в підвальних або інших заглиблених приміщеннях, які можуть бути використані як найпростіші укриття.

Про ефективність такого сповіщення чиновники не зазначають, однак заяви заступника міського голови Григорія Голубовського та нещодавні випробування сирен цивільного захисту не вселяють оптимізму. Ще у квітні 2014 року на сесії міської ради чиновник доповів про проблеми із радіозв’язком у місті – мовляв, багато радіоточок у квартирах мешканців утрачені. А випробування сирен, проведені минулого тижня у нашому місті, засвідчили – багато людей тривожних звуків просто не почули. Такі висновки можна робити із численних відгуків у соціальних мережах. То чи почують і зрозуміють люди голосові повідомлення про бомбосховища з цих гучномовців?

Запитувану інформацію чиновники назвали таємною та відмовились її надавати. Однак журналіст поставив під сумнів законність такої відмови. У багатьох містах України інформація про бомбосховища давно відкрита. Не приховують її, наприклад, чиновники Львова. А в Києві та Одесі органи влади навіть розробили інтерактивні карти із позначенням адрес, за якими можна знайти укриття.

Судовий процес

Заручившись юридичною підтримкою Фонду захисту права на доступ до інформації, заснованого Інститутом Медіа Права, у грудні 2014 року автор цих рядків подав до Броварського міськрайонного суду позовну заяву на Броварську міську раду.

[caption id=”attachment_33537” align=”aligncenter” width=”560”] Броварський міськрайонний суд[/caption]

Як позивач я вимагав визнати відмову протиправною та зобов’язати орган місцевого самоврядування надати всю запитувану інформацію.

Основний аргумент сторони позивача – запитувана інформація є суспільно значимою і користь від її поширення значно перевищує можливу шкоду. Наразі люди не лише не знають, де їм заховатися в разі небезпеки. Вони навіть не можуть завчасно, не чекаючи біди, здійснити громадський контроль місць укриття, перевірити їхню підготовленість, зокрема дослідивши виконання чиновниками своїх обов’язків.

А приводів для сумнівів достатньо. Ще у вересні 2014 року інша журналістка «Маєш право знати» перевірила деякі бомбосховища та укриття Броварів. Висновки були невтішні – більшість сховків перебувають у жахливому стані.

[caption id=”attachment_33539” align=”aligncenter” width=”560”] Одне з укриттів у Броварах[/caption]

У деякі з підвальних приміщень багатоповерхових будинків, які також призначені для укриття людей, потрапити неможливо – на них висять амбарні замки. А в кого можна знайти ключі та чи відшукають їх вчасно в разі потреби – невідомо.

[caption id=”attachment_33540” align=”aligncenter” width=”560”] Ще одне укриття[/caption]

Окрім того, сама влада визнає, що сховища та укриття міста перебувають у поганому стані. Під час вже згаданої доповіді заступника мера Григорія Голубовського на сесії міськради у квітні 2014 року, чиновник озвучив інформацію про готовність бомбосховищ Броварів. З його слів, у місті лише одне сховище є готовим, 15 – повністю не готові, решта – обмежено готові.

Варто зазначити, що Григорій Голубовський під час доповіді розповів не лише про стан, а й про кількість споруд цивільного захисту у Броварах. Зі слів чиновника, в місті є 8 протирадіаційних укриттів, 21 сховище та 212 найпростіших укриттів. А саме цю інформацію просив надати позивач у своїх запитах. Однак він отримав відмову, погоджену підписом самого Голубовського.

Факт оприлюднення цієї інформації став одним із аргументів сторони позивача в суді. Відповідно до законодавства, інформація, правомірно оприлюднена раніше розпорядником, має ним вільно надаватися. Ще одним аналогічним аргументом стало оприлюднення владою міста інформації про розташування споруд цивільного захисту у травні 2014 року. Тоді на сесії Броварської міської ради було ухвалене рішення про передачу двох сховищ колишнього Радіопередавального центру в комунальну власність міста. У документі вказали адресу об’єктів – вул. Київська, 225, а саме рішення оприлюднили на сайті міськради.

Згідно із законодавством, уся інформація, яка перебуває у розпорядженні органів влади та місцевого самоврядування, є публічною. Однак вона може бути обмежена у доступі, зокрема грифом «Для службового користування» та грифами таємної інформації. Органи влади та місцевого самоврядування зобов’язані складати та оприлюднювати переліки інформації з обмеженим доступом. Законодавство також передбачає, що віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць. Як запевняють юристи, визначає категорії відомостей, які можуть бути віднесені до державної таємниці, лише один документ - «Звід відомостей, що становлять державну таємницю», затверджений Службою безпеки України. Жоден із пунктів, що стосуються сфери цивільної оборони, не передбачає можливості віднесення запитуваної позивачем інформації до таємної.

Під час процесу суддя Ігор Дутчак всіляко надавав можливість представникам міськради підготувати всі докази засекреченості запитуваної інформації.

Перше судове засідання відбулося 16 грудня, однак воно було дуже коротким - представник Броварської міської ради був відсутній. Чиновники надали клопотання про перенесення засідання, яке суд задовольнив. У наступному засіданні, що відбулося 13 січня, суддя зробив перерву на тиждень, аби представники міської ради зібрали всі необхідні документи та докази своєї аргументації. Відповідач за цей час долучив до процесу спеціалістів із відділу надзвичайних ситуацій міської ради. Ними стали Віктор Білий, голова відділу, та Анатолій Грабовець, головний спеціаліст того самого відомства.

Основна аргументація посадовців у відмові в наданні інформації полягала в тому, що їм не відомо, навіщо позивачу вона потрібна. Представники міськради висловлювали підозри, що позивач можливо має намір «зловживати правом на інформацію». Запевняли, що її надання може спричинити вчинення терористичних актів і посягання на права та свободи людини, завдати істотної шкоди суспільству та державі.

Під час останніх засідань представники міської ради стали називати запитувану інформацію також службовою. На доказ вони наводили накази Міністерства надзвичайних ситуацій. Втім, у вказаних документах ішлося про відомості про заходи, які стосуються цивільного захисту, а не про споруди. Один із документів взагалі стосувався лише діяльності самого Міністерства надзвичайних ситуацій.

У підсумку твердження чиновників, що інформація про кількість сховищ, їхній технічний стан і готовність є обмеженою у доступі, Броварський міськрайонний суд визнав безпідставними та необґрунтованими, а дії Броварської міської ради – протиправними. Водночас, суд не став зобов’язувати чиновників надавати запитувану інформацію, причому в повному обсязі. Як ідеться у постанові, «до компетенції адміністративних судів відноситься виключно оцінка законності дій чи рішень суб’єкта владних повноважень, втручатися в його компетенції суд не має права». Суддя постановив лише повторно розглянути запити Дмитра Карпія та надати йому відповіді згідно із законом «Про доступ до публічної інформації».

Наразі сторона позивача готує апеляційну скаргу на рішення броварської феміди. Як повідомила представник позивача Віта Володовська, юрист Інституту Медіа Права, такий висновок суду не відповідає принципу верховенства права та є незаконним. «Основне завдання суду полягає у захисті прав та свобод громадян, зокрема, у Вашому випадку - права на інформацію. Ефективний захист передбачає, що у випадку виявлення порушення конституційного права, суддя має не лише констатувати, що воно має місце (визнати дії органу влади неправомірними), а й вжити усі можливі дії для відновлення порушеного права. Для цього процесуальне законодавство наділяє орган правосуддя повноваженнями зобов’язати інші органи влади вчиняти певні дії. […] Таке рішення по суті зводить до абсурду будь-яке оскарження відмови в наданні інформації, адже орган влади, виконуючи рішення суду може і надалі відмовляти в отриманні інформації. Формально - відповідь надана, змістовно - інформація і надалі приховується».