brovary_04У розпалі кривавого «перемир’я» на Донбасі та в гонитві виборчої кампанії броварчанами лишилась малопоміченою одна з принципових земельних перемог вартістю в річний міський бюджет – близько 300 мільйонів гривень.

Між тим, ситуація зі скандальними 95 гектарами земель Радіопередавального центру, яку роздерибанили через багаторівневу корупційну схему, нарешті зсунулась з мертвої точки в бік повернення громаді. Близько двох місяців тому суд скасував накази Держкомзему про виділення цих ділянок у приватну власність, і наразі триває наступний етап повернення землі державі: скасування договорів купівлі-продажу. Однак досі лишалось маловідомим, що ці 95 гектарів стали не лише полем бою закону з корупцією, але й боротьбою інтересів найвпливовіших фігур та кланів зовсім не броварського рівня.

У пошуках відповіді на запитання, хто править земельний бал у Броварах, «ниточки» розслідування привели за межі нашої країни аж до… родини прем’єр-міністра Російської Федерації Дмитра Медведєва. Наразі саме ця бізнес-група досі утримує контроль над верхівкою броварської влади з метою захистити свої фінансові та земельні інтереси, які в Броварах простягаються далеко за межі ділянок Радіопередавального центру. Однак тепер позиції російського бізнесу в Україні значно послабились, а відтак Бровари вперше за багато років отримали реальний шанс нарешті позбавитись багаторічної «окупації» міста з боку різноманітних  бізнес-груп. Фактично сьогодні йдеться про боротьбу броварчан з класичною мафіозною структурою, де місцева влада, бізнес, корупція та кримінал обслуговують одне одного та зрослися до стану сіамських близнюків.

Земля РПЦ як ринг у битві проти «окупаційної» бізнес-групи 

Незважаючи на те, що схема з відчуження земель Радіопередавального центру (далі РПЦ) реалізовувалась протягом тривалого часу і в кілька ходів, на людське око вона потрапила під час проведення позачергової сесії міської ради 1 жовтня минулого року. Тоді на розгляд депутатів було винесено головне для Ігоря Сапожка та його покровителів питання: зміна цільового призначення тих самих 95 гектарів землі РПЦ. В гарячці п’янкого почуття вседозволеності та безкарності за корупцію в часи правління Януковича ініціатори сесії не витримали жодних необхідних процедур: проект рішення був внесений на розгляд депутатів з голосу, не було надано для ознайомлення навіть проекту землеустрою, а відтак голосувати за зміну цільового призначення землі пропонувалось голосувати, фактично, всліпу. Це неабияк насторожувало, адже йшлося про «клаптик» розміром 95 гектарів, ринкова вартість якого складала на той час близько 300 мільйонів: ні багато, ні мало – річний бюджет міста. Більше того: питання навіть не стояло в порядку денному сесії! Натомість для переключення уваги з таких «ритуальних» речей, в сесійному залі було влаштовано справжнє шоу: перед депутатами виступила представниця майбутнього забудовника цієї ділянки Жанна Денисова, котра відрекомендувалась технічним керівником групи компаній «Техенерготрейд».

Пані Жанна демонструвала перед депутатами яскраві макети майбутнього фармацевтичного заводу німецького концерну Bayer AG, що невдовзі нібито мав постати на тій ділянці. Йшлося начебто про інвестиції в броварську економіку сотень мільйонів доларів і створення тисяч нових робочих місць, виробництво десятків найменувань ліків, неймовірні надходження до броварського бюджету та інші подарунки долі. Зрештою депутати майже одностайно підтримали ініціативу Сапожка про зміну цільового призначення землі, проти виступили лише «ударівці» на чолі з Романом Сімутіним.

Таким чином міськрада виконала фінальний акорд у красиво розіграній схемі, в результаті якої держава втратила безцінні 95 гектарів у передмісті Києва, а натомість не отримала жодної гривні до бюджету. Тоді автори цієї афери ще не здогадувались, що справою зацікавляться народний депутат, всеукраїнські ЗМІ, а за кілька місяців станеться революція, яка остаточно зруйнує їхні «перспективні» корупційні плани.

Фатальна помилка Ігоря Сапожка

Схема дерибану земель РПЦ почала «сипатись» вже наступного дня після скандального рішення міськради. Буквально за кілька годин після закінчення сесії броварські журналісти сигналізували всеукраїнським колегам про небачену нахабність «віджиму» 300 мільйонів бюджетних грошей, а вже наступного дня компанія  Bayer AG  спішно відхрестилась від намірів співпрацювати з броварською владою в питанні будівництва заводу на території міста. Міський голова Сапожко ще намагався зберігати гарну міну при поганій грі та продовжував переконувати: мовляв, німецький концерн просто «соромиться» визнавати власні плани на будівництво заводу в Броварах. Проте «поїзд уже пішов»: було зроблено кілька журналістських розслідувань, а паралельно депутат від нашого округу Павло Різаненко написав офіційне звернення до різних державних інстанцій та подав позови до суду, аби зупинити дерибан та повернути землю у власність громади. Саме за результатами цих звернень стало відомо про всі деталі та рівні цієї схеми.

«Найзагадковіший український бізнесмен», або Хто такий Віктор Поліщук?

Відтак 95 гектарів земель Радіопередавального центру – чергова велика ділянка броварської землі, що потрапила в орбіту інтересів Віктора Поліщука. Пан Поліщук – бізнесмен національного масштабу: володіння торгівельною мережею «Технополіс» (та придбаним потім «Ельдорадо») дозволило йому потрапити до сотні найбагатших українців за версією журналу «Форбс». Щоправда, журналісти «Форбсу» залишають відкритим запитання: звідки у Віктора Степановича кошти на придбання не лише «Ельдорадо» і «Технополісу», але й найвищої будівлі в Україні, торгівельно-офісного центру «Гулівер» у Києві? На цьому питання не закінчуються, позаяк в експертних колах Поліщука називають «одним із найзагадковіших бізнесменів країни». В тому сенсі, що Віктор Степанович відмовляється пояснювати походження своїх капіталів. Можливо, пролити світло на це запитання могла б дружина Поліщука Лілія Рєзвая, яка не тільки керує справами в ТОЦ «Гулівер», але й має більш яскраву особливість: пані Рєзвая «за сумісництвом» є племінницею такої собі в дівоцтві Світлани Володимирівни Ліннік, нині Світлани Мєдвєдєвої, дружини… прем’єр-міністра РФ Дмитра Медведєва.

[caption id=”attachment_31147” align=”aligncenter” width=”600”]Віктор Поліщук з дружиною Лілією Рєзвою Віктор Поліщук з дружиною Лілією Рєзвою[/caption]

Злі язики стверджують, що саме цей чинник був одним із вирішальних, який дозволив Поліщуку перетворитися з простого інженера на одного з найуспішніших ділків часів Януковича. І начебто саме подібні родинні зв’язки дозволяли йому не перейматися законністю власних бізнес-схем, особливо в питанні отримання землі під забудову.

Нова постреволюційна реальність: Різаненко руйнує багаторічні корупційні земельні схеми у Броварах

Зрозуміло, що під час правління Януковича інтереси Поліщука та його структур були захищені від усіх спроб відновити законність. Однак вже цього вересня за позовом Павла Різаненка апеляційний суд виніс ухвалу з приводу 95 га Радіопередавального центру на користь громади: незаконні дозволи на безоплатне відчуження державної землі в приватні руки було скасовано. Проте цим присутність Поліщука в Броварах не обмежується: нещодавно прийняте унікальне рішення міської влади про ексклюзивне право структур Віктора Поліщука на комплексну забудову нових мікрорайонів міста, земля для яких була отримана за схожими алгоритмами. Ідеться про рішення броварського виконкому «делегувати функції генерального забудовника» будівельним структурам, пов’язаним з групою компаній «Техенерготрейд», створену Віктором Поліщуком ще в 2001 році.

Подібні рішення в інтересах власника «Ельдорадо» та «Гулівера» досі намагається приймати міська владою, не зважаючи на те, що після Майдану над угрупуванням зник прокурорсько-міліцейський «дах», який раніше убезпечував їх юридичної відповідальності за всі їхні оборудки із землею, починаючи з 2006 року. Саме тому позови Різаненка проти поліщука українські суди почали задовольняти лише в останні місяці. Однак структури Віктора Поліщука, чиї інтереси у Броварах представляє Анатолій Гунько, і дотепер повністю контролюють дії нинішньої владної команди Броварів в частині найважливіших інфраструктурних проектів, а найперше – що стосується виділення землі під забудову.

95ga_2 (1)

Зрозуміло, що в контексті найбільш масштабних проектів – на зразок забудови IV мікрорайону – йдеться про довготермінові перспективи, де структурам Поліщука потрібні гарантії стабільності та невразливості при будь-яких «розкладах». Однак з огляду на рішучість, з якою налаштована команда Різаненка у прагненні відновити законність земельних питань у Броварах та за умови виконання правоохоронними органами своїх функцій, такі гарантії Поліщуку навряд чи хтось зможе надати. І лише наявність на посаді міського голови контрольованого Сапожка та підконтрольної йому міській раді Поліщук може намагатись утримувати ситуацію в більш-менш «замороженому» вигляді.

Стратегічна поразка клану: Різаненко знову переміг на парламентських виборах

Бізнес-тандем Віктора Поліщука та Ігора Сапожка усвідомлював, що найбільша небезпека для їхніх інтересів у Броварах – це наявність Павла Різаненка в складі українського парламенту. Ділки різних масштабів, котрі намагались реалізувати у Броварах ті чи інші оборудки з міською землею чи комунальним майном знають: якщо справа перебуває під контролем нинішнього нардепу від нашого округу – вона доводитиметься до кінця. Знає це і група Поліщука, відтак надважливим проектом для них стали останні парламентські вибори. Суть і завдання цього проекту були дуже простими: перемога будь-якого кандидата, окрім Павла Різаненка. Адже в противному разі вся владно-корупційна схема клану, вибудувана у Броварах, опинилась би під великою загрозою.

Саме тому Сапожком і Поліщуком була зроблена ставка на кандидата від «Народного Фронту» Миколу Семеняку, котрий на минулих виборах посів друге місце по цьому ж округу, щоправда поступившись Різаненку майже вдвічі. Цього ж разу реклама Семеняки на окрузі досягла неймовірних масштабів: жоден інший кандидат і близько не мав такої кількості агітпродукції та біл бордів зокрема, як Семеняка. Зрештою, ні для кого не секрет, що Сапожко безпосередньо брав участь у роботі спільного штабу Семеняки-Андрєєва, і так само відомо, що фінансуванням кампанії «народнофронтівця» окрім Поліщука займався ще й екс-регіонал Олександр Мостіпан. Навіть в ЦВК трійка Мостіпан-Сапожко-Семеняка не раз ходили разом, чому є багато свідків, а інколи до цієї трійки долучався ще й помічник Поліщука Анатолій Гунько.

[caption id=”attachment_31146” align=”aligncenter” width=”600”]1897927_746342808771900_6971246062717449250_n1 Ігор Сапожко та Василь Андрєєв разом з “конкурентом” Миколою Семенякою[/caption]

Однак усі потуги клану «збити» кампанію конкурента і цього разу успіхом не увінчались: Павло Різаненко вдруге поспіль переміг на виборах у своєму окрузі, знову лишивши Семеняку на другому місці. Відтак небезпека руйнування владно-корупційних схем Поліщука-Сапожка все більше зростає.

Цьому є багато підтверджень. Навіть протягом своєї виборчої кампанії Різаненко не припиняв боротись проти незаконних рішень в судах: в результаті чого вже полетіла не одна голова корумпованих чиновників. Так, в результаті виграного Різаненком позову щодо визнання протиправних дій керівництвом Держкомзему Київської області її попереднього керівника вже звільнено. За низкою звернень Павла Різаненка по цій же ситуації порушено кілька кримінальних справ, а помічник Поліщука Анатолій Гунько регулярно спілкується зі слідчими на допитах. Так само, до речі, як і керівник збанкрутілого Радіопередавального центру пан Буличов, який особисто ставив свій підпис під документами щодо відчуження землі та майна РПЦ.

Наразі Поліщук і Ко намагаються різними способами принаймні «заморозити» розслідування кримінальних справ проти власного клану, зокрема пропонуючи правоохоронцям квартири в будинках, збудованих їхніми компаніями. Така форма корупції ними використовується вже не вперше: в день перших розстрілів на Майдані за ініціативи Сапожка було видано кілька квартир працівникам «Беркуту» в «поліщуківських» новобудовах. Однак часи змінились, і тепер міліція просто боїться брати хабарі, особливо щодо таких резонансних справ.

Адже всі розуміють: гроші, які вкладаються в усію цю історію кланом Поліщука-Сапожка – найімовірніше російського походження, більше того – отримані вони там корупційним шляхом. За повідомленням джерел з СБУ, наразі ця інформація перевіряється.

Генеральна битва – місцеві вибори

Наступні місцеві вибори, що мають відбутися у жовтні 2015 року, але ймовірніше – вже цієї весни, можуть зруйнувати останній форпост Віктора Поліщука у Броварах та усунути від влади в місті екс-регіоналів, які наразі забезпечують йому стабільність в реалізації напрацьованих корупційних схем. За великим рахунком на цих виборах може бути вирішено питання «остаточного відділення від бюджетного «корита» усіх ділків, які раніше з нього годувались. Саме тому наступні вибори мера та міських депутатів стануть визначальними для Броварів не лише в питанні зміни «правил гри» у місті, але й щодо звільнення Броварів від ярма великої корупційної бізнес-корпорації, що позбавила наше місто найціннішого – землі, натомість не надавши жодних компенсацій до бюджету. Наступні місцеві вибори у Броварах вочевидь стануть найбільш жорсткими та безкомпромісними, адже досі такі високі ставки тут ще не грали. Місто остаточно обере між двома варіантами: збереження статус-кво часів Януковича або ж заміна старих чиновників та початок вибудови нової системи цінностей у місті. Проте це вже – інша історія, про яку ми говоритимемо в наступних випусках нашого видання.

Андрій Качор

інфографіка - Євген Кир’ян 

передрук з газети “Громадський захист Київщини”, №16 (50) від 13 листопда 2014 року