Image00020Кілька тижнів тому навколо Церкви Петра і Павла Московського патріархату почав з’являтися паркан, яким у результаті загородили… прохід до пам’ятного хреста «Жителям Броварів — жертвам Голодомору 1932-33 років». Настоятель церкви, відкидаючи можливість будь-яким способом забезпечити прохід, не вбачив у наявності такого паркану порушень ані божих законів, ані цивільних. Однак, у нього знайшлися аргументи на свою користь – земля «приватна», а тіла загиблих від голоду покояться не під самим хрестом, а невідомо де на території скверу. У будь-якому разі вже зараз очевидно, що покласти квіти у День пам’яті жертв політичних репресій, який відзначатимуть вже цими вихідними, броварчанам буде проблематично.

Image00001

Image00006

Image00007

Як повідомив настоятель церкви Отець Олександр, паркан справді поставила їхня релігійна громада. Кошти на встановлення збирали прихожани храму – прості громадяни та фірми, власники яких побажали залишитися невідомими. Загородження з’явилося вздовж вулиці Київської на заміну старого паркану. Однак, ним «відрізали» не лише територію, що візуально належить церкві, а й частину старого закритого кладовища, на місці якого нині розбито сквер (донедавна вільний у доступі), у якому стоять обеліск «На братській могилі загиблих радянських воїнів» та два пам’ятні хрести – «жертвам фашизму» та «жертвам Голодомору».

Як відомо з розповідей броварських краєзнавців, на місці скверу у 20-х роках ХХ ст. було влаштовано поховання Українських січових стрільців армії Української народної республіки, загиблих у боротьбі з більшовистською Росією. У 1932-33 роках тут ховали загиблих жертв Голодомору. А під час Другої світової війни на цьому місці нацисти організували концентраційний табір, у якому загинула величезна кількість його бранців. Тут же жертв і ховали. Пізніше у сквері діяв танцмайданчик, однак нині він ліквідований.

Незважаючи на історичне та меморіальне значення цих земель, отець називає сквер «приватною територією», чим виправдовує встановлення паркану – мовляв на своїй землі робимо те, що схочемо. Насправді, релігійній громаді Церкви Петра і Павла надано в оренду на 49 років ділянку, яка включає у себе території храму та скверу. Панотець продемонстрував копію акту, яким це підтверджується. На плані у документі лише місце розміщення обеліску та прохід до нього не включені до орендованої громадою землі. Сама ділянка на Публічній кадастровій карті України позначена як «комунальна власність».

кадастр - копия

У паркані на місці проходу, передбаченого до обеліску, церковники зробили величні ворота. Це – єдиний спосіб, яким можна тепер потрапити до скверу з вулиці Київської. Однак, зайшовши до зеленої зони, підійти до хреста жертвам Голодомору можливо лише по газону. Та й місця для перебування перед самим пам’ятним знаком також не передбачено.

Image00003

Image00008

Пам’ятний хрест жертвам Голодомору у Броварах був поставлений 19 листопада 2008 року. За словами священника, він розміщений аж ніяк не на безпосередньому місці поховань померлих від Голодомору. Хрест поставлено умовно, так, аби з автомобільної дороги його було видно. Водночас, за словами настоятеля, справжнє точне місце братської могили неможливо встановити.

Аргументуючи відмову зробити прохід у паркані чи будь-яким іншим способом забезпечити доступ до пам’ятника, Отець Олександр запевнив, що у майбутньому планує перенести хреста углиб скверу. За його словами, було би добре побудувати капітальний кам’яний пам’ятник.

Окрім того, як розповів Отець Олександр, у планах – загородити територію церкви, зокрема і скверу, повністю. Паркан з боку вулиці Комунарів вже частково збудований. Причиною таких дій настоятель назвав часті візити п’яної молоді, що смітять та поводять себе аморально. Також небажаними він назвав «транзитних пішоходів».

Image00015

Image00011

Окрім іншого, панотець заявив, що у майбутньому планує побудувати у сквері недільну школу. Настоятель також запевнив, що звичайні громадяни зможуть мати вільний вхід до скверу. Отець Олександр висловив готовність допустити в разі необхідності і науковців – археологів, істориків тощо – задля проведення розкопок чи інших досліджень.

Мешканці приватних будинків по вулиці Комунарів переважно негативно сприйняли новину про можливі загородження зеленої зони, пам’ятного хреста та будівництва недільної школи. Однак, деякі броварчани висловили думку, що якщо будуть проведені розкопки та перепоховані тіла, а за територією доглядатимуть, вони не будуть проти такого рішення.

Нагадаємо, що кожної третьої суботи та неділі травня в Україні відзначають у День пам’яті жертв політичних репресій. Цього року він припадає на 18-19 травня, тобто вже на найближчі вихідні. У ці дні прийнято покладати квіти та запалювати лампадки біля пам’ятників жертвам політичних репресій та голодоморам в Україні. У Броварах існує три таких місця:

  • Пам’ятник «Жертвам Голодомору та політичних репресій» —на території  Храму Покрови Пресвятої Богородиці Київського патріархату (вул. Гагаріна, 22а);
  • Пам’ятний хрест «Жителям Броварів — жертвам Голодомору 1932-33 років» — біля Церкви Петра і Павла Московського патріархату (вул. Київська, 233);
  • Пам’ятний хрест «Жителям Броварів — жертвам Голодомору 1932-33 років» — на Пекарні, на розі вулиць Фрунзе та Пушкіна, біля водонапірної башти.

Нехай кожен сам робить висновки щодо описаної ситуації. Я сподіваюсь, що місцева парафія не поводитиметься так, як їхні колеги із Києво-Печерської лаври, гріхи яких вже давно викрили низка журналістів. Хочеться вірити, що існування церков справді покликане вберегти високу духовність, культуру та традиції, а не забезпечити викачування грошей з нашого довірливого народу.