• Сьогодні: Понеділок, 8 Серпня, 2022

До Дня Незалежності у Броварах стартував проект «Літопис краю»

Серпень28/ 2012
avatar
Маєш право знати

Команда "Маєш право знати"

У День Незалежності у броварському інтернет-просторі відбулась онлайн-презентація культурно-історичного проекту «Літопис краю». У рамках даного проекту опубліковано електронний архів броварської міськрайонної газети “Нове життя”, яка виходить у нашому місті уже понад 75 років . Про це “Маєш право знати” повідомили у фонді розвитку громад “Лівобережна Київщина“, за підтримки якого реалізовується даний проект.

Станом на сьогодні у вільному інтернет-доступі викладено скан-копії номерів міськрайонної газети за 1945-1961 роки, тобто архів за 17 років, загалом це близько 1700 номерів газети. “Те, що вже опубліковано на сайті, – це результат майже піврічної роботи. І наша робота над проектом триває, попереду ще чимало років виходу газети, яка нині називається “Нове життя”, проте за час своєї історії змінила чимало назв”, – розповідають у фонді.

Від себе додамо, що даний проект становить надзвичайну історичну цінність, адже залишає майбутнім поколінням цифрові версії газет, які багато років зберігались в архівах та не були придатні для використання широкого кола читачів, а скан-копії можуть безліч разів переглядати велика кількість людей. То ж запрошуємо наших читачів ознайомитись з історією свого краю зі сторінок його давнього літописця – газети “Нове життя”.

  • avatar
    Nata_ly
    10 років тому

    А це цікаво! З одного боку – “Організаторами акції, активістами громадської організації «Гроза» були  продемонстровані «експонати брехні»: на дерев’яних стендах розмістили  «незалежні та об’єктивні» статті з газет «Броварська Панорама» та «Нового життя», а також фотографії…”, а з іншого – “опубліковано електронний архів броварської міськрайонної газети “Нове життя”.  Як це так запросто газета свої архіви віддала, та ще й своїм же опонентам? Наводить на роздуми.

    • avatar
      Pavlo Rizanenko
      10 років тому

      Це звідкіля ви взяли що “газета свої архіви віддала”? Якщо дозволите, то ще одне запитання як у вашому розумінні повязуються “Гроза” та проект “Літопис краю”? 

      • avatar
        Сергій Іллюхін
        10 років тому

        Я думаю, @Nata_ly:disqus зробила такий висновок про зв’язок “Грози” та “Літопису” через те, що проект “Літопис краю” розміщений на сайті фонду “Лівобережна Київщина”, засновником якого (згідно інформації на сайті) є голова ГО “Гроза” Павло Різаненко.
        До речі, щодо архівів: цікаво, як вдалось роздобути такі дійсно раритетні номери газет? Через бібліотеки?

      • avatar
        Nata_ly
        10 років тому

         Саме так, як нижче написав Сергій Іллюхін. Ваша “Гроза” проводить акції проти неправдивої преси, і Ваша ж “Лівобережна Київщина” публікує архіви тієї ж самої преси. Тому й цікаво.

        • avatar
          Сергій Іллюхін
          10 років тому

          @Nata_ly:disqus , Ви ж розумієте, що акція була не проти газети, а проти її керівництва, редакторів та журналістів, які зараз пишуть відверту брехню про хроніки пАкращення?
          Те, що відбувається з газетою зараз (зокрема, після звільнення її головного редактора у січні 2012 року http://docs.pravo-znaty.org.ua/p13/24.01.2012/519-18-06 ) ніяк не впливає на те, що друкувалося у 40-х роках ХХ століття.

        • avatar
          Pavlo Rizanenko
          10 років тому

          Ну по перше в нашій країні не існує права власності на громадські організації. Тому я не можу бути  і не є “власником” Грози. У Грози є засновники та члени (по закону в них однакові права),  я також є головою Грози і виконую згідно закону представницькі функції. Це коментар щодо “ВАША”.
          Акція “Брехня за ваші гроші” проводилась по факту публікацій в Броварській Панорамі та в Новому Житті.  Як можна проводити акції проти Нового Життя як газети (проти паперового носія чи юрособи)?!? Вони звичайно проводяться проти редакційної політики людей що стоять за цими публікаціями (формально та неформально).  І саме головне ця брехня фінансувалась за наші з вами гроші. Бо ми, як платники податків до місцевого бюджету, утримуємо те ж Нове Життя. Це ж не власність Сапожка, Іваненко або Федоренка – це власність територіальної громади.
          Лариса Шапка яка є редактором Нового Життя ну аж ніяк не допомагала Лівобережній Київщині зі створенням електронного архіву. Старі номери газети зберігаються в бібліотеках та архівах Броварів та Києва. Але тепер можете туди не ходити та витрачати час, все є онлайн – користуйтесь на здоровя!

          • avatar
            Nata_ly
            10 років тому

            1. “Ваша” – не в розумінні, що особисто Ви є власником організації, а в розумінні, що асоціюються ці організації з Вами.
            2. Звичайно, акції проводяться проти редакційної політики людей, що керують виданням (формально чи неформально). Тому й виникало питання: щоб мати доступ до архіву, логічно було б узгодити це з керівником (керівниками) видання. Ну, але якщо з архівів бібліотек – тоді питання відпадає)).

            Як на мене, ця газета як була типово “советской”, так і зараз такою залишається. Тільки в ті часи було виконання і перевиконання планів та соціалістичні зобов`язання, а зараз Федоренко скрізь у комунальних ЗМІ. Та це вже не до Вас питання.

  • avatar
    Сергій Іллюхін
    10 років тому

    Дуже гарна ініціатива! Переглянув пару номерів за 45 рік – голови сільрад району завищили обсяги зданого до зерносховищ зерна: одного звільнили, другому винесли сувору догану :)
    Думаю, що ще було б добре зробити можливість пошуку по тексту газет. Із задоволенням надам технічну підтримку – обговоримо!

  • avatar
    Alina Dyachenko
    10 років тому

    Стаття журналіста газета “Громадський захист Київщини” про цей електронний архів – http://groza.org/vona-neodnoznachna-ale-vona-tsikava-bahata/

    Зокрема Максим Забільський пише:

    “Скажу відверто, відірватися від архіву дуже важко. Ось перед нами перша сторінка одного з номерів газети «Стахановець» (так тоді називалося міськрайонне видання) за 1948 рік. Ну невже когось залишать байдужими, наприклад, рядки з листа до редакції ветеринарного лікаря із села Гоголів? Ось що він пише: «…По-хижацькому повелися з більшістю коней. Наприклад, їздовий М.Прядко так б’є коней, що на них шкіра лупиться. Не у кращих руках і воли. Прибитько вибив волу око, а іншому Жмінько зламав хвоста…». Зважте, на відміну від сьогоднішнього дня, люди тоді називали як себе, так і того, кого критикували.

    Звісно, в газетах того часу незрівнянно більше матеріалів про трудові звитяги людей, про виконання і перевиконання планів, взяті соціалістичні зобов’язання, збереження соціалістичного майна, прославлення передовиків колгоспно-радгоспного виробництва. Достатньо лише прочитати заголовки матеріалів – «За високий урожай в наступному році», «До єдиної зернини збережемо врожай, достроково виконаємо план заготівель», «Заліснимо 1500 гектарів піску».

    А хіба не цікаво і не повчально для нинішнього дня прочитати, що в 1948 році, дуже непростому (адже перед цим країна пережила голодний 1947 рік), у районі проводився велокрос, у якому на велосипеди сіли 500 (!) учасників. Які зараз змагання збирають одночасно півтисячі спортсменів?”