
Друга частина інтерв'ю з Павлом Різаненком на інтернет-сайті INSIDER
На сайті INSIDER вийшло продовження інтерв’ю з народним депутатом України, обраним по виборчому округу № 97, Павло Різаненком. Першу частину розмови можна прочитати за цим посиланням.
Пропонуємо другу частину інтерв’ю УДАРівця Павла Різаненка про те, що може депутат-мажоритарник, якщо не погоджується на співпрацю з владою, чи є російські гроші в бюджеті і чи враховано там ціну на газ, про яку начебто домовилися Путін і Янукович, і навіщо олігархам “поправка Кличка”.
- Минув рік роботи Верховної Ради. Які ваші враження від депутатства?
- Можу сказати так: уже потрапивши до парламенту, розумієш, що він не працює, і все це імітація. Наступає шок, коли ти йдеш кулуарами, а там курять депутати, які півроку тому ухвалили закон про заборону куріння в публічних місцях.
Ніякої дискусії в Раді немає. Рішення приймають у парламенті не Чечетов і не Єфремов, а одна людина. Я не кажу, що закони вичитує сам президент, але як дадуть відмашку Арбузов чи Клюєв, так депутати і голосують.
Персональне голосування для багатьох було умовністю і залишається умовністю.
- Ви як народний депутат можете вплинути на те, що відбувається в окрузі?
- Насправді депутат виконавчій гілці влади - не указ. У нас, згідно з Конституцією, законодавча та виконавча гілки влади незалежні. Що він може? Закони приймати, колегіально. Право на невідкладний прийом у посадових осіб. Які ще інструменти впливу? Звернення — усне і письмове. Депутатський запит. Але ж це не наказ для них.
Єдине, якщо вони порушують закон, а ти можеш це довести, то тільки в такому разі можеш вимагати усунути порушення закону. Усе!
Із депутатськими повноваженнями ти навіть нічого позитивного зробити не можеш, хіба що прийти полаятися, поскаржитися.
Стандартні відповіді, які я отримую: ″Ваше зауваження слушне, але в бюджеті грошей не передбачено. Коли буде фінансування, ми його виконаємо″.
При цьому чиновники вважають: якщо ти депутат від опозиції, то за невиконання законних вимог нічого не буде, поки вони справно виконують злочинні накази свого керівництва.
Чиновники дуже люблять, коли депутат приходить. Вони ж очікують, що він проситиме щось особисто для себе. І коли ти починаєш щось вимагати, то в більшості отакі-от очі (показує).
А зробити щось позитивне для округу депутат формально не має змоги. Є тільки реальна можливість продатися. Це ж не обов’язково “тушкою” стати, можуть по-іншому підійти, сказати: “Ти ж мажоритарник, тобі щось треба на округ”.
І ти не можеш сказати: “Ні, на мій округ не треба”. Бо виборці ж від тебе чекають. Хоч у законі й не написано, що депутат вирішує матеріальні проблеми округу або має хоч якісь на це повноваження.
І от чим займаються в бюджетному комітеті деякі люди. Кабмін каже: нам треба те і те проголосувати щодо перерозподілів, а депутати кажуть: ми не будемо, поки ви по капвидатках 30 копійок (де-факто десятки мільйонів) не направите на округ.
А далі в декого починається пісня, що в того чи іншого депутата або його родичів будівельна компанія, яка буде освоювати ці капвидатки, або навіть умовно незалежні підрядники повинні будуть “поділитися” з усіма, хто приклався до виділення та проходження бюджетних коштів.
- Ви з кимось спілкуєтеся з “регіоналів”?
- Ні, у мене немає серед них друзів, знайомих, бо я потрапив у парламент з іншого світу. В комітеті є якесь спілкування, є люди, які в чомусь навіть експерти. Та коли підходить час голосування, все це відходить на задній план, і вони голосують з позиції “як сказано”. Тому в мене таке ставлення, що Партія регіонів — це партія матеріально забезпечених рабів.
- А є в комітеті люди, які все ж можуть впливати на рішення, чи там теж усе спускається зверху?
- Ну, давайте без прізвищ. Коли була історія з фінансовими векселями, вони спочатку повелися не як стадо. Бо векселі — це система легалізації і монополізації корупції. Насамперед це відшкодування ПДВ. Запитайте в бізнесменів на місцях, вони скажуть, що ПДВ зараз не відшкодовують або в кращому разі повертають 30-40%. Але щоби ці відсотки повернути, ти різницю повинен вивести в тінь (юридичною мовою вкрасти). Тобто, щоб законно відшкодувати ПДВ, ти вже погоджуєшся на злочин. А далі той, кому це ти вивів, легалізує. Це вже другий злочин.
Тепер із фінансовими векселями відбувається декриміналізація. Тобі відшкодовують ПДВ векселем, і ти маєш право, відповідно до закону, його продати з дисконтом. А далі створюється єдиний розрахунковий центр, через який і будуть іти всі розрахунки векселями. Все ітиме через одну організацію, яка, до речі, єдина знатиме, в кого ці векселі є.
І ви знаєте, що в цій установі 25% має держава, а 75% - низка приватних структур. Можна вже прогнозувати, хто це реально буде.
Тому “регіонали”, у яких є бізнес, заволали. Питання спочатку не голосували, знімали, матюкалися, казали все, що думають про Арбузова і Ко, але потім на них натиснули, увімкнули кнопочку “раб”, і вони проголосували.
Все, що вони могли, це сказати: “Я проголосую, але з великою огидою”.
- А які важелі включають цю кнопочку “раб”? І чи є серед них якісь бюджетні відрахування?
- Важелів два — “морквинка” і “палиця”.
“Палиця” — це або кримінальні справи, або проблеми для їхнього де-факто бізнесу.
“Морквинка” — це все те, заради чого вони йшли в депутати. Хтось усе життя крав у держави і більше нічого не вміє, тож і пішов, щоби красти далі. В когось є бізнес, але хочеться отримати держзамовлення на неконкурентних засадах. Є такі, хто пішов, аби його не чіпали.
- А “регіонали” ніколи не скаржаться в комітеті на тиск на свій бізнес?
- Ні, на тиск публічно ніхто не скаржиться. Невдоволення проявляється в прихованих бунтах, як-от: неголосування за векселі або інше.
Непублічно вони скаржаться, що йшли на вибори, їм обіцяли “морквинку”. А тепер її не дають, бо після 2012-го відбулося переформатування, змінилися правила. Їм сказали, що “всі звірі рівні, але “Сім’я”, Ахметов та Фірташ рівніші, а “Сім’я” ще рівніша, ніж Ахметов і Фірташ”.
Але все їх незадоволення призводить до того, що час від часу їх збирають у “Зоряному” чи десь в іншому місці, де Азаров каже: “Наказую міністру такому-то зайнятися проблемами депутата такого-то”. Потім знову нічого не відбувається, і вони знову збираються.
- Чи може статися так, що після опрацювання комітетом бюджет стане суттєво іншим, аніж подав Кабмін? Адже колись, за часів Тимошенко та Порошенка, таке було.
- Це ви описуєте ситуацію, коли був баланс і незалежність гілок влади. Тимошенко не контролювала Ради. Зараз же все контролює одна сила. Колись було, що контролюючі комітети, в тому числі бюджетний, очолювали представники опозиції. Тепер голова комітету і більшість у ньому — від партії влади.
В опозиції, якщо “регіонали” не приходять на бюджетний комітет, навіть кворуму немає. Було декілька випадків, коли приходила майже вся опозиція і частина “регіоналів”. Це було на самому початку, і засідання було, як і визначено законом, у комітетський тиждень. І ми понаприймали рішень, повідхиляли частину розподілів Кабміну. Але на наступному пленарному тижні, коли вже з’їхалася більшість “регіоналів”, зібрали комітет, повернулися до ухвалених рішень, і всі їх переглянули. Норма закону це дозволяє. Після того бюджетний комітет у непленарні тижні вже ніколи не збирали.
- Але чи є ризик того, що цей бюджет буде суттєво змінено в частині видатків, щоб якось задобрити “регіоналів”, які не хотіли за нього голосувати?
- Моє розуміння, чому не проголосували бюджет одразу, таке: коли 19 грудня подали бюджет, тоді ж зареєстрували постанову, що його треба ухвалити 24 грудня. Це — відверте знущання, бо є процедура ухвалення бюджету: його приймають у три читання, на що законом відведено майже 3 місяці.
Усі “регіонали” звикли, що не рахуються з опозицією. А тут виходить, що не рахуються навіть зі своїми. А як же “морквинку” поділити? Тому (іронічно), можливо, під впливом Майдану (хотілося б у таке вірити) у “регіоналів” сталася революція гідності, і постанову перереєстрували.
16 січня буде розгляд, а до 8 січня є можливість подати пропозиції. Хоча, знаючи механізм, навряд чи поправки, незалежно від фракційної приналежності, буде прийнято.
- У чому найбільша біда цього бюджету?
- Біда навіть не в самому бюджеті, а в принципах управління економікою.
У нас капвидатки — 30 мільярдів із понад 400 мільярдів гривень. Це ніщо. І коли Азаров каже, що ми взяли кредит у Росії, який у гривнях становить приблизно 100 мільярдів, і ми їх не проїмо, а “проінвестуємо в майбутнє”, то виникає питання: капвидатки всього 30 мільярдів, а 70 — куди підуть? Це проїдання!
Щоб якісно відштовхнутися від тієї точки, де ми перебуваємо, треба визнати, що ми не можемо себе прогодувати. І ті соціальні стандарти, якими ніхто не задоволений, нинішня модель економіки навіть не забезпечує. І потрібно без кінця брати в борг.
Із тим підходом, який є, ми нікуди не йдемо. Влада просто хоче пережити 2014 рік і виграти вибори. Маніакальне бажання, бо вони не замислюються, чи зможуть прогодувати народ у цій системі взаємовідносин.
Без росту економіки нічого не зміниться. Мова не про державний сектор, а про приватний. І про зростання ВВП за рахунок приватного сектору. Збільшення споживання, податків не за рахунок ставок, а економічного пожвавлення і таке інше. Тільки так.
І тут патова ситуація: здається, корову, щоб вона давала більше молока, потрібно більше годувати. Натомість у нас підхід: нам треба більше молока, тому ми годуватимемо менше, а доїти будемо більше. Або вже заб’ємо і половину віддамо на Захід, половину — на Схід. Чи оптом тушу продамо, хто дорожче дасть.
І ця “торгівля” під час Вільнюського саміту була схожа на такий діалог: мовляв, “ми розуміємо, що її (корову) не прогодуємо, тому, європейці, скільки дасте?” А європейці кажуть: “Ну, у нас тут клуб ефективних найманих фермерів, ми ділимося досвідом, як краще за коровами доглядати; а за свою корову ви самі несете відповідальність, ми можемо тільки навчити вас її краще пасти, розповісти, які корми добирати, та навіть пустити на своє друге найбільше в світі пасовище, щоб вона більше вам молока давала”.
“Добре, а ви, росіяни, що дасте?” А росіяни думають: “Із цим господарем ця корова сама здохне, і ми як мінімум половину туші заберемо. Головне, щоб цей горе господар її комусь зараз не збув”. От і кажуть: “Добре, ось вам 15 мільярдів на 2 роки, але якщо здохне, то заберемо м’ясом”.
А фундаментально, то проблема в тому, що хтось, хто себе вважає господарем, корову вкрав, задоїв до смерті, прогодувати не може і тепер шукає, на яку б бійню її здати подорожче для власної кишені.
Я, звісно, вибачаюся за такі неприємні алегорії, але виглядає все саме так.
- А план приватизації на 17 мільярдів, чи реально його бодай гіпотетично виконати?
- Нереально. На цей рік був план 10,9 мільярда. Виконано лише 983 мільйони.
- А закон про трансфертне ціноутворення якось може допомогти наповнити бюджет?
- Цим законом позакривали частину дірок, але він не руйнує схеми так званого кіпрсько-офшорного сендвіча. Операції з капіталом усе одно не будуть оподатковувати. А більшість олігархів оформляють власність на фізичну особу через траст на BVI (British Virgin Islands), потім під ним володіння кіпрською компанією, яка володіє українською компанією. Це роблять, аби по цьому ланцюжку “прогнати” дивіденди та мінімізувати або не платити податків узагалі.
Як продавали свої активи Тігіпко, Хорошковський? Вони ж продавали не українські, а кіпрські холдингові компанії. І ці операції все одно не будуть оподатковуватися, тобто ця дірка залишилася.
Тепер іще розкажу вам цікаву річ про так звану сумнозвісну поправку Кличка. Насправді її приймали не проти Кличка, а для вигоди Ахметова, Новинського та компанії.
Звучить вона так: особа, яка має дозвіл на проживання (причому наголошую — має дозвіл, а не постійно проживає в іншій країні), вважається нерезидентом в Україні для податкового кодексу.
У законах більшості країн, щоби бути постійно проживаючим, треба провести там 185 днів. Ти береш папірець - дозвіл на проживання. Але ти можеш його реалізувати або не реалізувати. Скажімо, я — пан Ахметов, живу в Україні більш ніж 185 днів, але є країни, які торгують дозволами на проживання. Тоді я їду, наприклад, у Панаму, оформляю дозвіл на проживання. Повертаюся в Україну, виплачую собі по ланцюжку СКМ дивіденди, заповнюю в податковій декларацію — пишу: так, у мене є доходи, але ось дозвіл на проживання в Панамі, тому я не зобов’язаний платити податки в Україні взагалі.
А в Панамі я теж не сплачую, бо не прожив там 185 днів. Ніде податків не плачу, хоч проживаю в Україні й реальне джерело всіх доходів — Україна.
Всі зациклилися на Кличкові, але насправді це дуже серйозна економічна проблема для бюджету України й навмисно створена дірка для кількох десятків людей в Україні, які “рівніші” за інших.
Щодо Кличка, то на нього це насправді не впливає, бо закон не має зворотної сили. Він набуває чинності з певної дати, і на той момент у нього вже не має дозволів на проживання. І тому це не є перешкодою для балотування, а от поправочка залишиться, і створює діру по ПДФО для надзвичайно багатих людей.
- Цього року в нас уперше працює такий монстр, як Міністерство доходів. Було багато суперечок, чи треба об’єднувати податкову і митницю під одним дахом. Наскільки, на вашу думку, цей експеримент був вдалим?
- Із теоретичного погляду, це правильно. Маючи інформацію звідти і звідси, можна стежити за трансферним ціноутворенням, порівнювати ціни, відхилення в цінах. Тому це об’єднання давало додатковий інструментарій для аналізу та моніторингу.
Чи дає це результати на практиці? Поки в нас 25-30% імпорту нафтопродуктів не оподатковується, то говорити про ефективність рано. І очевидно, що на це немає політичної волі.
- Наскільки не виконаний план бюджету на 2013 рік?
- За доходами від приватизації як член комісії одразу скажу, що з 11 мільярдів виконано лише 1 (“Донбасенерго” і набір шахт та вугільних збагачувальних фабрик). А от загалом (гортає дві папки з документами) виходить десь 85 мільярдів реального дефіциту держбюджету.
При цьому доходи зменшили, а запозичення збільшили в останній день, коли підганяли цифри.
- В останній тиждень Кабмін зменшив на 19,4 мільярда показники доходів від податків, і на таку ж суму збільшити показники державних запозичень. Але йшлося про внутрішні запозичення. Як же тоді гроші росіян, які ми отримали?
- Там було збільшення на 14 мільярдів гривень на внутрішні запозичення і на 4 з чимось — зовнішні. Але питання в мене також виникло. Я знаю, що “великі” люди, такі як президент Російської Федерації і Віктор Янукович навряд чи розуміють, що таке єврооблігації з лістингом на Ірландській біржі. Ну Путіну, може, хтось і розтлумачить, а от Януковичеві навряд.
Тому я не відкидаю, що вони сказали про єврооблігації, але насправді може виявитися — зважаючи на стислі терміни, в які це робилося, що це все або частково купівля ОВДП, номінованих у доларах, або це буде фінансування від російських державних банків, які працюють тут в Україні. Бо перед Новим роком вони почали отримувати гроші з Росії.
- А можна вирахувати за бюджетою середню ціну на газ на рік?
- Я не побачив із точки зору бюджету, що змінилася якось ціна на газ. Ба більше, на 2013 рік було 8 мільярдів компенсації “Нафтогазу”, а на цей рік — 14,8 мільярда. Тобто, здавалося б, якщо ціна на газ зменшилася, то компенсації ″Нафтогазу″ також мали б зменшитися, а тут навпаки.
На жаль, у самому бюджеті ви не прочитаєте, яка ціна на газ.
Окрім того, Янукович був у понеділок у Москві, а в середу вони верстали цей бюджет. То про що він там домовився? Тільки про знижку на перший квартал. Вони говорять, що ще будуть домовлятися кожного кварталу. Я так здогадуюся, що йдеться або про газотранспортний консорціум, або ще про щось.
Але розрахунку в бюджеті немає.
- А курс долара? Раніше його, як і ціну на газ, оголошували при представленні бюджету. Зараз він зрозумілий?
- Ні. Так само не прописано курсу долара. Єдине, що ми можемо вирахувати курс за валютними кредитами. Борг обліковується для бюджету в гривнях, але якщо пошукати конкретний кредит і подивитися його суму в доларах, то так можна приблизно вирахувати курс. Я так вирахував, що курс на кінець 2014 року закладено 8,5 грн/$.
- А гроші від 15 мільярдів кредиту видно в бюджеті?
- Тут я теж не все можу зрозуміти. Говорили про що? Що в Росії запозичать 15 мільярдів, з них 3 млрд прийдуть уже до кінця 2013 року. Я бачу за бюджетом, як приходить 2 млрд, а як прийде ще один — незрозуміло.
Тепер наступний рік. 12 мільярдів множимо для простоти на 8, отримуємо 96 мільярдів. Тобто в нас має бути зовнішніх запозичень 96 мільярдів. Дивимося додаток 2 до бюджету — запозичень за загальним фондом усього 37 мільярдів.
Тому, думаю, бюджет верстали без прив’язки до конкретних домовленостей у Москві. Інакше тут було би 96 мільярдів.
- А є якісь кардинальні відмінності між бюджетом минулого і цього року?
- Особливих немає. Єдине, що доходи ростуть за рахунок доходів споживання. Планують, що загальні доходи бюджету збільшаться на 41 мільярд, і левова частка в ньому внутрішнього ПДВ і ПДВ із завезених на територію України товарів.
Водночас податок на прибуток підприємств зменшується, причому тільки на 2,7 мільярда гривень за рахунок зменшення за ставкою, і на 5,1 мільярда - незрозуміло звідки. Це що, у нас підприємці зароблятимуть менше? А за рахунок чого тоді збільшиться ВВП? Тобто він збільшиться не за рахунок внутрішніх чинників.
Виходить, що ми будемо купувати і споживати імпортних товарів більше. А виробляти будемо менше. Тобто ми запозичимо і з’їмо більше, ніж минулого року.
Джерело: Insider