Граніт, метал, вогонь та крила янгола – у Броварах постав меморіал Героям Небесної Сотні

Вкриті лютневим снігом цифри Сонячного годинника на Майдані Свободи мовчали про час. Однак кожен з броварчан, що прийшов у суботу на центральну площу, знав – минув уже рік. Рік після трагічних днів з 18 по 21 лютого, коли найкращі з нас полягли в боротьбі за справедливість і гідність. В річницю цих кривавих, і водночас переломних подій в українській історії, броварські майданівці встановили в центрі Броварів меморіальний знак на честь Героїв Небесної Сотні.

Понад двометровий пам’ятник закривала біла тканина. Кількасот броварчан, що тримали в руках квіти, чекали початку акції, тихо згадуючи буремні моменти Революції Гідності. Анонсований на 13:00 старт відкриття трохи затягувався.

«Мазуренко Павло Анатолійович, Вербицький Юрій Тарасович, Нігоян Сергій Гагікович …», - молоді активісти, двоє хлопців та дівчина, під глухий звук метронома по черзі почали промовляти імена Героїв Небесної Сотні. Чоловіки познімали головні убори, Майдан Свободи завмер.

“Цей пам’ятник, який ми сьогодні відкриваємо, - це, мабуть, найменше, що ми могли зробити для того, аби вшанувати їхню пам’ять. Аби їх життя, які вони поклали, не були даремними, кожен з нас кожен день має боротися за ту країну, за яку вони загинули. Вічна слава Героям!» - звернувся до присутніх громадський активіст та журналіст Андрій Качор.

“Найкращий спосіб вшанувати їхню пам’ять – це наші щоденні дії. Ми повинні будувати цю країну щодня, щоби ці герої, які поряд з нами завжди, бачили – їхня смерть була не марною», - продовжила колега та однодумець Андрія Аліна Дяченко.

[caption id=”attachment_33844” align=”aligncenter” width=”600”] Аліна Дяченко[/caption]

Поруч зі стелою стоїть портрет Антоніни Дворянець, Героїні Небесної сотні з Броварів. «Мама загинула 18 лютого. В цей день люди пішли до Верховної Ради вимагати відмінити кримінальні закони. «Беркут» почав розганяти людей», - після хвилини мовчання до мікрофону підійшли донька та чоловік Антоніни Григорівни.

[caption id=”attachment_33800” align=”aligncenter” width=”600”] Донька Антоніни Дворянець Світлана та чоловік Іван Григорович[/caption]

«В цьому році ми зустрічались з людьми, які були тоді разом з мамою. Ці люди називають 18 лютого своїм другим днем народження. Мамі не пощастило в той день. Кажуть, що її били з усіх боків… Цим людям не буде прощення», - голос жінки тремтить, вона не може приховати сліз. Багато хто в натовпі теж не зміг стриматись.

В цю кульмінаційну мить ініціатори створення меморіальної стели зняли з неї тканину, а молодь, що стояла поруч, випустила з рук до неба білих голубів. Птахи миру затріпотіли крильми, а перед броварчанами постала велика червоно-коричнева гранітна стела з двома табличками, стилізованими під крила янгола на огненному тлі. Вгорі однієї з табличок височів полум’яний тризуб. Поруч з рубленим кам’яним підніжжям поклали дві шини, що гармонійно увійшли до загальної композиції пам’ятного знаку.

Свої майстерні руки до роботи, що тривала близько місяця, доклав броварський художник, автор стилістики меморіального знаку Леонід Лебединець (праворуч на фото). Урочисту місію - відкрити меморіал - також вийшли виконати учасники ініціативної групи з його створення: Андрій Балабаєв, Ігор Мельничук, Володимир Кузнєцов, Андрій Качор та інші броварські активісти.

«Рік тому ці люди загинули за майбутнє нашої країни. Вони дали шанс українському народу самостійно обирати свій шлях. Ми не можемо повернути їх життя, але ми можемо зберегти пам__’ять про них. Пам’__ять і славу про їх подвиг. Слава Україні!» - лаконічно і без зайвого пафосу сказав громадський активіст Андрій Балабаєв, один з тих, хто доклав найбільше зусиль до створення цього пам’ятника.

[caption id=”attachment_33802” align=”aligncenter” width=”600”] Андрій Балабаєв[/caption]

Під пісню «Плине кача» броварчани по черзі підходили до пам’ятного знаку і, схиливши коліно, покладали квіти та запалені лампадки.

Далі були виступи, короткі й не дуже, доречні і з надлишком емоцій, активних броварчан-учасників Майдану.

[caption id=”attachment_33811” align=”aligncenter” width=”600”] Олег Іваненко: ”Ми побудуємо державу, якою пишатимуться наші нащадки, державу, яку буде поважати весь світ, державу, за яку нам не буде соромно”[/caption]

[caption id=”attachment_33812” align=”aligncenter” width=”600”] Леонід Черепейник: “Пам’ятайте людей, які загинули за те, щоби ми жили в чесній, справедливій, європейській державі”[/caption]

[caption id=”attachment_33815” align=”aligncenter” width=”600”] Павло Різаненко: ”Це наш не просто борг, це наш обов’язок – зберегти надію і збудувати ту країну, в якій ці люди хотіли жити, заради чого вони вийшли ризикувати життям”[/caption]

[caption id=”attachment_33814” align=”aligncenter” width=”600”] Олег Шевчук: “Не переживайте, все буде добре, хай руки не опускаються. Революція Гідності насправді ще не закінчилась”[/caption]

[caption id=”attachment_33817” align=”aligncenter” width=”600”] Євген Гредунов: “Це був тільки початок. Як дитина народжується в муках, так і держава наша почала народжуватися рік тому. Нам, видно, випав такий шлях – вибороти свою справжню незалежність, справжню свободу”[/caption]

[caption id=”attachment_33809” align=”aligncenter” width=”600”] Роман Сімутін: “Минув рік, коли ми стали нацією, коли ми переосмислили слово «Гідність»”[/caption]

[caption id=”attachment_33816” align=”aligncenter” width=”600”] Валентин Гаврищук: “Є така пісня «Героям не дякують». Героїв потрібно пам’ятати, пам’ятати вчинками. Кожен день, кожну хвилину”[/caption]

На завершення акції-відкриття меморіалу Небесній Сотні громаду закликали виконати пісню, що в найкритичніші моменти на Майдані ставала оберегом та вселяла віру у перемогу, – національний український гімн.

 

Акція підійшла до кінця, втім люди не поспішали розходитись. Навіть наступного дня, у неділю, багато мешканців міста, що пропустили офіційне відкриття, покладали квіти та запалювали свічки біля меморіалу Героям Небесної Сотні, «які віддали життя за волю України у боротьбі із владою зла, брехні та жорстокості заради свободи, правди та справедливості».

Фото - Миколи Кожемяка