Міліція не змогла вчасно прибути на виклик, бо працювала «при свічках», а броварські пожежники взагалі заблукали в місті.

Автомобіль головного редактора столичного видання «Вісник Києва» Юлії Шпак було підпалено вночі 31 травня, коли вона провідувала родичів. На щастя, журналістка вийшла з будинку саме в той час, коли пожежу ще можна було загасити. У цьому їй допомогли охоронці стоянки, що були неподалік. За попередніми висновками експертів, постраждало колесо, яке облили бензином та підпалили, крило, дверцята та пластикові частини авто. Пожежників чекали 15 хвилин після того, як загасили вогонь. Виявлилось, що місцеві гасителі пожеж не зорієнтувались у Броварах, адже потрібний будинок, за словами потерпілої, проїхали, і лише запитавши перехожого, зуміли віднайти необхідну адресу.

«МПЗ» вдалось взяти інтерв’ю в постраждалої журналістки Юлії Шпак.

–  Не так давно спалили машину головного редактора місцевої газети в м. Кременчук. Чи пов’язуєте Ви підпал вашого авта з професійною діяльністю?

– Важко сказати. Ворогів у мене не було, ніяких погроз та попереджень я не отримувала. Тому висувати якісь версії щодо того, хто це міг зробити, я не можу. Однозначно, що це зроблено не просто так. Можна пробити колесо, подряпати машину, написати ту ж погрозу чи попередження, але підпал…

– Яка специфіка Вашого видання, як давно воно засноване? Можливо були якісь гострі публікації, які могли спровокувати  підпал?

– Наше видання молоде, засноване в грудні минулого року. На сторінках газети редакція висвітлює неупереджені, на нашу думку, матеріали на громадсько-політичну тематику.  Ми критикуємо і владу, і опозицію. Газета видається 100-тисячним накладом і розповсюджується безкоштовно. Гострі публікації – поняття відносне, я вважаю, що пишу гостро, інші знайомі журналісти відомих видань думають навпаки. Серед моїх останніх публікацій – колонка редактора, що носила вітальний характер. Не думаю, що вона могла стати приводом для того, щоб підпалити мій автомобіль.

– Що ви зробили, помітивши пожежу на стоянці?

– Коли я зрозуміла, що моя машина горить – мені спочатку стало страшно, що вона може вибухнути і спалахнуть інші припарковані поруч автомобілі. Я побігла до парковки, паралельно телефонуючи сестрі, і потім охоронці, які там були, двома вогнегасниками загасили вогонь. Паралельно викликали пожежників, але вони їхали аж 15 хвилин.  Намагались викликати міліцію, але виявилось, що у відділку не працює телефон, у них також якась пожежа сталась і не було електроенергії. Їх чекали набагато довше, ніж ліквідаторів вогню. Оглянувши місце події, вони заявили, що це дійсно навмисний підпал.

– Ви подавали заяву в міліцію?

– Так, але я розумію, що зловмисників, які вчинили підпал, знайти не так-то й просто. Тому мені залишаєтья лише сподіватись, що правоохоронцям таки це вдасться.

– Як Ви думаєте, чому машину підпалили саме в Броварах, а не в Києві – там, де ви проживаєте?

– Мабуть, за мною стежили, але я цього не помічала. Цілий день їздила столицею, але серед такої великої кількості авто помітити, що за тобою стежать, практично неможливо. Взагалі й на думці не було, що зі мною може статись щось подібне, тому я не звертала уваги на цей момент. Очевидно, хтось знав, що я буду в цей день в Броварах, однак передбачити, що я їхатиму додому, не зміг, адже було досить пізно.

– Як так сталось, що ви вирішили не залишатись в родичів, а їхати додому в такий час? Ви передчували біду?

– Насправді я нічого не передчувала, просто дуже хотіла спати; біди як такої ніщо не віщувало, але коли я побачила вогонь, сонливість як рукою зняло. Мабуть, це доля, щасливий випадок. В гороскопи я не вірю і не читаю їх, але задля цікавості ознайомлюсь зі своїм астрологічним прогнозом на 31 травня.

 Тарас Шако