З літа 2014 року 11-ро депутатів Броварської міської ради відвідали менше половини засідань комісій, членами яких вони є. А 6-ро з них – менше половини засідань сесій міської ради. Водночас, 4-ро із 11-ти прогульників прагнуть ще раз обійняти депутатські місця – у наступному скликанні Броварської міської ради. А один – у оновленій Київській обласній раді. Крім того, троє найбільших прогульників, які не відвідали за останній рік жодної сесії міськради та жодного засідання профільної комісії, цього разу не балотуються до органів влади та самоврядування. Про це свідчать дані дослідження роботи броварських депутатів поточного скликання, наданих Центром локального самоврядування.
Як зазначають в організації, у березні 2014 року, після Євромайдану, набрали чинності зміни до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Місцеві ради були зобов’язані відкрити низку важливих документів, які впливають на життя місцевих громад. А саме: протоколи сесій ради та протоколи засідань постійних комісій, з яких можна отримати інформацію про те, хто сумлінно виконував обов’язки депутата, а хто не ходив на засідання.
Центр локального самоврядування вказує, що апарат Броварської міської ради зумів виконати вимоги закону. На запит організації надали документи, за допомогою яких вдалося встановити, хто регулярно пропускав засідання ради після революції.
Відповідно до документів, з літа 2014 року з 42-х депутатів Броварської міської ради троє взагалі не з’явилися на засіданнях. Це – ударівець Ярослав Погарський і регіонали Євген Віканов та Сергій Федоренко, які не були присутні на жодній сесії та на жодному засіданні комісій, членами яких вони є. В серпневому дослідженні руху «Чесно» ці політики пояснювали свою відсутність внутрішньопартійними міжусобицями.
Також менше половини засідань відвідали член ВО «Свобода» Василь Кизим, представник «Фронту змін» Віктор Резнік, а також Петро Шкуренко, який 2010 року обрався від маловідомої партії «Справедливість». Всі троє більше не балотуються до органів влади та місцевого самоврядування.
Варто зазначити, що Петро Шкуренко 5 вересня 2015 року пішов із життя.
Проте, серед інших прогульників, які пропустили більше половини засідань, є ті, хто мають намір знову бути присутніми у місцевій політиці. Підприємець Ганна Брусенська, яка у 2010 році пройшла до Броварської міськради від ВО «Свобода», з літа 2014 року пропустила більше половини засідань ради. Символічно, що Брусенська не відвідала також половину засідань депутатської комісії з питань регламенту. На цих виборах депутатка веде до ради цілу команду від партії «Патріот». В більшості випадків причини відсутності не вказані. Поодиноко зазначено, що Брусенська не ходила на засідання сесій через лікарняний.
Юрист Олексій Кириченко у 2010 році пройшов до Броварської міськради від «УДАРу». Після революції відвідав менше половини засідань ради. Про причину відсутності Кириченка апарат ради не повідомляв. У 2015 році також балотується по Броварах. Однак цього разу до Київської обласної ради – від Блоку Петра Порошенка. Аналогічно Кириченко пропустив більше 60% засідань депутатської комісії з питань комунальної власності.
Є серед депутатів і такі, які ходили на засідання ради сумлінно, але ігнорували засідання профільних комісій. Так, більше половини зустрічей вже згаданої комісії з питань комунальної власності пропустили «фронтовик» Віктор Резнік та свободівець Петро Базишин. Останній цього року балотується до міськради від «УКРОПу».
Синхронно «відзначилися» два екс-фронтовики, які нині намагаються пройти до міської ради від Блоку Петра Порошенка. Роман Сімутін часто не приходив на комісію з питань соціального захисту. А підприємець Юрій Чередник пропустив більше половини засідань комісії з питань законності та правопорядку.
У Центрі локального самоврядування зазначають, що передвиборчий місяць завжди був насичений обіцянками досвідчених політиків. В цей час кандидати, які знову хочуть отримати значок місцевого депутата, малюють електорату золоті гори. Втім, кмітливі виборці мають правові механізми перевірити свого кандидата на доброчесність, не зважаючи на політичні гасла. А саме – з’ясувати, чи регулярно політик відвідував міську раду до виборів, аби представити інтереси своїх виборців. Загалом кандидати можуть по-різному пояснювати свою низьку явку в міську раду: хтось – станом здоров’я, хтось – внутрішньопартійними війнами, а хтось – революційними подіями. Однак кожен з них має усвідомити, що обов’язок представляти інтереси громади у місцевій владі є найпершим. І тому, кмітливі громадяни мають зробити вибір на користь відповідальних депутатів, а не через популістські лозунги.
В організації вказують, що дослідження провели за фінансової підтримки Програмної ініціативи «Громадські ініціативи нової України» міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту «Відповідальний місцевий депутат».
За матеріалами, наданими Центром локального самоврядування