Незабаром двоє мешканців нашого міста можуть отримати звання “Почесний громадянин міста Бровари”. Один із них - Василь Троценко - педагог і голова Ради старійшин при міському голові. Інший - Микола Клочковський - учасник ліквідації аварії на ЧАЕС, у минулому - електромонтажник. Про це йдеться в повідомленні Броварської міської ради.

Про присвоєння чоловікам “почесного громадянина” говорять не вперше. Минулого року обох вже номінували на це звання. Однак тоді таку відзнаку отримали лише загиблі героїня Небесної Сотні Антоніна Дворянець та броварський історик Микола Лисенко.

Цього разу міськрада має намір розглянути кандидатури Василя Троценка та Миколи Клочковського. Відповідний проект рішення з’явився на сайті міськради 27 серпня.

Як ідеться у проекті, номінантів визначили відповідно до рекомендації комісії з розгляду кандидатур на присвоєння почесного звання «Почесний громадянин міста Бровари» та постійних комісій Броварської міської ради.

В офіційних біографіях чоловіків зазначено, що обоє є пенсіонерами. Василь Миколайович родом із Сумщини, служив у повітряних силах Радянської армії, мав тривалу практику педагога та інспектора у сфері освіти. З 2011 року ввійшов до ради старійшин при міському голові, а у 2013 очолив її.

[spoiler title=”АВТОБІОГРАФІЯ Троценка Василя Миколайовича” open=”0” style=”2”]

Я, Троценко Василь Миколайович, народився 18 вересня 1947 року в с.Сліпорід Глухівського району Сумської області. Мати, Троценко Марія Гаврилівна, батько-Троценко Микола Іванович, проживали в с.Сліпорід та працювали в місцевому колгоспі. У 1954 році я вступив до першого класу Сліпорідської початкової школи. У 1958 році вступив до п’ятого класу Некрасівської восьмирічної школи Глухівського району, а в 1962 році, закінчивши цю школу, вступив до дев’ятого класу середньої школи №2 м.Глухова. Навчаючись у Некрасівській восьмирічній школі та середній школі №2 м.Глухова був постійним учасником і призером районних олімпіад з математики. Закінчивши СШ №2 м.Глухова у 1965 році, вступив на перший курс фізико-математичного факультету Київського державного педагогічного інституту імені О.М.Горького на спеціальність математика і програмування. В 1968 році одружився. Дружина Троценко Галина Миколаївна, учитель математики та програмування, працювала в СШ № 2,7,8 м.Бровари та в середній школі м.Авасса Соціалістичної Ефіопії. Маємо двох дочок. Трудову діяльність розпочав у вересні 1969 року учителем математики Броварської середньої заочної школи. У 1970 році після закінчення інституту був направлений на роботу учителем математики СШ №3 м.Бровари Київської області. З травня 1971 року по травень 1972 року в ВПС Радянської Армії. Після служби повернувся в СШ №3 м.Бровари працювати учителем математики, а з 01.09.1973 року був призначений заступником директора СШ №3 м.Бровари. У вересні 1976 року був призначений на посаду інспектора Броварського районного відділу освіти, а з 11 січня 1977 року я знову повернувся в СШ №3 м.Бровари на посаду вчителя математики. У серпні 1977 року в місті Бровари відкривалась нова середня школа №8. Мене було призначено заступником директора по навчально-виховній роботі цієї школи. У вересні 1979 року мене і мою дружину Троценко Галину Миколаївну відрядили до Соціалістичної Ефіопії на педагогічну роботу. У серпні 1981 року ми прибули з відрядження і я був переведений з посади заступника директора по навчально-виховній роботі СШ №8 на посаду директора восьмирічної школи №4 м.Бровари. У травні 1983 року призначений на посаду завідуючого Броварським міським відділом освіти. Маючи досвід роботи учителя, заступника директора, директора школи, інспектора шкіл, я проаналізував освітню галузь м.Бровари і прийшов до висновку, що вона потребує реформування. Перш за все необхідно було створити умови для залучення до корпусу керівників освітніх установ кращих… вчителів міста, які володіють організаторськими здібностями. Для цього сесією міської ради було прийнято рішення про позачергове забезпечення житлом директорів шкіл та про доплату в розмірі 50% до їх посадового окладу у зв’язку з двохзмінною роботою шкіл та високі досягнення в навчально-виховній роботі. В організації навчально-виховної роботи дуже важливо було реально реалізувати принципи диференціації та індивідуалізації. З цією метою в місті були створені умови для формування перших класів відповідно до рівня підготовки дітей, що дало можливість дітям з високим рівнем підготовки досягати високих результатів більш високими темпами, а дітей у класах вирівнювання спонукати повірити в свої можливості і досягти глибоких і міцних знань з основ наук. Не залишились осторонь і діти з затримкою психічного розвитку. Створені для них класи допомагали цим дітям повірити у себе. Паралельно у місті створювались умови для всебічного розвитку дітей в позакласній та позашкільній роботі. В місті функціонувало 5 позашкільних установ в системі освіти, музичні школи відділу культури, ДЮСШ відділу фізкультури і спорту. З метою створення здорової конкуренції 4 позашкільні установи були з спеціалізованих перетворені в багатопрофільні, а в ДЮСШ відділу освіти було відкрито шість різних відділень спорту. З метою подальшої реалізації принципу диференціації в школах міста було створено класи з поглибленим вивченням окремих предметів, а саме: математичні, фізико-математичні, хіміко- біологічні, філологічні та інші, а також профільні класи, класи професійно-технічного напрямку, так звані «Золоті руки». У 1984 році почалась реалізація реформи школи. Відділом освіти був створений план реалізації цієї реформи. На підприємствах міста та в міжшкільному навчально-виробничому комбінаті були створені робочі місця за спеціальностями: токар,слюсар,автослюсар, слюсар-інструментальник.швея. в’язальниця, продавець, кухар, секретар-діловод з знанням комп’ютера , електромонтажник, столяр та інші. Учнями шкіл міста випускалось понад 700 видів продукції високої якості. Нам було надано право приймати іноземні делегації з метою пропаганди нашого передового досвіду роботи. В ході реорганізації управлінської діяльності відділу освіти була ліквідована так звана фронтальна перевірка шкіл. Замість неї була введена атестація вчителів і шкіл, вперше в Україні. З метою надання практичної допомоги керівникам шкіл проводилась перевірка стану внутрішкільного контролю і керівництва. Методичний кабінет відділу освіти став центром щодо впровадження в роботу установ освіти всього нового, що було на той час в методиці і дидактиці ведення уроку. Досвід нашої роботи був вивчений і узагальнений на сторінках всесоюзної газети «Учительская газета». Люди кажуть: «Який диригент, такий і оркестр» . Саме тому відділ освіти і я особисто велику увагу приділяв роботі з керівними кадрами. В місті був створений колектив директорів шкіл, яким пишались в м.Бровари, на Київщині і в Україні. За оцінками колег з Московської області, Бєлгородської області, які приїздили до нас вивчати наш досвід , вони нічого подібного по інтелектуальному рівню та вмінню керувати педколективами в своїх областях не бачили. В змаганнях між районами і містами Київщини Броварський міський відділ освіти завжди був в числі призерів. У 1994 році мене було обрано заступником голови Броварської міської ради по виконавчій роботі. Відповідно до посадових обов’язків , я здійснював керівництво відділами освіти, культури, фізкультури і спорту, соціального захисту, служби у справах неповнолітніх та інше. У підпорядкуванні відділу культури на той час було три музичні школи. Це було не раціонально, тому ці три школи були реорганізовані в школу мистецтв і одну музичну школу. Відділ культури став працювати над створенням творчих колективів при культурному центрі «Прометей»., школі мистецтв, музичній школі. В місті був створений муніципальний духовий оркестр, а в школі мистецтв- відділення духових інструментів. Декілька колективів вибороли звання зразкового або народного. В ці роки в місті виникла проблема з дітьми, які тікали з сім’ї. Для визначення долі таких дітей у 1997 році був створений міський будинок милосердя для неповнолітніх (дитячий притулок), але поскільки дитина могла тут перебувати до 90 днів, то як показав досвід, проблема до кінця не була вирішена, тому цей будинок був реорганізований в будинок змішаного типу «Любисток», де діти могли навчатись і виховуватись до повноліття. В ці ж роки довелось мені займатись і створенням центру з обслуговування престарілих одиноких людей. Це питання також було успішно вирішено. 20.05.2002 р. був звільнений з посади заступника міського голови у зв’язку з закінченням строку повноважень , а з 21.05.2002 р. був призначений на посаду консультанта заступника голови Київської обласної адміністрації. 10.04.2003 року призначений на посаду начальника відділу в справах релігій Київської обласної державної адміністрації. Працюючи начальником відділу в справах релігій багато уваги приділяв міжконфесійним відносинам, їх мирному співіснуванню на Київщині і в м.Бровари. З 19.09.2007 року на пенсії. У червні 2011 року була створена рада старійшин при міському голові. У листопаді 2011 року я був обраний членом ради, а в лютому 2013 року був обраний головою ради старійшин. На засіданнях ради розглядались актуальні питання життєдіяльності міста в різних галузях. В освіті - це питання військово-патріотичного виховання учнів, боротьба з курінням, алкоголізмом, наркоманією, в медицині-це забезпечення ліками , медичне обслуговування в поліклініці і стаціонарі лікарні, в благоустрої міста - прибирання вулиць, прибудинкових територій, ремонт тротуарів, приділялась увага розвитку фізкультури і спорту та інші. Після розгляду того чи іншого питання давалися доручення відповідним керівникам.[/spoiler]

Микола Іванович народився у Казахстані, так само служив у Радянській армії. Був електромонтажником спочатку в російському Іркутську, а потім у Києві. Ліквідовував аварію на ЧАЕС, після чого отримав статус постраждалого 1-ої категорії та 2-гу групу інвалідності. Ветеран праці.

[spoiler title=”БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА Клочковського Миколи Іванович” open=”0” style=”2”]

Число, місяць і рік народження 20 грудня 1936 р. Громадянство України Місце народження м.Павлодар, Казахстан Освіта Середня, училище треста сибелектромонтаж м. Новосибірськ Ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році, постраждалий категорії 1 , інвалід 2 групи. Ветеран праці Робота: З 2002 року Пенсіонер З 1991 р. по 2002 р Вийшов на пенсію як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Продовжував працювати електромонтажником в Київському спеціалізованому управлінні – 422 треста «Електромонтаж - 1», м.Бровари. Працював на таких об’єктах м. Бровари: Заводи Промузла, ДСК Почтамп, Світлотехнічний завод, Насосна станція 1-го та 2-го підйому, Трикотажна фабрика, дитяча та районна лікарні. З 1960 по 1991 р. Електромонтажник, Київське спеціалізоване управління – 421 треста «Електромонтаж - 1», м.Київ З 1957 р. по 1960 р. Служба у рядах Рядянської Армії З 1955 р. по 1957 р. Електромонтажник, Ангарське монтажне управління, м. Іркутськ [/spoiler]

Фото - Дмитро Карпій