Олександр Плахов: "Я хочу бачити Бровари приємним і комфортним містом"

За час своєї роботи команда “Маєш право знати” мала справу з багатьма ініціативними та активними броварчанами, у яких є свої захоплюючі та повчальні історії, незвичні ідеї та найголовніше - сформований світогляд і життєві цінності. Щоб розповідати про таких успішних та цікавих особистостей, ми вирішили започаткувати спецрубрику “ЛЮДИ“.

За цей рік наш парк помітно змінився – дракончик і русалонька з похмурих скульптур перетворилися на яскравих героїв, що привертають увагу малюків та їхніх батьків, а паркани поруч з «чупа-чупсом» одягалися у національні кольори. Та й на вулиці Кірова є свої позитивні зрушення: у будинку №90 А в одному з під’їздів нове життя отримали ліфт, двері під’їзду і навіть стіни. Все це справи рук одного й того ж мешканця нашого міста Олександра Плахова.

[quote]Досьє: 36 років, має сім’ю, займає позицію Premise Responsible в Міжнародному Комітеті Червоного Хреста. Громадський активіст, ініціював благоустрій парку і власного під’їзду. Його діяльність можна охарактеризувати фразами: «не можу залишатися осторонь» і «якщо я бачу, що щось можна виправити своїми зусиллями і руками - я це роблю».[/quote]

«Якось навесні я проходив повз дракона в нашому парку. Дивлюсь – він такий зачуханий, облізлий. І розумію – це можна легко і швидко виправити. Я написав на фейсбуці в групі Бровари: мовляв, давайте приведемо Гену (скульптуру) до ладу. Хто хоче, приєднуйтесь! Я просто така людина: помічаю деталі, на які інші часто не звертають уваги. Відразу бачу, що і як можна зробити краще. І роблю те, що в моїх силах. І, уявляєте, тоді ще незнайомі мені люди стали погоджуватись. Хтось був готовий приєднатися до фарбування «тварини», хтось – дати грошей. Так ми назбирали 400 або 500 гривень і разом з Анею Михайловою та Наталією Ретта всього лише за годину пофарбували дракона. Зібраних грошей виявилось набагато більше, ніж нам  було потрібно і ми подумали – а чому б нам ще й русалоньку не пофарбувати, і взялися до справи.

На цей проект, звичайно, пішло набагато більше часу - десь півтора місяця. Спочатку ми пофарбували нашу панянку просто в білий. Але якщо вже щось робити – то робити з душею, якісно. Нам дуже хотілося ще вдосконалити нашу русалку. Знаєте, я помітив, що варто захотіти щось зробити і неодмінно з’являються люди, які можуть у цьому допомогти. Як тільки ми вирішили, що потрібно з білої статуї зробити справжню панянку – з’явились чудові художники Юлія Бакуліна і Северин. Вони намалювали обличчя, вишиванку і взагалі зробили цю красу. Попутно ми ще почистили тут територію і пофарбували паркани. Коли ми фарбували паркан – нам допомагало багато дорослих і дітей. Напевно, в якийсь момент було чоловік 20! Сам у полі не воїн – є така народна мудрість. Я ніколи б не зробив русалоньку такою, якою вона є зараз сам, але разом ми втілили всі наші ідеї в реальність! І я від усього серця вдячний всім, хто брав участь в цьому проекті: хтось стояв поруч з пензликом в руках, хтось перерахував гроші, хтось просто сказав добре слово в якості підбадьорення, хтось приніс води!» - розповідає Саша.

[quote]Я просто така людина: помічаю деталі, на які інші часто не звертають уваги. Відразу бачу, що і як можна зробити краще. І роблю те, що в моїх силах[/quote]

Саша не корінний броварчанин. Більшу частину свого життя він прожив у Літках, і тільки 3 роки тому переїхав з родиною до Броварів. Під’їзд, в якому мешкає Олександр (в будинку на вулиці Кірова 90 А), поступово перетворюється зі стандартного під’їзду - на парадне, де приємно перебувати. Саша пофарбував ліфт, замінив в ньому підлогове покриття і навіть лампочки, чим, за його словами, дуже здивував працівників комунальної і ліфтової служби та сусідів «Я сам придбав фарбу, шматок лінолеуму, лампочки. Ліфтову службу просив допомогти в одному: вимкнути ліфт на момент ремонтних робіт. Вони були просто в шоці! Говорили, що не зустрічали ще нікого, хто захотів би сам зробити ремонт у ліфті. Допомагали мені вибрати правильні лампочки - радили що можна, а що - ні».

Далі настала черга дверей під’їзду, а за ними - стіни. Своєю діяльністю невгамовний Олександр розбурхав і сусідів: «Хтось хвалив і підбадьорював, а хтось дивувався і обурювався. Мовляв, у нас є ЖЕК, комунальні служби, нехай вони цим займаються, ми ж платимо квартплату. Одного разу я вийшов фарбувати стіни в під’їзді, і, уявляєте, до мене стали приєднуватися сусіди. Дехто навіть йшов до магазину, купував пензлики і ставав поруч фарбувати. А з приводу ЖЕКу, до речі, з ними дуже навіть можна домовлятись: коли людина щось ремонтує у будинку за свої гроші, вона може принести чек в ЖЕК і їй цю суму відшкодують, зарахувавши, наприклад, у рахунок квартплати» – ділиться активіст.

[caption id=”attachment_30165” align=”aligncenter” width=”600”] Фото Олександра Плахова[/caption]

Ми попросили Сашу розповісти, що його мотивує і надихає на такі вчинки, де він знаходить час і наводимо цитати з нашої розмови:

МОТИВАЦІЯ

«Мене мотивує результат. Мені не завжди легко щось починати робити, то часу немає, то можливостей, але коли я «заводжусь» – мене не зупинити :)__. Я обов’язково досягну поставленої мети. Обираю для себе ті поля діяльності, де можу бути найбільш ефективним. Через якийсь час я обертаюсь і бачу, що ці дні прожиті недаремно.  _Це мене надихає. Я проходжу повз русалоньку і бачу, як діти з мамами фотографуються на її фоні і мене це радує. _Я хочу, щоб мені, моїй родині, моїм сусідам і друзям було приємно дивитись навколо себе. І якщо я можу щось змінити на краще і це в моїх силах – я це зроблю».

«Я не можу просто сидіти без дії. Мені подобається, є дуже вдале слово англійською, “action”. “Action” для мене - це 3D: dreamer, driver, doer (мрій, ініціюй, роби)!»

ОТОЧУЮЧІ:

«Ільченко Петро Пилипович, мій шкільний учитель з трудового навчання, говорив: Дивись, Саша, ось цей механізм (річ або деталь) зроблені руками людини, правильно? Не інопланетянином же? Ось, у тебе такі ж руки, як і у того майстра, який зробив цю деталь, тому ти теж можеш зробити це своїми руками!»

ВЗАЄМОДІЯ

«Люди – дуже важливі. Дуже багатьох речей я б просто не зробив сам. Ту ж русалоньку. Я усвідомив, що люди готові відгукнутись на хороші речі. З ними просто треба розмовляти. В Броварах є такі люди - і це чудово».

«Майдан, звичайно, теж вплинув на людей. Раніше здавалось – ти сам, один. І нікому нічого особливо не потрібно. А Майдан допоміг нам об’єднатися, усвідомити, що разом ми можемо щось змінювати».

РЕАКЦІЯ

«Важливо спілкуватися по-людськи. Ділитись своїми ідеями з ближнім, пояснювати і люди йдуть на зустріч. Є чудовий приклад: один час ми ходили в рейди в парк (спасибі велике Андрію Сауку, Олексію та Яні Рябчун за чудесну компанію) - розмовляти з питущими та курцями тут. Вирішили, що будемо спокійно, нормально, ввічливо і шанобливо пояснювати, що не правильно такими речами в парку займатися, смітити. Затіваючи цю справу, ми були готові мало не до бійок. Але, на диво, більшість абсолютно нормально і з розумінням реагувала».

«Раніше «Чупа-чупс» був весь змальований. Після того, як ми його пофарбували, він практично більше не страждає від вандалізму. Теорія розбитих вікон в дії».

«Коли я чую скарги або ниття на щось, питаю людину - а що ти зробив для того, щоб це змінити? Якщо ми не можемо керувати своїм будинком, своєю парковкою – як ми можемо хотіти впливати на державу, керувати ним?»

МІСЬКА ВЛАДА

«Я не розумію міську владу. Вона не ефективна. Ось, наприклад, у парку у нас біля танка шматок пошарпали асфальту. Його ж можна закатати хорошим асфальтом, поставити лавочки по периметру і готовий ролердром. Мінімальні зусилля потрібні. Навіть якщо припустити, що у них немає на це грошей - вони могли б йти на діалог з громадськістю, дати активним людям зелене світло на засіданні міської ради, приміром, допомогти знайти підрядників. Упевнений, люди самі знайшли б гроші на реалізацію. Наші активності та ідеї ми обговорюємо в фейсбуці в групі Бровари публічно. Ще жодного разу на це ніякої реакції влади, участі не було».

«Фраза «Краткость - сестра таланта» актуальна не тільки у письменництві. Багато проблем можна вирішити за допомогою декількох простих дій. Потрібні тільки час і трохи зусиль».

ЧАС

«Був період, коли я не працював і міг багато часу приділяти громадській активності. Після того, як вийшов на роботу, став займатись такими справами вечорами. Сім’я мене підтримує. Донька разом зі мною займалася фарбуванням русалоньки».

«Зараз часу не вистачає на все, що хотілося б зробити. Було б прекрасно, якби за подібні ініціативи бралася молодь. У них більше часу, а ті, хто заробляють гроші, змогли б їх підтримати фінансово».

ПЛАНИ

«Для того, щоб впливати на те, що відбувається з твоїм будинком і парковкою - потрібно брати ситуацію у свої руки. Зараз в планах у мене і мешканців нашого будинку – створення ОСББ».

«Я б хотів бачити Бровари приємним і комфортним містом. Щоб тут подобалося жити: із задоволенням гуляти пішки, кататись на велосипеді і на роликах, їздити на машині. Це досягається за допомогою поступової кропіткої роботи».

У спецрубриці «Люди» ми розповідаємо історії активних броварчан, які досягли певних успіхів у сфері громадської, політичної, культурної чи соціальної діяльності. Якщо Ви маєте побажання щодо наступних героїв нашої рубрики або готові порекомендувати претендентів, пишіть нам на електронну скриньку редакції: [email protected].

Фото - Миколи Кожемяки