Протистояння між Броварською ЦРЛ та офтальмологічним центром «Зір» триває
Останні два роки в нашому місті між директором Федорівського офтальмологічного центру «Зір» Людмилою Казанець та головним лікарем Броварської центральної районної лікарні Віталієм Багнюком точиться боротьба за «місце під сонцем» малого підприємства «Зір». За останні місяці 2014 року ситуація настільки погіршилася, що колишні колеги стали непримиренними ворогами.
І все з однієї причини: Броварська ЦРЛ відмовила центру в продовженні терміну оренди приміщення, мотивуючи це в першу чергу реформою в Міністерстві охорони здоров’я, яка зобов’язує робити не лише ротацію кадрів, а й приміщень. Не менш вагома причина – нібито підробка центром «Зір» ксерокопії акту договору про оренду. Однак пані Казанець переконана: єдине, через що їй відмовили в продовженні оренди, – це відкриття альтернативного закладу, а саме: відокремленого підрозділу лікарні - Броварського центру мікрохірургії ока (БЦМХО). Хоча здорова конкуренція навпаки мала б стати стимулом до професійного зростання лікарів та кращого обслуговування пацієнтів, вважає пані Людмила. Але навіть судова епопея поки що не в змозі зарадити цій відкритій війні між лікарями.
**Версія керівництва центру «Зір»**
Директор Федорівського офтальмологічного центру «Зір», кандидат медичних наук, доцент Людмила Казанець пов’язала своє життя з Броварами понад 20 років тому, коли в 1992 році відкрила першу в Україні Федорівську офтальмологічну клініку при броварському Заводі порошкової металургії. Як розповіла пані Людмила, відомий на весь колишній СРСР академік та винахідник Святослав Федоров, який мав мережу потужних офтальмологічних клінік у Росії, запропонував їй, котра довгий час працювала з ним піч-о-пліч, створити такі ж і в Україні. Так Федоров став співвласником першого в Україні приватного підприємства недержавної форми власності - офтальмологічного центру «Зір», а Казанець – його директором.
За часів перебудови та становлення молодої української держави пані Людмила побудувала офтальмологічну клініку в столиці, однак Федоров зі своїми методиками чомусь не прийшовся до душі тодішній владі, і будівлю знесли. Тоді Казанець придбала в селі Зазим’я будівлю покинутого дитсадка і розпочала будівництво триповерхової клініки на 2 тис. кв_._ м. Тим часом офтальмологічний центр кілька разів міняв місце «дислокації»: був у Пухівці, потім при Заводі алюмінієвих конструкцій, а в 2001 році перебазувався в броварську лікарню, де розташований і до сих пір. За всі 13 років оренди між Людмилою Казанець та головним лікарем (спочатку покійним Іваном Сокуром, пізніше – Валентином Багнюком) не було ніяких непорозумінь, адже центр був у Броварах єдиним потужним осередком, фактично монополістом, де проводили діагностування, медикаментозне, лазерне і хірургічне лікування хворих за методиками, розробленими в школі професора Федорова. Та в 2013 році стосунки між лікарями кардинально змінилися.
За словами пані Людмили, це відбулося тому, що вона відмовилася взяти до складу співзасновників “Зору” Валентина Багнюка та Наталію Петренко. Після цього й розпочалися проблеми з орендою приміщень.
Наталія Петренко - кандидат медичних наук, доцент, 22 роки пропрацювала в Центрі мікрохірургії ока в м. Києві, читає лекції, оперує у Вінницькій приватній клініці та Центрі мікрохірургії ока м. Бровари
«Зір» стали поступово виживати, - розповідає Людмила Казанець. - Спочатку відібрали у нас операційну, потім запропонували брати участь у конкурсі, хоча до цього часу продовжували оренду автоматично, а згодом райрада підняла орендну плату на 30%, аргументуючи це тим, що у мене – приватне підприємство. Однак у мене – мале підприємство. В цей же час керівництво лікарні надало три палати в оренду Науково-практичному центру нейрореабілітації «Нодус» та відкрило на 3-му поверсі поліклініки Центр мікрохірургії ока, де стала оперувати Наталія Петренко. На сьогодні кімнати, які ми орендували, опломбовано, 14 моїх працівників залишилися без роботи, а я змушена продавати клініку в Зазим’ї, адже не маю грошей її добудувати».
Пані Людмила переконана, що два центри ока могли б співіснувати паралельно, але у центрі «Зір» видалення катаракти коштує 6 500 грн, а в Центрі мікрохірургії ока - 7 900 грн, тож «Зір», як конкурента, і виживають. До того ж у ті 6 500 грн. входить ціна штучного кришталика, сама операція, 4-денний догляд за хворим після операції, 3-разове харчування з ресторану, забезпечення всіма необхідними медикаментами і цілодобові послуги медсестри. Як розповіла директорка «Зору», за короткий час практики БЦМХО в багатьох хворих були ускладнення, щодо одного навіть відкрито кримінальне провадження. Взагалі хірург з 50-річним стажем переконана: ультразвукове видалення кристалика всім підряд робити не можна, особливо людям похилого віку, як це практикують у Броварському центрі мікрохірургії ока. Адже факоемульсифікатор (хірургічний апарат) розрахований лише на видалення м’яких катаракт, а в людей після 50 років - катаракти тверді. Щоб їх розбити, потрібен більший розряд ультразвуку, який денатурує білок, і через 3-4 роки в людини розвивається маклодистрофія – враження сітчатки ока, а лікарі потім списують це на вікові зміни пацієнта. І довести вже нічого не можна. А у федорівських методиках ризик ускладнень практично зведений до нуля, адже видалення катаракти ультразвуком проводять людям молодшого віку, а в старших - видаляють хірургічним методом із накладенням шва 3-4 мм.
Протягом майже півторагодинного інтерв’ю Людмила Іллівна так і не змогла вичерпно пояснити, в якій підробці документів звинувачує її головний лікар БЦРЛ, тож із цим запитанням, а також щоб з’ясувати, чим заважає офтальмологічний центр «Зір» Броварській ЦРЛ, ми звернулися до самого Валентина Віталійовича_._
Версія керівництва ЦРЛ
- Валентине Віталійовичу, чи й справді центр «Зір» складає конкуренцію Броварському центру мікрохірургії ока?
- «Зір» і наш центр апріорі не можуть бути конкурентами, адже «федорівці» використовують старі технології і роблять вузьке коло операцій. А в нашому центрі Наталія Петренко виконує навіть унікальні операції - пластику вік, видалення пухлин вік та орбіти, внутріочних пухлин. Взагалі, я довго терпів те, що Людмила Казанець диктує свої умови, і тільки тому, що її син Іван, котрий оперував у ФОЦ «Зір», мій однокурсник, але коли вона довела мене до інфаркту, терпець мій увірвався.
- А що за історія з підробкою ксерокопії акту договору?
- 29 грудня 2007 року Броварська ЦРЛ і центр «Зір», що зареєстрований у селі Зазим’я, вулиця Лісова, 51, заключили угоду на 2 роки. Казанець мала б сплачувати орендну платню за ставкою 30%, однак попросила зробити їй знижку з огляду на те, що окремі категорії громадян вона буде лікувати безкоштовно, а також допомагати лікарні.
Оскільки підприємство зареєстровано в нашому районі, депутати райради зробили для неї виняток, і Казанець сплачувала за ставкою лише 7%. А в квітні 2010 року звідкись з’явилася додаткова угода №3 із центром «Зір-2», що зареєстрований у Києві на вулиці Гмирі, 6. Виявляється, цей «Зір-2» з’явився паралельно із «Зір» ще в листопаді 2007 року. Мій юрист, яка на той час збиралася в декрет і почувалася погано, не додивилася і неправильно оформила договір оренди. Саме із «Зір-2» автоматично і продовжували оренду. Якби я ще тоді знав про підробку документів, угоду б розірвали відразу, адже з киянами ми не заключали договорів і не продовжували оренди. При такому «розкладі» Казанець мала би платити не 7%, а всі 30%.
- Підробка документів – кримінальна справа. Чому ж не подали на Казанець до суду?
- Підробку виявили лише нещодавно, коли все закрутилося, і я просто очікував закінчення терміну договору оренди, думав, угода закінчиться - і хай іде з Богом. Але до цього часу Казанець не хоче вибиратися з приміщень лікарні, продовжує направляти перевірки, писати на мене скарги та подавати позови до суду.
До речі, на суд 13 січня представники «Зору» не з’явилися, тому засідання перенесено на 3 лютого. Цікаво, що Київський господарський суд наказує міським та районним радам: кому і на скільки продовжувати договір оренди, хоча не має права цього робити. Чомусь для судді немає ніякого важеля роз’яснення Конституційного суду: якщо одна із сторін відмовляється продовжити договір, то господарський суд не може приймати навіть заяву до розгляду, не те, щоби виносити ухвалу та зобов’язувати продовжити договір оренди. Хочу наголосити: головний лікар не надає приміщення в оренду, це в компетенції сесій міської і районної рад. Рішенням комісії з оренди майна 1 грудня п’ять кімнат, які орендував «Зір», опечатано. А вже 8 грудня працівники федорівського центру самовільно зірвали пломби і продовжили роботу.
- «Розборки», які відбувалися того дня, чула вся лікарня, приїздила навіть міліція…
- Так, приїздила. При них комісія кімнати опломбувала знову. «Зір» мав би вибратися з приміщень до 15 січня, однак Казанець не забрала своє медичне обладнання аж до цього часу.
- А якщо «Зір» все ж не вивезе своє обладнання?
- Згідно з умовами договору оренди воно автоматично перейде у власність громади.
- А що буде у звільнених 5 кімнатах?
- Там розташується районний Центр первинної медико-санітарної допомоги, а саме такі лікарі: пульмонолог, нейрохірург, проктолог, які наразі ведуть прийом пацієнтів у коморах і перев’язочній, бо немає місця.
- Невже для федорівського центру «Зір» не знайдеться в Броварах місця «під сонцем»?
- Ми пропонували Казанець кілька приміщень, одне з яких на Незалежності, 2. Однак вона відповіла, що буде там, де хоче вона - в лікарні.
- Місця для «Зору» немає, однак у цей час ви надали в оренду приміщення Центру нейрореабілітації «Нодус»…
- «Нодусу» ми надали в оренду три палати, де можуть лікуватися 30 хворих, в тому числі воїни АТО. У цих приміщеннях Центр нейрореабілітації зробив ремонт від «А» до «Я», тоді як за 13 років оренди «Зір» у ремонт приміщень не вклав і гривні. Погляньте - грибок з’їв усе.
- У вас паралельно знайшлося і місце для Центру мікрохірургії ока на 3-му поверсі поліклініки…
- Коли на початку 2014 року ми відкрили окреме відділення БЦМХО, Людмила Казанець ініціювала створення комісії, яку очолив її друг Сергій Риков – головний лікар столичного Центру мікрохірургії ока, котрого 17 грудня 2014 року наказом Департаменту охорони здоров’я КМДА звільнили з посади за низку порушень, серед яких - завищені втричі ціни. До речі, санкт-петербурзький кришталик за 50 центів Казанець продає за 100 доларів. Отже, поки я лежав із інфарктом, наш центр рішенням комісії закрили, хоча його відкривала влада міста і району. Але через деякий час БЦМХО свою роботу відновив, і вже 20 вересня 2014 року там зробили першу операцію: Наталія Петренко воїну АТО вийняла з ока чотири осколки. Ще раз наголошую: мова не йде про конкуренцію. Просто час Федорова минув.
Ця стаття - лише перша спроба журналістів “Маєш право знати” розібратись у цій конфліктній та дуже непростій ситуації. У продовженні ми плануємо розповісти погляд пацієнтки, яка мала справу з лікарями обох офтальмологічних установ. Читайте незабаром другу частину статті на нашому сайті.
