Чи задумувались ви коли-небудь, чиї імена носять вулиці, площі, парки міста, селища чи села, в якому ви живете? Особистості можуть мати найрізноманітнішу біографію і найсуперечливіші історичні внески, але майже ніде у світі ви не зустрінете будь-що, назване на честь вбивць і катів цілих народів. Але не в Україні. Тут і досі існують вулиці під іменами організаторів та виконавців Голодомору. Ще у рамках відзначення Голодомору-геноциду в Україні 1932-33 рр. ми вирішили підтримати ініціативу з перейменування таких вулиць, метою якої є не лише підсилення пам’яті і шани до мільйонів загиблих, а й своєрідна перевірка місцевих влад в Україні “на вшивість”, адже з відповідей на звернення можна робити висновки.

Кожен з вас, громадян України, може написати таке звернення голові свого населеного пункту. Деталі тут – https://vatraunizh.blogspot.com/2011/11/blog-post.html

Скани зверненнь, а також відповідей на них, надсилайте мені – [email protected]

У разі виникнення питань дзвоніть: 093 602 09 66.

А тепер конкретно щодо Броварів

Я, як активіст і громадянин, та одна організація окремо майже одночасно написали й відправили звернення з приводу неприпустимості наявності у Броварах вулиць, названих на честь організаторів та виконавців Голодомору 1932-33 років, щодо яких, між іншим, є рішення суду та укази Президента України. Деталі у зверненні:

Звернення від 21.11.2011

Після цього Міськвинонком Броварів створив комісію “по підготовці пропозицій щодо найменування та перейменування вулиць, провулків, площ, парків міста” (про неіснування цієї комісії раніше свідчить номер протоколу засідання).

Відповідь від 06.12.2011 та копія протоколу засідання Комісії від 05.12.2011 (копія, отримана у громадській приймальні 21.12.2011; офіційна відповідь на пошту так і не надійшла)

Із протоколу чітко видно, що більшість представників комісії прикриваються різноманітними причинами, аби не перейменовувати вулиці. Аргументи щодо проблем із замінами паспортів та документації, а також фінансування заходів із перейменування, смішні, адже відповідна відмітка у паспорті необов’язкова, та й обійдеться вона менш як у 5 гривень. Документи зі старою назвою функціонуватимуть і надалі, оскільки в усіх базах паралельно існуватимуть як попередня, так і нова. Так роблять навмисне, щоб не виникало зайвих проблем.

Рішення комісії:

1. Не підтримувати пропозицію від МО ВМГО “Молодіжний націоналістичний конгрес” та Карпія Д. В. щодо перейменування вулиць Постишева та Чубаря.

2. Доручити Корявому В. М., за його пропозицією, підготувати лист до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України щодо розроблення методики, яка б спростила процедуру заміни документів мешканців, вулиці яких пропонується перейменувати. Онищенку В. І. зачитати даний лист на засіданні комітету з питань освіти, науки та культури та на засіданні сесії БМР.

Згідно з рішенням комісії було запропоновано цілий ряд дій, які нібито мали зрушити саме питання з мертвого місця. Я написав інформаційний запит, у якому поставив 10 питань, відповідь на які мала бути здійснена, оскільки інформація публічна. Однак, я отримав “відписку”. Зверніть увагу, що така “складна” відповідь з незрозумілих причин готувалась майже місяць, в той час як за законом “Про доступ до публічної інформації” строк - 5 днів.

Інформаційний запит від 16.12.2011 та відповідь на нього від 20.01.2012

Після цього я дізнався про 2 засідання комісії і надіслав відповідні запити на інформацію.

Витяг з протоколу №2 засідання від 24.01.2012 та копія протоколу №3 засідання від 27.01.2012

З протоколу №2 засідання комісії видно, що голові доручено надіслати листи до служб, які причетні до заміни документів, пов’язаних з перейменуванням вулиць.

Засідання від 27.01.2012 напряму не стосується попереднього, однак у ньому загострює увагу саме рішення (скасувати рішення попереднього засідання), що виглядає підозрілим.

Як пояснила мені член комісії пані Овдієнко М. Г., листи до вказаних органів (відповідно до засідання від 24.01.2012) надіслані таки були. Чи надійшли відповіді - очевидно, що так, однак наступне засідання комісії станом на сьогодні не стоїть у порядку денному, що дуже схоже на банальне гальмування процесу.

Хтось може сказати, мовляв, яка різниця, як вулиці називаються. Але тут справа не лише в історичній чи національній пам’яті, а й у елементарній громадянській свідомості. Коли нема пам’яті, історія має властивість повторюватись, а поки у нашій країні виховуються два менталітети, доти буде тло для різноманітних політичних провокацій задля відвернення уваги від соціально-економічних проблем.