БалабонМісяць тому, 21 листопада - у річницю Помаранчевого Майдану - на центральній площі столиці зібралось майже півтори тисячі людей. Вони вийшли не згадати разом буремні події 9-річної давнини. Вони вийшли з новим протестом - за європейські цінності та європейські стандарти життя. У цей вечір їх закликали вийти на Майдан не політики, а журналісти, за плечима яких десятки розслідувань корупційних схем найвищого ешелону влади.

Перспектива асоціації з Європейським Союзом давала українцям примарну надію на те, що державна вертикаль хоч трохи зменшить свої апетити та задля співпраці з цивілізованим світом почне запроваджувати бодай якісь чесні правила гри для бізнесу. Проте Президент та Уряд несподівано вирішили кардинально змінити зовнішньо-економічний курс держави. В результаті примарна надія перетворилась на віру та рішучість, а влада втратила легітимність в очах громадян. Українці вкотре переконались, що див не буває, і Президент, син якого за час правління батька став другою найбагатшою в країні людиною, не поведе Україну у світле європейське майбутнє. Єдиниий шлях жити у справді правовій державі, де виконуються закони та поважається людська гідність - це повна зміна влади на всіх рівнях та постійний пильний громадський контроль за новими обранцями. Люди більше не вірять у політичних месій, в рятівників-опозиціонерів, люди вірять лише у себе та свою здатність до самоорганізації та впливу на владу.

У першу ніч на Майдані зібралась дуже потужна команда: лідери громадських середовищ, провідні журналісти, політологи, соціологи, культурологи, письменники, архітектори - інтелектуальна еліта нації. Наступного дня до них приєднались студенти. Так з’явився Євромайдан, на якому понад тиждень українці стояли, стрибали, співали та танцювали за те, щоб угода про Асоціацію з ЄС таки була підписана. Однак Президент не почув свій народ. Більше того, остаточно відмовившись від підписання угоди у Вільнюсі, влада влаштувала криваве побоїще на Майдані.

Вражені жорстокістю “Беркуту” люди знову вийшли на Майдан - однак тепер їх було не кілька тисяч, а декілька сотень тисяч. 1 грудня Україна, розчарована “здобутками” Помаранчевої революції, знову вийшла на масовий протест - на Народне Віче. Символічно, що саме у цей день 22 роки тому відбувся загальнонаціональний референдум щодо проголошення незалежності України. Через тиждень на Майдані зібралось ще більше громадян, завдяки чому друге Народне Віче отримало назву Марш Мільйонів. Та, вочевидь, для влади такої кількості обурених громадян виявилось недостатньо, щоб дослухатись до їх вимог - відправити у відставку Уряд та призначити нові вибори Президента й Парламенту, і вони вирішили “зачистити” Майдан від надокучливих протестувальників. Протистояння мирних громадян та силовиків у ніч на 11 грудня стало найбільшим випробуванням для обох сторін і закінчилось перемогою людей. Посеред ночі за кілька годин до центру Києва прийшло та з’їхалось понад 10 тисяч громадян, щоб захистити Майдан - і хоробрим чоловікам вдалось встояти проти натиску військових та спецпризначенців. (Мої враження про цю ніч можна прочитати тут)

Після спроби розгону ”території свободи” на третє Народне Віче 15 грудня зібралось ще більше людей і воно увійшло в історію під назвою День гідності. Цієї неділі, 22 грудня, українців знову кличуть на Народне Віче - уже п’яте. І нам усім обов’язково потрібно там бути - щоб показати, що протест не йде на спад, що режим Януковича не підлягає амністії за побитих студентів та журналістів, за незаконні арешти постраждалих на Банковій, за штурм мирного протесту серед ночі, а найголовніше - за ті роки, що владна вертикаль грабувала нашу країну та крала наше майбутнє.

Проте це не єдине, що може зробити броварчанин, щоб підтримати цю Революцію Гідності. Крім щонедільних зборів на Майдані, мешканці нашого міста також можуть:

1) Активно висловлювати свою позицію: носити синьо-жовті стрічки на сумках та куртках, заплітати їх й волосся, прив’язувати до автомобілів тощо;

2) Публічно проявляти патріотизм: вивішувати на балконах державні прапори. Зрештою люди на Майдані відстоюють право жити у своїй державі - у якій чиновники поважають закони та права людей, де займатись бізнесом безпечно й легко, де Президент та Уряд дбають про національні інтереси, а не про кишені власної Сім’ї;

3) Дискутувати та переконувати: попри те, що майже всі телеканали висвітлюють події на Майдані без купюр, залишається ще багато людей, які не розуміють, що там відбувається і за що щодня борються десятки тисяч людей. Якщо такі є серед ваших знайомих та друзів, поясніть їм позицію мітингувальників та справжні цілі Майдану;

4) Бути волонтером або благодійником: світові, у тому числі й російські ЗМІ рясніють публікаціями на тему дивовижної здатності українців до самоорганізації. Побачене іноземними журналістами на кухні Майдану та в секторі, що займається поселенням людей та прийомом гуманітарної допомоги, вражає та надихає їх. Долучіться й ви до цього - запишіться у волонтери або принесіть з собою продукти чи теплі речі. Де саме зараз найбільше потрібна ваша допомога, читайте на сайті https://helpeuromaidan.info;

5) Беріть участь у пікетуваннях та акціях: щодня на Майдані організовується чимало громадських ініціатив, акцій протесту та пікетувань. Організованими колонами мітингувальники ходять до офісів Клюєва, Ахметова, Олександра Януковича, до ЦВК, МВС, судів та Генпрокуратури. Крім того, на Майдані функціонує Вільний Університет, кілька дискусійних майданчиків, де також можна послухати цікаві думки та ідеї, постійно влаштовуються якісь благодійні акції. Про те, що і де планується, читайте у фейсбук-групі https://www.facebook.com/EuroMaydan;

6) Прийдіть завтра, 21 грудня, на броварський Майдан Свободи о 12:00 на місцеве Народне Віче: у такий історичний момент громада пристоличного міста не має права тримати нейтралітет і зобов’язана висловити свою позицію з приводу подій на Майдані. Міська влада, на відміну, наприклад, від Львівської, самоусунулась від того, щоб стати рупором своїх громадян. То ж ми - мешканці Броварів - маємо зробити це самі у найдемократичніший спосіб;

7) А найголовніше, що може робити зараз кожен громадянин, незалежно від місця проживання - бути гідним жити у вільній, самодостатній, демократичній та правовій державі: як казав Ганді, зміни починаються з тебе. Майдан насправді розташований не на столичні площі, а у серці кожного з нас. Те, чим так захоплюються іноземці та й самі українці - ввічливістю, привітністю, готовністю допомогти, солідарністю, самоорганізацією - має бути не лише на Майдані, а й у нашому повсяденному житті, лиш тоді простір свободи зможе з центру Києва поширитись на всю країну!

І наостанок пропоную послухати пісню, створену громадськими активістами та журналістами, що виражає головний меседж Майдану для пана Януковича: