День ПеремогиМайдан перетворив Гімн України з ритуальної мелодії державних заходів на Пісню гордих та безстрашних українців. Прапор України після подій цієї зими перестав бути виключно атрибутом офіційних установ: синьо-жовтими стягами громадяни тепер прикрашають свої будинки, балкони, автомобілі та плечі. Герб України став популярним принтом на одязі та модною вишивкою на головних уборах. Символічні речі набули свого первинного значення та стали справжніми. Схоже, війна 2014 року змінила й ставлення до подій 1941-1945 років та того, як їх слід вшановувати.

Численні заклики очільників держави не приходити на масові заходи 9 травня дали свої результати і в Броварах. На покладання квітів біля пам’ятника загиблим броварчанам прийшло помітно мало людей. Якби не було бійців Народної самооборони, Самооборони “№2” та міліціонерів, то, за моїми підрахунками, назбиралось би заледве півсоті броварчан, та й то - переважно чиновники, депутати і журналісти. Ну і ще кілька десятків ветеранів та дітей війни, що сиділи по обидва боки від пам’ятника.

Попри те, що Сапожко й Багмут ностальгічно вживали фразу “Велика Вітчизняна Війна”, загалом захід вийшов, на диво, справжнім, лаконічним та доречним. Без пафосу, без парадів, без “живих коридорів” зі школярів. Це вперше було схоже на згадування пам’яті про загиблих, а не Свято Перемоги з сумнівно молодими ветеранами. Покладання квітів, молебень, хвилина мовчання - все так, як має бути. Якби не причини, які призвели до такого формату відзначення 9 травня, я би зраділа, що все нарешті стало на свої місця.

Проте після офіційної частини у парку “Перемога” почалась неофіційна - традиційна “польова кухня” та “шашлична алея” з горілкою та коньяком. Молодь з Народної Самооборони була переконана, що влада заборонила продаж алкоголю у міському парку, та з’ясувалось, що ні, тож уже з полудня всі охочі могли перехопити “польові 100 грам” з нагоди Дня Перемоги.

Взагалі перелік заходів, який міський відділ культури щороку пропонує броварчанам з нагоди 9 травня, давно потребує очищення від нафталінового пилу. Усі ці виставки в бібліотеках та тематичні експозиції в музеї, передчасні концерти для ветеранів за кілька днів до пам’ятної дати виглядають вкрай архаїчно у ХХІ столітті - столітті мультимедіа та прогресивних технологій. Як на мене, то в такий історичний день у справді сучасному місті можна влаштовувати силу-силенну цікавих та нестандартних подій і заходів.

Можна, наприклад, провести кінопокази під відкритим небом в обох міських парках - ”Перемога” та “Приозерний”, при чому біля тематичних пам’ятників. Для цього потрібен лише проектор, екран, генератор та низка ентузіастів, що зроблять гарну добірку сучасних документальних стрічок. Або комунальна телестудія може зняти низку відеосюжетів про броварських ветеранів, які можна демонструвати на цих показах. Також можна організувати реконструкцію якогось з боїв (наприклад, того, що відбувся у районі Пекарні). Звісно, це досить витратний проект, проте якби в нашому місті були військово-патріотичні клуби та об’єднання, це було б цілком реально. Експозиції та фотовиставки зі стін музеїв варто виносити у відкритий простір парків та вулиць, щоб їх побачило в десятки разів більше людей, а ще якщо їх супроводити “гідами-волонтерами”, то можна донести чималий масив унікальної інформації. Це креативно, це сучасно, це наближення до аудиторії.

І це далеко не вичерпний список ідей. Загальній попойці за пластиковими столиками у парку та святковим концертам “по-радянськи” з фінальним салютом є чимало альтернатив, які дійсно зроблять 9 травня днем пам’яті про ті непрості історичні події. І не потрібно гнатись за масштабністю та пафосом. Треба копати вглиб, вглиб спогадів, вглиб історії, вглиб людських доль.

І, звісно, у цей день треба згадувати про живих - тих, хто пережив ті страшні події та здобув перемогу. Зважаючи на вік та стан здоров’я цих людей, варто заохочувати громадські середовища, молодь, іди до броварських ветеранів в гості та спілкуватись. Слухати їх історії, розповідати про сучасне життя, налагоджувати зв’язок поколінь. І по можливості фіксувати все це - на відео та у пам’яті.

Щоб змінити формат 9 травня, потрібно просто перестати бути чиновником та не сприймати його як виключно офіційний захід з усталеними компонентами. По-перше, варто поцікавитись думкою громади та з’ясувати, що хочуть цього дня самі броварчани. По-друге, слід цю саму громаду активно долучити до формування програми та організації заходів та подій. І по-третє, орієнтуватись потрібно на молодь: їх погляд на формат має бути визначальним і саме їм можна доручити реалізувати найкреативніші ідеї. Зрозуміло, що для цього у влади і громади має бути тісний зв’язок та взаємна довіра, а на чолі відділу культури має бути прогресивна та сучасна людина ;-)