• Сьогодні: П’ятниця, 22 Жовтня, 2021

9 травня у Броварах: зміна формату під тиском нової війни

Травень14/ 2014
avatar
Аліна Дяченко

Депутат Броварської міськради, голова броварського осередку "ДемАльянсу", екс-головний редактор "Маєш право знати"

Команда сайту «МПЗ» може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану у розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги»

День ПеремогиМайдан перетворив Гімн України з ритуальної мелодії державних заходів на Пісню гордих та безстрашних українців. Прапор України після подій цієї зими перестав бути виключно атрибутом офіційних установ: синьо-жовтими стягами громадяни тепер прикрашають свої будинки, балкони, автомобілі та плечі. Герб України став популярним принтом на одязі та модною вишивкою на головних уборах. Символічні речі набули свого первинного значення та стали справжніми. Схоже, війна 2014 року змінила й ставлення до подій 1941-1945 років та того, як їх слід вшановувати.

Численні заклики очільників держави не приходити на масові заходи 9 травня дали свої результати і в Броварах. На покладання квітів біля пам’ятника загиблим броварчанам прийшло помітно мало людей. Якби не було бійців Народної самооборони, Самооборони “№2” та міліціонерів, то, за моїми підрахунками, назбиралось би заледве півсоті броварчан, та й то – переважно чиновники, депутати і журналісти. Ну і ще кілька десятків ветеранів та дітей війни, що сиділи по обидва боки від пам’ятника.

Попри те, що Сапожко й Багмут ностальгічно вживали фразу “Велика Вітчизняна Війна”, загалом захід вийшов, на диво, справжнім, лаконічним та доречним. Без пафосу, без парадів, без “живих коридорів” зі школярів. Це вперше було схоже на згадування пам’яті про загиблих, а не Свято Перемоги з сумнівно молодими ветеранами. Покладання квітів, молебень, хвилина мовчання – все так, як має бути. Якби не причини, які призвели до такого формату відзначення 9 травня, я би зраділа, що все нарешті стало на свої місця.

Проте після офіційної частини у парку “Перемога” почалась неофіційна – традиційна “польова кухня” та “шашлична алея” з горілкою та коньяком. Молодь з Народної Самооборони була переконана, що влада заборонила продаж алкоголю у міському парку, та з’ясувалось, що ні, тож уже з полудня всі охочі могли перехопити “польові 100 грам” з нагоди Дня Перемоги.

Взагалі перелік заходів, який міський відділ культури щороку пропонує броварчанам з нагоди 9 травня, давно потребує очищення від нафталінового пилу. Усі ці виставки в бібліотеках та тематичні експозиції в музеї, передчасні концерти для ветеранів за кілька днів до пам’ятної дати виглядають вкрай архаїчно у ХХІ столітті – столітті мультимедіа та прогресивних технологій. Як на мене, то в такий історичний день у справді сучасному місті можна влаштовувати силу-силенну цікавих та нестандартних подій і заходів.

Можна, наприклад, провести кінопокази під відкритим небом в обох міських парках – “Перемога” та “Приозерний”, при чому біля тематичних пам’ятників. Для цього потрібен лише проектор, екран, генератор та низка ентузіастів, що зроблять гарну добірку сучасних документальних стрічок. Або комунальна телестудія може зняти низку відеосюжетів про броварських ветеранів, які можна демонструвати на цих показах. Також можна організувати реконструкцію якогось з боїв (наприклад, того, що відбувся у районі Пекарні). Звісно, це досить витратний проект, проте якби в нашому місті були військово-патріотичні клуби та об’єднання, це було б цілком реально. Експозиції та фотовиставки зі стін музеїв варто виносити у відкритий простір парків та вулиць, щоб їх побачило в десятки разів більше людей, а ще якщо їх супроводити “гідами-волонтерами”, то можна донести чималий масив унікальної інформації. Це креативно, це сучасно, це наближення до аудиторії.

І це далеко не вичерпний список ідей. Загальній попойці за пластиковими столиками у парку та святковим концертам “по-радянськи” з фінальним салютом є чимало альтернатив, які дійсно зроблять 9 травня днем пам’яті про ті непрості історичні події. І не потрібно гнатись за масштабністю та пафосом. Треба копати вглиб, вглиб спогадів, вглиб історії, вглиб людських доль.

І, звісно, у цей день треба згадувати про живих – тих, хто пережив ті страшні події та здобув перемогу. Зважаючи на вік та стан здоров’я цих людей, варто заохочувати громадські середовища, молодь, іди до броварських ветеранів в гості та спілкуватись. Слухати їх історії, розповідати про сучасне життя, налагоджувати зв’язок поколінь. І по можливості фіксувати все це – на відео та у пам’яті.

Щоб змінити формат 9 травня, потрібно просто перестати бути чиновником та не сприймати його як виключно офіційний захід з усталеними компонентами. По-перше, варто поцікавитись думкою громади та з’ясувати, що хочуть цього дня самі броварчани. По-друге, слід цю саму громаду активно долучити до формування програми та організації заходів та подій. І по-третє, орієнтуватись потрібно на молодь: їх погляд на формат має бути визначальним і саме їм можна доручити реалізувати найкреативніші ідеї. Зрозуміло, що для цього у влади і громади має бути тісний зв’язок та взаємна довіра, а на чолі відділу культури має бути прогресивна та сучасна людина ;-)

  • avatar
    Ольга
    7 років тому

    У статті – похвально вичерпний перелік «добрих справ», якими має зайнятися, на погляд Аліни Дяченко, міський відділ культури.
    На думку Аліни Дяченко, святкування Дня Перемоги 9 Травня є «загальною попойкою за пластиковими столиками у парку та святковим концертам
    “по-радянськи” з фінальним салютом».
    При цьому Аліною повністю ігноруються абсолютно усі заходи та робота, які
    проводяться міським відділом культури та абсолютно ігнорується думка броварчан,
    яким сподобалися і конкурси, проведені у «Прометеї», і традиційне для нашого
    народу святкування Дня Перемоги.
    Натомість нам пропонується «чимало альтернатив», «силу-силенну цікавих та нестандартних подій і заходів» з допомогою «низки ентузіастів» та «гідів-волонтерів»:
    – «провести кінопокази під відкритим небом в обох міських парках»;
    – «комунальна телестудія може зняти низку відеосюжетів про броварських ветеранів»;
    – «можна організувати реконструкцію якогось з боїв»;
    – «експозиції та фотовиставки зі стін музеїв варто виносити у відкритий простір парків та вулиць».
    Втім, зазначається, що все це «досить витратний проект».
    Таким чином, Аліна Дяченко нав’язує нам своє «бачення» свята, до кінця не усвідомлюючи, як його реалізувати. Слід зауважити, що не у одної Аліни є «сила-силенна» ідей, але від пропозиції до реалізації ідеї часом виникає величезна прірва: як правило, не вистачає виконавців та фінансів. Легко давати поради іншим, особливо якщо не несеш жодної відповідальності за свої слова та наслідки.
    Хтось із великих сказав: «Хто вміє, – той робить, хто не вміє, – той повчає».
    А тому якщо ви вважаєте, що формат свята може бути іншим, проведіть своїми силами та своїми коштами хоча б один захід, про який ви пишете. Нехай ваша «молода команда» проявить притаманні їй таланти та покаже громаді, на що здатна. Організуйте та проведіть хоча б один анонсований вами захід, а потім спитайте думку броварчан, чи хочуть вони брати участь у заходах у запропонованому вами форматі.
    А відтак із ваших «добрих справ» усім запам’ятався тільки поламаний паркан у парку Перемога.
    Складається враження, що у вашому розумінні органи місцевої влади створені виключно для того, щоб виконувати ваші забаганки. Ви собі там щось придумали, – а посадовці наввипередки мають кидатися виконувати ваші бажання. Для вас влада – це як Добра Фея і золота рибка в одній особі, яка, на ваш погляд, живе на цьому світі тільки для того, щоб виконувати ваші забаганки, і не тільки виконувати, але навіть здогадуватися про те, що ви там собі напридумували, і здогадуватися не інакше, як за допомогою телепатії.
    І все одно щО б зробила чи не зробила міська влада, вона потрапляє під шквал нещадної, несправедливої, упередженої критики з вашого боку.
    І знаєте, нам усім так прикро усвідомлювати незадоволений стан молодої сучасної жінки.
    У цьому випадку, на жаль, допомогти нічим не зможу.

    • avatar
      Наталья
      7 років тому

      “І все одно щО б зробила чи не зробила міська влада, вона потрапляє під шквал нещадної, несправедливої, упередженої критики з вашого боку.”

      Браво, Оля! Не в бровь, а в глаз!

    • avatar
      Alina Dyachenko
      7 років тому

      Я вже колись писала у коментарях на нашому сайті перелік тих проектів, які ми свого часу реалізували у Броварах – власними силами та переважно за власний кошт. Можу перелічити ті, які сходу можу згадати: зустрічі з відомими українськими письменниками, два роки поспіль ми з Андрієм Качором та Дмитром Стретовичем проводили літературний конкурс “Проза міста” (оповідання про Бровари, серед журі – відомі літератори Юрій Іздрик, Андрій Кокотюха, Ірен Роздобудько), кіноклуб “Інший формат”, численні круглі столи для молоді, благодійні акції для дітей (арт-терапія, День матері). З останнього – три суботника у Броварах: 29 березня, 5 та 26 квітня.

      Тому досить несподівано читати, що МИ нічого не зробили і тільки критикуємо.

      Влада не повинна виконувати наші забаганки, але у своїй діяльності вона повинна керуватись інтересами громади і бути готовою чути побажання й пропозиції від людей. І враховувати їх у свої роботі.

      Я, як і будь-яка інша людина, маю право дати оцінку діям влади і висловлювати свої ідеї. Я прихильник принципу “критикуєш – пропонуй”, що власне і роблю у цій публікації. Я переконана, що це краще, ніж просто критикувати. Схоже, Вас і це не влаштовує. Виглядає так: що б ми не писали, воно підпадає під шквал “нещадної, несправедливої, упередженої критики” з Вашого боку. Але мені б хотілося, щоб у нас з Вами були більш конструктивні переписки на нашому сайті. Наприклад, Ви б пропонували свої ідеї щодо 9 травня. Або висували теми для статей на “Маєш право знати”. Або розповідали про Ваші громадські ініціативі та корисні справи ;-)

      • avatar
        Ольга
        7 років тому

        Я написала, що ЗАПАМ’ЯТАЛОСЯ, а не що ви зробили чи не зробили.
        Звичайно, кожна людина має право, як ви пишете, «дати
        оцінку діям влади і висловлювати свої ідеї». Але, на мій погляд, некоректно з вашого боку називати святкування 9 Травня «загальною
        попойкою за пластиковими столиками у парку та святковим концертам “по-радянськи” з фінальним салютом», яка «потребує очищення від нафталінового пилу». Не зачіпайте почуття людей неетичними епітетами та не ігноруйте той дійсно великий пласт роботи, яку проводять працівники відділу культури.
        Щодо побажань. Проведіть серед своєї команди юридичний практикум, оскільки у публікаціях деяких авторів порушуються громадянські права фізичних осіб. Зокрема, у статті А. Качора «Сепаратизм у Броварах: надумана паніка чи реальна загроза?» порушено право, передбачене статтею 308 Цивільного кодексу України, згідно з якою «фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені ЛИШЕ ЗА ЗГОДОЮ цієї особи. Згоди на публікацію фотографій ніхто із зображених на фото у згаданій статті, як я розумію, не надав.
        Також у відеосюджетах, які знімав Дмитро Карпій, порушено норми статті 307 ЦКУ, згідно з якою фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку ЛИШЕ ЗА ЇЇ ЗГОДОЮ. А у відеосюжетах, які оприлюденні на сайті МПЗ, люди неодноразово просять: «Не знімай!», – а їм у відповідь – тільки глузливе хіхікання, і їх продовжують знімати. Це тільки два приклади грубого порушення закону та журналістської етики, і такі приклади, на жаль, непоодинокі..
        І ще хочу побажати зменшення вашої конфронтації з місцевою владою. Адже, як зауважив генсек Брєжнєв, «потрібно працювати з тими людьми, які є у наявності, а не з тими, з якими нам би хотілося».

        • avatar
          Дмитро Карпій
          7 років тому

          Шановна, це вам треба провести юридичний медіалікбез, бо ви, якщо ви справді юрист, мали би знати усі тонкощі проведення фото- та відеознімань. Наприклад, про те, що у громадських місцях їх проводити можна. А ще можна проводити для захисту своїх прав та прав інших людей. А ще під час суспільно важливих подій. Вам, вочевидь, потрібно перечитати ст. 34, 50 КУ, закони “Про інформацію” та ін. А заодно – перестати перебріхувати та захищати чиновників-пристосуванців, які продовжують грати на почуттях зокрема постраждалих від комуністичного режиму, продовжуючи саме святкувати, а не вшановувати 9-го травня. Але це ніщо, в порівнянні з численними фактами корупції та безчинства, якими відомі Сапожко, Багмут і ко.

          • avatar
            Ольга
            7 років тому

            Я бачу, що вам потрібно проводити не юридичний практикум,
            а юридичний лікнеп.
            Ви навіть не розумієте, які правовідносини застосовуються
            до конкретних обставин.
            Так, стаття 50 Конституції України гласить, що кожному
            гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення.
            У статті 34 Конституції України сказано: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
            Здійснення цих прав може бути обмежене законом в
            інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя».
            А ви знімаєте на відео людей, які, наприклад, стоять на
            зупинці автобуса та «дістаєте» їх запитаннями, куди вони їдуть. Яка вам різниця, куди вони їдуть, якщо кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування (ст. 33 Конституції
            України).
            У статті 25 Закону України «Про інформацію» сказано, що під час виконання професійних обов’язків журналіст має право
            здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, ЗА ВИНЯТКОМ ВИПАДКІВ. ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЗАКОНОМ.
            У статті 307 Цивільного кодексу України сказано: «фізична
            особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку ЛИШЕ ЗА ЇЇ ЗГОДОЮ.
            Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку ПРИПУСКАЄТЬСЯ, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру». Навіть у цих випадках згода особи лише =ПРИПУСКАЄТЬСЯ, і не сказано, що «дозволяється» чи згоди «не потрібно». А в цьому конкретному випадку вашу зйомку можна трактувати як втручання у приватне
            життя людей, що однозначно заборонено законом.
            Вивчіть норми законів, у яких прописано права та
            (особливо!) обов’язки журналістів: у законах: «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації», «Про інформаційні агентства» тощо.
            І не рекомендую розкидатися образливими епітетами та
            «наліплювати ярлики» наосліп, якщо ви нічого конкретного не знаєте про певну людину.

          • avatar
            Дмитро Карпій
            7 років тому

            Я так і знав, що ви зреагуєте на ст. 50 КУ)) Припиніть тримати людей за ідіотів, я не збираюсь вам тут роз’яснювати, що означає “припускаєть” і що є конфіденційною інформацією. І я не вірю, що бот, який боїться назвати своє справжнє ім’я та пише чітко у час, коли працює Броварська міська рада, не знає цього. Цей бот “Ольга” просто зараз називає купу авторитетних медіаюристів та центральних медіа ідіотами та порушниками законодавства, і вважає, що люди цьому повірять. Боте, відкрий личко, дай людям подивитись, хто себе на посміх виставляє.

          • avatar
            Ольга
            7 років тому

            Дуже «інтелігентна» та «інтелектуальна» відповідь…
            Отже, по суті юридичних норм законів вам нічого сказати, тому що ви взагалі в них не розбираєтеся. Як у вас все запущено…
            Ви, шановний, не вмієте взагалі вести діалог.
            А перехід на особистості – це ознака низької культури спілкування та крайній прояв неетичної поведінки журналіста, яким ви себе вважаєте.
            Окрім натискати на кнопки знімальної камери та тикати нею в обличчя людей, виявляється, ви нічого більше не вмієте.
            Якщо вам дали освіту, це ще не означає, що ви її отримали.

          • avatar
            Дмитро Карпій
            7 років тому

            Інтелігентно я буду спілкуватися з людьми, а не ботами. А по суті давно вже сказано з 2012 року, в мене нема часу, щоб знову розпинатися на цю тему, не треба прикидатись тут знову овечкою. До побачення, боте.

          • avatar
            Наталья
            7 років тому

            Все кому вы (активисты МПЗ и ризаненковские слуги) не можете дать вразумительный ответ – боты. И еще, первый признак того, что вас “сделали” и о вас пишут правду,это когда вы начинаете “нышпорить” – взламывать почту, копировать и выставлять фото и показывать того, кто пишет. Чем же вам Ольга не человек? Каждый день читаю ее комментарии и восхищаюсь – грамотная, и здравомыслящая девушка.

          • avatar
            Ольга
            7 років тому

            А что они собой представляют, эти макдаки с большой дороги? Ученые в свое время так объяснили причины извержения вулканов: «Каждая низменность пытается стать
            возвышенностью. И в этом СТИХИЙНОЕ БЕДСТВИЕ».

          • avatar
            Ольга
            7 років тому

            Спочатку докажи, що ти ДІЙСНО журналіст, – пред’яви
            журналістське посвідчення.

  • avatar
    Наталья
    7 років тому

    Дочитала до слов автора “Попри те, що Сапожко й Багмут
    ” и все – дальше читать перехотелось. Сразу складывается впечатление об
    авторе, как о человеке невеже. Я думаю, написать имя должностного лица перед
    фамилией не затруднило б, это признак хорошего тона.

  • avatar
    Илья
    7 років тому

    Ппц…всегда был праздник, а сейчас стал день памяти.грустно.и так муторно жить, так давайте все праздники сделаем днями “жалобы” и памяти.день независимости – день начала чёрных дней страны, конституции – день великого обмана и коррупции, а нг – день печали за годом уходящим…нужно родину менять.