Нарешті в історії з недопуском незалежної преси на сесії міськради можна поставити крапку. Сьогодні з’ясувалось, що ніяких порядків допуску ЗМІ на засідання ради у Броварах немає, як немає і правил акредитації ЗМІ при міськраді чи жодних інших документів, які б створювали додаткові зручності (чи незручності) для роботи місцевих журналістів.

Минулого тижня я подала запит на інформацію, у якому просила надати мені копії нормативно-правових актів з додатками, якими визначено:  1) порядок допуску представників ЗМІ та журналістів до відкритих засідань Броварської міської ради;  2) порядок акредитації ЗМІ тажурналістів при Броварській міській раді VI скликання;   3) особу, відповідальну зароботу зі ЗМІ та журналістами.

У відповіді на запит від 19.06.2012 року за підписом міського голови Сапожка сказано:

“Виконавчий комітет Броварської міської ради повідомляє, що висвітлення діяльнсоті Броварської міської ради здійснюється у відповідності до Закону України “про порядок висвітлення діяльнсоті органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” та Закону України “Про інформацію”, які не передбачають обов’язкового затвердження окремих нормативно-правових актів, якими визначено порядок доступу представнкиів ЗМІ до відкритих засідань Броварської міської ради та порядку акредитації ЗМІ та журналістів при Броварській міській раді VI скликання”.

Відповідно маємо документальне підтвердження, що жодна стаття 17 регламенту міськради, на яку так послідовно усі - і радниця Сапожка, і сам Сапожко, і прокуратура - посилались, обгрунтовуючи, що саме у ній встановлено порядок допуску журналістів до сесій, насправді не має до працівників ЗМІ жодного стосунку, і журналісти на сесії мають потрапляти згідно Закону “Про інформацію” - вільно та безперешкодно, без жодних акредитацій. Як власне, після стількох переписок та скарг, і відбулось під час останнього засідання - коли Андрій Качор нарешті без проблем пройшов “кордон Сдобнякової” і потрапив до сесійної зали.

Є й ще одна хороша новина - “Відповідно до посадової інструкції в Виконавчому комітеті Броварської міської ради відповідальною особою за зв’язок з місцевими та обласними ЗМІ є Федун Р. М.” Шкода лиш, що не зрозуміло, у чому полягають його посадові обов’язки зв’язку зі ЗМІ. І це - привід для чергового запиту на інформацію ;-)

Хоча насправді запит я подавала не з метою переконатись, чи дійсно немає ніякого порядку допуску ЗМІ до сесій, а з метою з’ясувати, у яких умовах насправді працюють броварські журнаілсти і чи забезпечила міська рада бодай якісь зручності для них (про перешкоди ми й так знаємо). І виявилось, що таки ні - жодних зручностей, які б забезпечували права журналістів при роботі з органом влади. То й же Порядок акредитації ЗМІ при органі влади, якого виявляється, немає, насамперед мав би закріплювати за органом влади певні обов’язки: інформувати журналістів про ті чи інші заходи, надсилати прес-релізи, готувати коментарі офіційних осіб на запит тощо (а не встановлювати черговий “фільтр” від неугодних медіа, до речі, як це було раніше). Та й однієї відповідальної особи по роботі з пресою також малувато, враховуючи, що Руслан Федун має чималий перелік посадових обов’язків, не дивно, що на ЗМІ у нього просто не лишається часу.

Ця ситуація показує справжнє ставлення броварської влади до ЗМІ - “не приходьте і не заважайте”. Боючись критики та оцінок громадськості, місцеві чиновники створили “режим максимального несприяння” для непідконтрольних їм мас-медіа. Хоча насправді могли б вдало та ефективно користуватись “підказками” від журналістів: якщо газети пишуть про якісь проблеми у місті, то це чудовий привід виправити ці проблеми, а не ображатись на ЗМІ, що вони не мовчать про існуючі проблеми. Крім того, медіа зазвичай є віддзеркаленням громадської думки, яку також не завадило б знати та враховувати органу публічної влади, який має діяти в інтересах громадськості. Інше питання - якщо влада не хоче, не щоб про міські проблеми стало відомо, а щоб ніхто не оприлюднював інформацію про їхні злочини… Але тут вже вибачайте, єдиний спосіб зробити так, щоб про ваші злочини не писали ЗМІ - це їх не вчиняти…

А у журналістів у суспільстві функція проста: “Друкувати те, що хтось інший не хоче, щоб було надруковано. Все інше - піар”