• Сьогодні: Понеділок, 17 Січня, 2022

Через міліцейський «підписздєсь» досі не відомі подробиці історії про знайдених броварчанок

Грудень19/ 2013
avatar
Тарас Шако

журналіст видання "Маєш право знати", громадський активіст

Команда сайту «МПЗ» може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану у розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги»

барабаш
Юлія Барабаш

Понад тиждень тому на сайті ГУ МВС України в Київській області з’явилась інформація про те, що двох зниклих після розгону Євромайдану 30 листопада броварчанок знайшли. Дівчат 16 та 18 років – Марину Цебоєву й Лілію Хачатурову – броварські правоохоронці повернули батькам.

Щоб дізнатись подробиці історії про знайдених дівчат, а також про розбите вікно приймальні броварського мера Сапожка,  я зателефонував до начальника відділу зв’язків з горомадськістю Броварського міськвідділу міліції Юлії Барабаш. Тої самої Юлії Барабаш, яка ще не так давно водила журналістів броварським відділком міліції у День відкритих дверей, демонструючи, як всі гарно працюють, вихваляючи перед телекамерами оперативність правоохоронців та довіру броварчан, що росте, ніби на дріжджах.

В телефонній розмові пані Барабаш сказала, що розповість всі подробиці. Щоправда для цього потрібно підготувати запит на інформацію і направити у броварський міськвідділ. На моє запитання, чи можна документ надіслати електронною поштою, Юлія Миколаївна відповіла ствердно і продиктувала свій e-mail.

Я склав відповідний запит і того ж дня (9 грудня) надіслав на надану пані Юлією електронну пошту. Прочекавши відведені Законом «Про доступ до публічної інформації» 5 днів, я знову зателефонував Юлії Барабаш, щоб з’ясувати, що там з відповіддю на наш запит. І тут, коли всі строки спливли, начвідділу зв’язків з громадськістю повідомила, що запит не можуть зареєструвати…  без підпису журналіста. Без нього «начальство не підпише» відповідь на запит. При цьому пані Барабаш запевнила, що відповідь готова, однак без підпису на запиті вона не може її надіслати.

Той, хто займається обробкою запитів від журналістів, вочевидь, мав би знати, що підпис на запиті не вимагається, якщо його подають за електронноою поштою, він потрібен лише у випадку, якщо запит подається письмово в паперовому вигляді. Проте, схоже, Юлії Миколаївні про це було невідомо, то ж я зробив їй юридичний лікбез. Однак цитування норм закону «Про доступ до публічної інформації» не подіяло на начальника відділу зв’язків з громадськістю. Пані Барабаш наполягала на своєму: не буде в запиті підпису – не буде й відповіді, тим самим промовисто демонструючи, що вказівки начальства для неї важливіші, ніж закон.

Гаразд, подумав я, хочете підпис «здєсь» – буде вам підпис «здєсь». Вирішивши врегулювати цю «калізію», я роздрукував запит, розписався, відсканував і надіслав на e-mail пані Юлії. Весь процес зайняв дві-три хвилини.

запит

Прочекавши кілька годин, я знову зв’язався з Юлією Барабаш телефоном. І тут почалась кульмінація – апогей “калізії”. Барабаш зізналась, що не може відкрити файл в форматі «pdf». Я погодився надіслати запит в будь-якому іншому запропонованому форматі. Однак після цього Юлія Миколаївна несподівано заявила , що:
а) це її особиста(!) пошта і вона не мій особистий секретар, щоб просто відкрити й роздрукувати запит;
б) запитами займається канцелярія, і отримати вже готову(!) відповідь можна лише занісши туди запит з підписом;
в) вона займається тільки тими справами, які їй доручає начальство.

Аудіозапис трагікомічної розмови з Юлією Барабаш

Після цієї абсурдної ситуації залишилось чимало логічних запитань. По-перше, навіщо пані Барабаш надала журналісту для надсилання запиту адресу своєї особистої(?!) пошти, якщо вона не призначена для запитів? По-друге, чим тоді займається начальник відділу зв’язків з громадськістю, якщо вона елементарно не може підготувати та надіслати звичайну відповідь на звичайний запит електронною поштою, що було б зручно для всіх і зекономило б час? І по-третє, чому прохання виконувати закон, а не вказівки начальства сприймаються як образа.

Тиждень тому Юлія Барабаш говорила так переконливо, що передбачити такі несподівані труднощі після першої розмови було неможливо. Отримати відповідь на запит видавалось дуже просто. На ділі ж все виявилось діаметрально протилежним. В останній момент тебе ставлять перед фактом, що отримати інформацію від броварських правоохоронців можна, тільки пройшовши 9 кіл бюрократичного пекла. Але все одно на фініші тебе посилають… в канцелярію.

Коридорами райвідділку

Підбиваючи підсумки, хотілося б висловити кілька побажань щодо того, як броварська міліція співпрацює з пресою. По-перше, слід навчитись уважно читати закон і його виконувати. По-друге, почати врешті нормально працювати з журналістами завжди, а не тільки раз на рік – на День відкритих дверей. І насамкінець, опанувати елементарні навички користування інтернетом. Це ж лише у ваших інтересах – лише так можна підняти рівень довіри до міліції.

І наостанок: пані Юліє, якщо мій робочий телефон не відповідає, то є мобільний, вказаний у запиті, зрештою зв’язатись зі мною можна листом, навіть якщо ваша скринька особиста. І ще рекомендував би Вам звернутись до сектору забезпечення доступу до публічної інформації Броварської міськради: тел. 5-41-71. Питати Ковшун Людмилу Михайлівну. Вона може провести професійний майстер-клас, стосовно роботи із запитами на інформацію. В свою чергу можу підказати, як користуватись гуглом.

Звісно, ми розуміємо, що ймовірність притягнення до відповідальності за порушення Закону «Про доступ…» в умовах “покращеної” правоохоронної системи – примарна. Проте ми все одно подамо скарги у відповідні інстанції зі сподіванням, що після цього у броварській міліції нарешті розберуться, як журналістам можна оперативно отримувати коментарі та подробиці резонансних справ та хто відповідає за обробку запитів на інформацію.

  • avatar
    Oleg Tertyshnik
    8 років тому

    :) Тарасе, дівчині Ви сподобались, вона Вам навіть дала свою електронну пошту, А Ви запити-запити :). По суті – Вам необхідно було б дізнатись, хто конкретно призначений наказом, відповідальним за надання відповідей на інформаційні запити і звертатись саме до цієї особи. (Обов’язкове призначення відповідальної особи передбачене ЗУ “Про доступ до публічної інформації) Доречі, запит Ви вірно зробили електронною поштою, але перед цим небхідно було у ВІДПОВІДАЛЬНОЇ особи дізнатись скриньку саме райвідділу і потім спілкуватись саме з цією особо. P.S. Згідно до вищезгаданого закону, інформаційний запит можливо зробити навіть по телефону !!! А так, ну поспілкуватись, Ви так могли з будь-ким і що ?

    • avatar
      Taras Shako
      8 років тому

      Під час першої розмови з начальником відділу зв’язків з громадськістю я так зрозумів, що вона має займатись запитами, бо вона погодилась його прийняти. Якщо вона не відповідальна – то чого відразу мене про це не повідомити, підказати, до кого звернутись?
      Я знаю, що можна телефоном, але по-доброму,щоб “не обтяжувати” нашу міліцію, зробив все для того, щоб зекономити і їхній, і свій час. Але бачте, без підпису ніззя)

      • avatar
        Oleg Tertyshnik
        8 років тому

        :) Тут одне слово все означає – МІЛІЦІЯ. :) По суті : все залежить від того, яку ціль Ви переслідуєте. Якщо покепкувати із недолугості чиновників та “правоохоронців”, то це одне, а якщо метою є дійсно отримання необхідної інформації, то це вже інше. Якщо начальник відділу зв’язків із громадськістю говорить, що вона не знає як відкрити файл pdf, то стає зрозумілим, що вона дійсно цього не знає. І це факт (нажаль такі люди, доречі в своїй більшості там служать :( ) Це мені безпосередній високопосадовий(нині покійкий) керівник в міліції колись говорив : “Нам умные не нужны!!!”. Якщо Вибажаєте все ж добитись, щоб без підпису було “можна”, то тут прийдеться все ж дізнатись хто безпосередньо відповідальний за дану ділянку роботи, і вже потім “кошмарити” його. Прийдеться трішки попотіти – одна “извилина от фуражки”, нажаль діагноз.

        • avatar
          Taras Shako
          8 років тому

          Та ясно, що кепкувати з них ніхто не мав на меті. Як правило, відповіді на такі питання нормальна прес-служба дає відразу і без запиту. За 5 днів актуальність інформації про дівчат впала на нуль. Але менше з тим: запит був, а відповіді не дають.
          Стосовно відповідального. Я не здивуюсь, що в них там взагалі нема такої людини. Що начальство скаже – те й роблять: сьогодні запити, а завтра щось інше. Я ж запитав пані Барабаш, чи може вона конкретно назвати, хто безпосередньо займається прийомом інформаційних запитів. А у відповідь, наче мантра, “несіть в канцелярію”.

  • avatar
    Роман Сімутін
    8 років тому

    Да Олег. Колись я теж намагався згладити дії своїх колишніх колег, але потім зрозумів, що все марно. Система за останні 3 роки їх так нагнула, що вони перетворилися в моргинальну речовину, яка навіть не хоче думати і знаходити вихід із ситуації. Навіщо думати, якщо їми командують, а накази хоча і суперечать закону не біда, прикриють. Люди які там зараз служать деградували, вони просто підставляють статті і щось вносять в текст, не замислюючись над його змістом, бо знають що пройде, але якщо не пройде прокуратура дотовкає. Зараз позиція у всіх одна, через коліно, а думати навіщо, ми ж солдати армії “ригіналів”. Щось мені це нагадує історію перші ознаки. Подивіться Олег правді в очі і якщо у Вас залишилося відчуття гідності та честі висловіть свою позицію. НЕ можна служити двум “господам”.

    • avatar
      Oleg Tertyshnik
      8 років тому

      Абзац. Романе, якщо я не помиляюсь, ми з Вами служили приблизно в один час. Якщо Вам здалось, що я виступив на захист колишніх наших колег, то це не так. Прочитайте мої коментарі не по діагоналі, а вдумливо. Я намагався дотошно пояснити, як правильно необхідно було б діяти Тарасу. Все…Вам так здалось, що я захищаю міліцію, тільки з тієї причини, що Ви намагаєтесь захистити ( в даному випадку через край) вже теперішніх наших (опозиційних) колег. Але я звик аналізувати будь-яку інформацію. Служба даром не проходить. :) Вам не здається, що провокувати будь-кого, не зовсім правильно та чесно. А провокація тут мала місце – аудіозапис проводився негласно і незаконно, навмисне. Ну чим винна ця, Барабаш? Я навіть вгадаю Вашу думку зараз – не вміє, нехай звільняється!!! Думка вірна, сам такої ж притримуюсь. Але провокації не красять нікого, задумайтесь над цим. Всі Ваші слова стосовно міліції (як і влади в цілому) повністю вірні, сам такої ж думки. Тепер, що стосується “відчуття гідності і честі” . Я ніколи не втрачав свою честь і гідність. І це не якесь відчуття, це зміст життя. А в очі я дивлюсь не тільки ПРАВДІ, а й “подонкам”, причому очі не відводжу. “Про двух господ” взагалі не зрозумів. Ви на що натякаєте ? Проясніть…

      • avatar
        Oleg Tertyshnik
        8 років тому

        Доречі, система почала нагибати міліцію, ще в далекому 1997 році. Саме тоді на керівні посади стали приходити “подонки” із білякримінальними зв’язками, в яких одна ізвилина і та від фуражки, . І врешті-решт, система зробила свою справу. Звісно, потім вже вони почали підтягувати ще тупіших, ну і в результаті маємо те що маємо…

  • avatar
    Ouku Ku
    8 років тому

    Начальник відділу зв’язків з горомадськістю і закон «Про доступ до публічної інформації» речі не сумісні :))

  • avatar
    Oleg Tertyshnik
    7 років тому

    Пройшло півтора року!!! Недавно був у нашому відділі міліції. Вгадайте…. :) :) :)
    Особи відповідальної за доступ до публічної інформації НЕМАЄ до цього часу! Тобто взагалі такої особи неіснує впринципі.
    P.S. Розпочав похід із канцелярії, потім зайшов у штаб, потім до Барабаш – ніхто не знає хто відповідальний, згідно із вимогами ЗУ “Про доступ до публічної інформації”. Подзвонив начальнику міліції Клименку – підтверджує, що відповідалього немає! треба всеж-таки нести запит у канцелярію. Відніс.Пройшло 6 днів, влаштував розбірку із всіма, кого знайшов у райвідділі, бо відповіді немає – навіть відповідального по райвідділу знайшли. Написав скаргу у книгу скарг і пропозицій. Пройшов місяць – відповіді немає! Ні на запит (5 днів на відповідь), ні на скаргу. Воно і не дивно – нема ж відповідального! Нема кого наказувати. Такщо, Тарасе, не у януковичах діло…