• Сьогодні: Субота, 28 Березня, 2020

«Драконівський» 2012-ий: головні події минулого року в Броварах, що вплинуть на майбутнє

Січень09/ 2013
avatar
Андрій Качор

Незалежний журналіст, громадський активіст

Команда сайту «МПЗ» може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану у розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги»

Частина перша

За кілька днів до 31 грудня команда «Маєш право знати» опублікувала найцікавіші статистичні показники своєї діяльності за рік, проте досі ніхто не спробував проаналізувати найважливіші події та явища року минулого, свідками яких стали броварчани. Ці події зробили 2012-ий одним з найяскравіших в сучасній історії міста та ще обов’язково вплинуть на те, якими будуть Бровари в році Чорної змії.

Відразу зазначу, що даний рейтинг – це суб’єктивна точка зору автора публікацій і не обов’язково виражає позицію редакції «Маєш право знати». Метою даного матеріалу є не стільки аналіз минулих подій, скільки їхня фіксація як таких, котрі ще можуть вплинути на найближче майбутнє міста. З огляду на те, що 2012-ий в Броварах та Україні відбувся під знаком виборчих перегонів, більшість згаданих подій мають той чи інший зв’язок з минулою парламентською кампанією. Зрештою, яскравий та динамічний виборчий процес за великим рахунком визначив «порядок денний» нашого міста на увесь рік Дракона.

Серед калейдоскопу подій та явищ, що стались з нами протягом року 2012-го, автор спробував виокремити десять найважливіших – тих, які вплинули на нас з вами глобально і котрі посіяли те зерно, яке зійде вже в році 2013-му. Це було непросто, позаяк останні 12 місяців видались дуже багатими на події, і важливих серед них було значно більше, ніж десяток.

 

10 місце. Комунальний саботаж та терористична загроза в Броварах

У році, що минув, броварчани вперше зіштовхнулись з офіційними повідомленнями влади про можливу загрозу нашому місту з боку терористів. У зв’язку з чим і з якого боку така загроза може надходити, чиновники говорити не хотіли, втім саме через проведення «превентивних заходів», направлених на «протидію терористичним загрозам» в центрі Броварів офіційно забороняли проведення будь-яких масових заходів опозиції. Проти терористів передусім боролися  комунальні служби міста, котрі фізично блокували центральні майдани та площі власною технікою, створюючи ілюзію знешкодження різноманітних комунальних аварій, яких, насправді, не траплялось. Важливо, що комунальна техніка знімалась з роботи для блокування мало не кожної більш-менш масштабної акції опозиції відразу на кілька днів, а це значить, що проблеми міської інфраструктури в цей час не вирішувались, що в свою чергу може свідчити не лише про нецільове використання бюджетних коштів, а про цілеспрямований саботаж.

І хоч формальна причина, по якій комунальну техніку використовували для політичної боротьби, виглядає на перший погляд кумедно, насправді ж наслідки, до яких це може призвести можуть виявитись особливо серйозними і побачити їх ми можемо вже в недалекому майбутньому. В усьому світі, а рівно і на пострадянському просторі, в ім’я боротьби з тероризмом відбуваються найбільш радикальні наступи влади на права та свободи своїх громадян. Це досить яскраво видно на прикладі США та Росії, проте вже нещодавно жертвами «боротьби з тероризмом» стали десятки громадських активістів по всій країні, котрі отримали реальні тюремні строки за відверто сфабрикованими обвинуваченнями. Тож місцевим опозиціонерам треба бути максимально пильними та уважно відслідковувати можливий розвиток «контр терористичних операції», що її може розгорнути влада, аби вся країна не заговорила про «броварський терористів» зі складу місцевого громадського активу, які поповнять каземати СБУ якраз напередодні виборів 2015-го року.

 

9 місце. Перша броварська кібервійна

Минулого року броварські інтернет-ресурси вперше дізнались, що таке повномасштабна кібервійна. За тиждень до виборів під потужними ddos-атаками опинились відразу кілька міських сайтів, переважно опозиційного спрямування. В один день користувачі не змогли зайти на сайт видання pravo-znaty.org.ua, офіційний ресурс кандидата в народні депутати rizanenko.org та представництво ГК «Наступ» nastup.info. Під удар потрапив також абсолютно аполітичний ресурс afisha-brovary.net, вочевидь, через те, що його також пов’язували з окремими броварськими опозиціонерами. Атака була добре спланованою та потужною: спеціалістам, котрі обслуговували вищезгадані ресурси, навіть довелось використовувати додаткове обладнання, аби спробувати ліквідувати її наслідки. Крім того, за інформацією фахівців, «обслуговування» атак подібних масштабів коштувало грубих грошей їхнім організаторам, тож можна зробити висновок, що в 2012-му вперше в Броварах почали закладати витрати на «цифрові війни» в бюджети виборчих штабів, адже представники сайтів-жертв звинуватили в атаках місцеві осередки Партії регіонів.

Щоправда, є й інша версія, хто міг бути безпосереднім реалізатором «інтернет-спецоперацій»: за кілька днів до початку ddos-атак відбувся конфлікт низки активістів з адміністрацією інтернет-форуму одного з місцевих провайдерів. Модератори форуму почали без пояснень видаляти з власного ресурсу всю інформацію, де критикувалась місцева влада чи анонсувались заходи опозиції, а користувачів, котрі розміщували подібний контент, блокували відразу на кілька років наперед.

У відповідь на сайті «МПЗ» з’явилось журналістське розслідування на цю тему, і вже наступного дня сайт pravo-znaty.org.ua «ліг» внаслідок ddos-атаки. Поновити повноцінну роботу ресурсів вдалось лише за кілька днів, проте з огляду на динамічну виборчу кампанію, опозиції відразу довелось шукати альтернативні шляхи розповсюдження інформації, тому вже за кілька годин після початку атак на веб-сторінки адміністрації сайтів перенаправили своїх користувачів на власні представництва в соціальних мережах, фактично нівелювавши ефект від ddos.

У цьому контексті слід згадати, що боротьба з неконтрольованими владою сайтами відбувалась і в офлайні: місцеві власники біл-бордів ще позаминулого року відмовляли «Маєш право знати» в зовнішній рекламі без адекватного пояснення причин, а офіційно проплачені борди «Афіші-Бровари» регулярно заклеювались в кращому разі білими полотнищами, а в гіршому – рекламою податкової служби, використовуючи при цьому комунальну техніку «Служби замовника». Всі ці факти лише підсилюють тезу про те, що місцева влада все більше «приділяє уваги» не лише опозиційним, а й усім іншим броварським сайтам, якщо ті не підконтрольні людям з міськвиконкому, відчуваючи з боку Мережі все більшу загрозу.

 

8 місце. Розбрат всередині опозиції. Електоральна «дискваліфікація» «старих» політиків

Те, що броварські опозиційні сили навряд чи підуть на цю виборчу кампанію єдиним фронтом, було зрозуміло ще задовго до старту перегонів. Депутати міськради від  «Фронту змін» та «Удару», за деяким винятками, з моменту свого обрання працювали в інтересах «регіоналів», тому очікувати від них бодай якоїсь підтримки в боротьбі з «біло-блакитними» у Броварах було б наївно. Що вже казати, якщо лідер місцевого осередку партії Яценюка Микола Загуменний жодного разу не проголосував врозріз позиції депутатів від ПР, а його син – депутат баришівської райради – очолював виборчий штаб найяскравішої «тушки» минулого року Дмитра Ратнікова.

Політична позиція Дмитра Геннадійовича минулого року була, напевно, найбільш цікавішою серед усіх. Один з найпопулярніших міських політиків, перейшовши в лави «регіоналів», уперто продовжував гнути опозиційну лінію, використовуючи стилістику «За Батьківщину» та називаючи себе кандидатом від опозиції. Результатом цього стало неочікуване для всіх – а найперше для самого Ратнікова – четверте місце за результатами виборів.

Не кращими показники виявились і в Юрія Кравця, котрий напередодні голосування прогнозував собі майже 10% електоральної підтримки, проте помилився в кілька разів не на свою користь. Поведінка Кравця була схожа з Дмитром Ратніковим в частині спекулювання на бренді Об’єднаної опозиції: керівник правозахисної групи «Варта» також називав себе єдиним кандидатом від політичної сили Тимошенко-Яценюка, фактично прямим текстом обманюючи своїх потенційних виборців.

У свою чергу «фронтзмінівець» Олег Кищук, котрий справді деякий час вважався єдиним кандидатом від «За Батьківщину», чесно зняв свою кандидатуру на користь Різаненка, підкорившись рішенню партійного з’їзду. Проте вже за кілька днів по завершенню кампанії Кищук звалився з критикою на колишніх союзників, звинувачуючи одних в продажності, а інших – в бездіяльності. Які конкретні факти дали районному депутату підстави виголошувати подібні думки, досі лишається загадкою, проте вже зараз очевидно, що в 2015-му році міська опозиція навряд чи діятиме спільно на виборах.

 

7 місце. Напад на Різаненка, рішення міського депутата балотуватись в парламентарі

Увечері 2 лютого 2012 року відбувся зухвалий напад групою невідомих на депутата броварської міськради Павла Різаненка прямо біля під’їзду його будинку. Зловмисники жорстоко побили політика та його водія, нічого в жертв не забравши та прозоро натякнувши, що напад пов’язаний з депутатською діяльністю Різаненка. Хоча і без натяків бандитів мало кому лишалось невідомим, хто і навіщо здійснив подібне по відношенню до Павла Олександровича: саме в той час депутат вийшов на пік конфлікту з провладною більшістю, домігшись порушення кількох кримінальних справ проти організаторів найбільших схем земельного дерибану у Броварах. Інформація про напад збурила не лише громадськість міста, а викликала резонанс у всеукраїнських ЗМІ, після чого до фігури Різаненка почали проявляти увагу потужні опозиційні політичні сили вже за межами Броварів.

У свою чергу міська влада на пару з правоохоронцями намагались поширити думку, що напад був зрежисований та є справою рук самого Різаненка, утім з того моменту броварський депутат почав отримувати всеукраїнську популярність, здобувати прихильність все більшої частини активної міської громадськості та перші пропозиції вступити до лав популярних опозиційних партій.

Усупереч очікуванням організаторів побиття Різаненка, депутат міськради почав ще активніше розслідувати та оприлюднювати протизаконні бюджетні, земельні та майнові схеми місцевих чиновників, що призвело до зростання рівня напруги між владою та опозицією. Як потім скаже сам депутат, під час перебування в лікарні після нападу він прийняв для себе рішення балотуватись в парламент, що зрештою призвело до кардинальної зміни передвиборчих розстановок в місті напередодні парламентських перегонів та головним чином вплинуло на результати тогорічних виборів у Броварах.

 

6 місце. Переділ броварського медіа-ринку

Наближення виборів спонукали міську владу посилити тиск на комунальні ЗМІ, фактично перетворивши ті в рупори пропаганди Партії регіонів, не залишивши у виданнях майже нічого від журналістики як такої. Логотип «регіоналів» став обов’язковим предметом верстки мало не кожної сторінки «Броварської панорами» та «Нового життя», а частота появи «біло-блакитного» кандидата в сюжетах «Нашого міста» перейшла всі допустимі норми.

Влада, вочевидь, передала куті меду у випадку з рекламуванням ПР в підконтрольній пресі, що в результаті призвело до зворонтнього ефекту: рівень довіри до провладних ЗМІ у Броварах різко впав, в місті відбулась низка протестних акцій проти брехливої комунальної преси, а суди отримали перші позови щодо спростування неправдивої інформації, опублікованої в комунальних виданнях.

Водночас у міському медіа-середовищі з’явились нові гравці, котрих до цього моменту мало хто міг розглядати в якості серйозних фігур. Сайт «Маєш право знати» зі скромного ресурсу з популяризації ЗУ «Про доступ до публічної інформації» за кілька місяців перетворився на головне джерело ексклюзивної інформації про останні дії чи зловживання міської влади. Поступово «МПЗ» стало також комунікаційним майданчиком для місцевих громадських активістів та політиків, які відтепер отримали не лише інструмент оперативного поширення інформації, але й середовища для певної координації власних дій. У відповідь влада здійснила кілька спроб дискредитувати ресурс, спочатку випустивши його підробну «друковану версію», а потім намагаючись усіляком чином надати йому партійного забарвлення, створивши в читачів враження політичної заангажованості сайту. Проте до кінця року «Маєш право знати» перетворився на головного ньюзмейкера про Бровари для всеукраїнських ЗМІ, а його аудиторія подолала позначку в 10 тисяч унікальних відвідувачів на місяць, вочевидь перевищивши сукупну аудиторію офіційної міської преси.

Паралельно в медіа середовищі з’явилось різноформатне видання «Афіша-Бровари» – єдине на сьогодні підкреслено аполітичне видання в місті з постійною аудиторією. З часів «Обріїв Батьківщини» ніхто, крім «АБ» не дозоляв собі настільки потужної промо-кампанії включно з кількома біл-бордами в межах міста та навіть у Києві. «Афіша-Бровари» за рік з веб-сайту перетворилось на повноцінне ЗМІ, котре почало випускати власний друкований журнал та створювати оригінальні відеосюжети, які виявились на голову вищими за аналогічні продукти досі єдиної професійної міської телестудії «Наше місто». Відтак після року активної діяльності «Афіша-Бровари» відзвітувала про сукупну кількість власної аудиторії на рівні 65 тисяч користувачів, перетворившись на одне з найпопулярніших медіа в Броварах.

Серед газет також з’явились новачки, котрі швидко завоювали власну аудиторію, майже повністю зайнявши друковану нішу в Броварах. Газети «Громадський захист Київщини» не зважаючи на досить явний політичний ухил, швидко перетворилась на одне з найбільш масових місцевих видань, котре під час виборчої кампанії безкоштовно розповсюджувалось безпрецедентними для Броварів накладами.

Відмежування від політики ще під час парламентської кампанії почала демонструвати ще одна нова броварська газета – «Старий центр», – котра поставила перед собою мету стати головним виданням броварського району, сконцентрувавшись на відповідній аудиторії. Сьогодні газета вже досить міцно закріпило за собою позиції в роздрібній торгівлі, утім досі визначається з власним оригінальним форматом.

Натомість повністю відійшли в тінь колись відомі у Броварах газети «7 днів», «Обрії Батьківщини», «Вісті» та «Варта»: в 2012-му році броварчани могли бачити хіба що спецвипуски названих видань. На початку року нагадати про своє існування спробувала партійна газета «Київщина мала Батьківщина», проте постійні намагання власників видання «здати в оренду» газету щоразу іншому міському політику на час виборів не виправдали сподівань, через що вже за кілька випусків про видання забули так само швидко, як і згадали.

2012-ий у Броварах продемонстрував тенденцію зміщення акцентів в бік цифрових медіа, проте друковані ЗМІ поки утримують лідируючі позиції в плані вливання туди фінансових ресурсів. Виборча кампанія неабияк посприяла пожвавленню темпів якісного розвитку міської преси (окрім комунальної), проте великі сумніви викликає запитання, чи збережеться ця тенденція в міжвиборчий період і чи не спостерігатимемо ми занепад або й ліквідацію перспективних медіа-проектів.

Другу частину публікації читайте завтра на “Маєш право знати”