Від самого початку сайт «Маєш право знати» задумувався як відкритий майданчик для висловлювання різних точок зору та поглядів. Ми запрошували і запрошуємо різних громадських та політичних діячів Броварів вести у нас авторські колонки, ми передбачили можливість коментування до кожної публікації та не здійснюємо їх премодерацію чи цензуру. Проте нашою відкритістю та ліберальністю неодноразово зловживали: за півроку існування сайту ми не раз стикались з відвертим хамством, образами та наклепами у коментарях.

Спочатку ми вели дискусію з цими «анонімами», які писали під вигаданими іменами усе, що їм заманеться, потім вирішили просто їх ігнорувати та не зважати на написане, чим останні стали ще більше зловживати. Проте нам дорога довіра наших читачів і ми не хочемо, щоб хтось вводив їх в оману у коментарях на нашому сайті, при чому хтось, хто навіть не має сміливості назватись.

Не секрет, що анонімність суттєво зменшує «поріг порядності та правдивості», відтак чекати відповідальності за своїх слова від людей, які приховують свої імена за вигаданими ніками та псевдонімами, просто-на-просто наївно. Також досить абсурдно виглядають дискусії, де один учасник говорить від власного імені, а інший грається з ніками та імітує «громадську думку».

Тому, зваживши всі «за» і «проти», ми вирішили відключити на сайті «Маєш право знати» функцію анонімного коментування і в такий спосіб спонукати наших читачів до цивілізованого та відповідального обговорення публікацій та викладених у них фактів і позицій. Відтепер коментарі зможуть залишати лише користувачі, зареєстровані у соціальних мережах або у системі DisQus. Щоб завжди можна було перевірити, чи дійсно така людина існує. Для цього буде варто лише зайти на її акаунт та подивитись, скільки у неї друзів та записів, а також повноту інформації про себе.

Особливо актуальною відкритість та неанонімність учасників дискусій є у період виборчої кампанії, бо не хочеться, щоб наш та подібні Інтернет-ресурси перетворились на майданчики для «зливу компромату» чи «поливання брудом». У будь-якої інформації має бути зрозуміле та прозоре джерело, а людина, яка поширює певну компрометуючу чи піарну інформацію, принаймні має назватись, а ще краще – підкріпити свої слова документами.

Говорячи та пишучи відкрито й під власними іменами, ми хочемо, щоб і наші співбесідники теж були відомі, адже дискусії набагато цікавіше вести з живими, реально існуючими людьми, а не ботами чи анонімами. Ті ж, хто звик виливати свої емоції, домисли, припущення, а інколи і відверті образи та брехню, нехай звикають говорити це прямо та від власного імені. Не бійтесь: якщо ви говоритимете правду, ховатись зі псевдонімами не буде ніякої потреби. Щоправда, доведеться за все сказане нести публічну відповідальність. Але саме ця відповідальність зазвичай і спонукає до конструктивних та відвертих розмов, і саме на ній будується демократія та свобода слова. Бо свобода – це насамперед відповідальність. А свобода висловлювань - це не свобода анонімного бруду, а відповідальне ставлення до кожного написаного чи сказаного слова.