Ольга Гасин. Історія зв'язкової генерала Шухевича, що мешкала у Броварах

Підпільниця Організації українських націоналістів, зв’язкова генералів Української повстанської армії Романа Шухевича та Олекси Гасина. Вона змагалась за Україну. Через це жінку розлучили із дітьми та заслали до Сибіру. Опісля звільнення їй заборонили перебувати в рідних краях – на Галичині. Тож вона оселилась у Броварах, тут працювала, тут дожила свої роки, тут і похована. Це – Ольга Гасин. Ще рік тому про неї не знали навіть місцеві дисиденти, а тепер її ім’я носить одна із вулиць нашого міста.

Про діячку українського визвольного руху вже існують опубліковані дослідження. Найбільше відповідей на запитання дає книга Григорія Дем’яна, присвячена чоловікові Ольги – «Генерал УПА Олекса Гасин – «Лицар». Долю жінки та її родини у своїй лекції ґрунтовно описує стрийська краєзнавиця Зеновія Ханас.

Як потрапила до Броварів

За даними досліджень, Ольга Гасин (дівоче прізвище – Пеленичка) народилася 19 вересня 1913 року в селі Конюхові, нині – Стрийський район Львівської області. Закінчила Стрийську жіночу гімназію та сільськогосподарські курси, вчителювала. Була членом і лідером Стрийської філії «Союзу Українок». У 1936 році одружилась зі своїм односельчанином Олексою Гасиним, провідником ОУН. Від нього народила трьох дітей – Олега, Оксану та Дарину.

[caption id=”attachment_52723” align=”aligncenter” width=”600”] Подружжя Ольги та Олекси Гасинів, 1937 рік[/caption]

[caption id=”attachment_52694” align=”aligncenter” width=”600”] Олекса Гасин (третій ліворуч) і дружина Ольга несуть сина Олега на хрещення у Церкву Святої Варвари, місто Краків[/caption]

[caption id=”attachment_52695” align=”aligncenter” width=”600”] Олег, Оксана та Дарина, 1958 рік[/caption]

Як підпільниця, добирала у Львові конспіративні квартири для свого чоловіка та Романа Шухевича. У 1949 році радянські спецслужби вирахували Олексу Гасина. Під час спроби затримання він застрелився. Після цього Ольгу ув’язнили, а згодом заслали у Тайшет. Там вона працювала на шкідливих роботах зі слюдою.

[caption id=”attachment_52692” align=”aligncenter” width=”600”] Фото із заслання у Тайшеті[/caption]

Звільнили діячку 1956 року. Вона повернулась до Львова, але довго перебувати в місті не довелось. Після відмови співпрацювати з радянськими спецслужбами була змушена покинути Галичину. Разом із сином колишня підпільниця спочатку шукала пристанку в Іллінцях, що на Вінниччині. Згодом – у Фастові, а з 1957 року остаточно оселилась у Броварах.

Доньок забрати зі Львова не дозволили. Вони перебували у дитбудинку. Однак згодом ті приїздили до матері у Бровари, а Дарина, навіть, певний час тут жила та працювала.

Мешкали у четвертині одноповерхового садибного будинку

Про броварський період життя Ольги було відомо мало. Втім, нам вдалося розшукати родину її сина, Олега Гасина, у Боярці. Сім’я відкрила деякі деталі із біографії підпільниці ОУН. Невістка діячки, пані Тетяна, та онука, пані Олена, приїхали до нашого міста. Тут вони показали броварське помешкання та місце поховання української діячки. А згодом краєзнавці віднайшли і місця роботи жінки.

Як відомо з розповідей рідних, після звільнення із заслання до Ольги Гасин приїхав її табірний знайомий, репресований за українство Микола Макода. Вже у Броварах вони побралися.

[caption id=”attachment_52705” align=”aligncenter” width=”600”] Ольга Гасин і Микола Макода на Торгмаші у Броварах[/caption]

Оксана Гасин пригадує: Микола Макода закінчив Ветеринарну академію, був спеціалістом своєї справи. Одним із перших у СРСР почав працювати над штучним заплідненням корів, написав багато наукових праць і дисертацію. Але всі свої роботи змушений був віддати за квартиру та прописку у Броварах.

Разом із родичами Олега Гасина ми віднайшли помешкання, у якому проживала новостворена родина. Пані Тетяна та Олена вказали на будинок № 9 по вулиці Броварської сотні (колишній Чкалова).

Одноповерхова приватна будівля як тоді, так і зараз, поділена на чотири квартири. В одній із них і мешкала родина українських патріотів.

[caption id=”attachment_52703” align=”aligncenter” width=”600”] Тут мешкала родина Ольги Гасин і Миколи Макоди. Прибудови на той час не було.[/caption]

[caption id=”attachment_52690” align=”aligncenter” width=”600”] Ольга Гасин із сином Олегом коло свого будинку на Торгмаші, старе фото[/caption]

[caption id=”attachment_52691” align=”aligncenter” width=”600”] Родина Ольги біля будинку на Торгмаші, старе фото[/caption]

Працювала в їдальні та буфеті заводу холодильників

Помешкання Ольги Гасин ми знайшли майже одразу. А от місце роботи довелось шукати декілька днів. Зі спогадів родини, колишня підпільниця спочатку працювала в їдальні Броварського заводу холодильників, де мила посуд. А згодом – у буфеті при тому самому підприємстві. З листа, який зберігся в сімейному архіві, з’ясували назву кафе – «Левада».

Попри те, що завод холодильників давно не існує, місця розташування згаданих закладів харчування вдалося знайти – за допомогою краєзнавців. Працівниця броварського краєзнавчого музею Марія Овдієнко провела власне дослідження. Вона опитала старожилів і працівників підприємств по вулиці Вокзальній. Зі слів наукового співробітника музею, їдальню пам’ятають майже всі: стояла на території, де зараз розташована база.

[caption id=”attachment_52683” align=”aligncenter” width=”600”] На цій території була їдальня. Нині – база по вулиці Вокзальній, 24.[/caption]

[caption id=”attachment_52684” align=”aligncenter” width=”600”] Вигляд на територію бази із провулку Вокзального. Їдальня стояла приблизно на рівні дерев, трохи ближче до фотографа.[/caption]

А от буфет пригадують не всі. Тим не менше, старожили вказують: так звана «склянка» стояла на розі вулиці Вокзальної та нинішнього провулку Вокзального. Сьогодні на місці, яке в народі давно називають Ямою, розташована одноповерхова металева споруда із написом «Прийом склотари».

[caption id=”attachment_52686” align=”aligncenter” width=”600”] Яма, на початку провулку Вокзального[/caption]

Марія Овдієнко пригадує як вигляд кафе, так і його назву. Пані підозрює, що ця давня іржава споруда і була колись буфетом «Левада». От тільки стояло кафе не торцем, а фасадом до вулиці Вокзальної. Буфет був дещо заглиблений у територію, розташовану праворуч від провулку Вокзального. Перед ним було трохи простору, аби до закладу можна було більш-менш безпечно зайти, поставити коло входу велосипед тощо.

[caption id=”attachment_52687” align=”aligncenter” width=”600”] Нинішній вигляд території бази по вулиці Вокзальній, 22, де раніше стояв буфет «Левада».[/caption]

[caption id=”attachment_52688” align=”aligncenter” width=”600”] Вхід на територію цієї бази[/caption]

Діти колишньої підпільниці вказують, що Ольга завжди добросовісно ставилась до своєї роботи. Оксана Гасин так пригадувала роботу матері заводською буфетницею: «В її господарстві завжди було охайно і чисто і тому люди охоче йшли до неї їсти або щось попити. Жінки приходили до неї порадитись з різних життєвих справ.»

Останні роки життя

Із досліджень Григорія Дем’яна відомо, що у тюрмі під час допитів Ольга Гасин зазнавала побоїв і катувань. Це знищило її здоров’я, під кінець життя вона страждала на розсіяний склероз. Радянські лікарі, до яких колишня підпільниця зверталася, не могли надати ефективну допомогу. А частина медиків відверто не хотіли лікувати бандерівку. Тому їй доводилося використовувати традиційні народні методи.

В останні роки життя Ольга Гасин одержувала мізерну на той час пенсію – 29,50 карбованців. Водночас, у 1977 році вона пише листа донці Оксані. Лежачи у броварській лікарні, діячка визвольного руху розповідає: голодною не буває, гроші є, але переслати їй ліки потребу має.

Зі згаданого листа до Оксани відомо, що головну лікарку та завідувачку відділом Тамару Корчинську Ольга називала «нашою». На думку Григорія Дем’яна, цим словом позначали національно свідомих українців. Водночас, варто відзначити, що про будь-яку підпільну діяльність під час життя Ольги Гасин у Броварах не відомо. Родина згадує, що на цю тему в часи радянської окупації навіть поміж своїми намагались не говорити.

Поховання і пам’ять

Ольга Гасин померла 27 липня 1979 року. Її поховали на новому міському кладовищі у Броварах. Зі спогадів родини, спочатку на могилі стояв звичайний хрест. Вже за незалежності поставили кам’яний пам’ятник. На плиті зобразили український тризуб, а також – на пам’ять про визначного чоловіка Ольги – написали ім’я та роки життя Олекси Гасина.

Весною-влітку 2015 року біографію Ольги Гасин почали досліджувати члени робочої групи з підготування пропозицій щодо перейменування вулиць міста Броварів. У червні вони запропонували назвати на честь діячки тодішню вулицю Щербакова. У листопаді цю пропозицію, разом із іншими, винесли на розгляд міськради. А під кінець року депутати оновленого «парламенту» одноголосно «декомунізували» вулицю. Для родини звістка про перейменування стала приємною несподіванкою.

[caption id=”attachment_52706” align=”aligncenter” width=”600”] На вулиці Ольги Гасин, яка розташована неподалік колишнього заводу холодильників[/caption]

[caption id=”attachment_52707” align=”aligncenter” width=”600”] Пані Тетяна та Олена відвідали вулицю, названу на честь видатної родички[/caption]

Під час нещодавнього візиту до Броварів родина Гасинів разом із журналістами навідалась до Броварського краєзнавчого музею. Під час розмови Марія Овдієнко висловилась за створення у музеї експозиції, присвяченій Ользі Гасин.

Фото – Катерини Негоди, Марії Овдієнко та надані родиною Гасинів

Також використані ілюстрації із книги «Генерал УПА Олекса Гасин – «Лицар»