Пригоди «мера-волонтера» або Привид «людини-тролейбуса» бродить міською радою
Команда сайту «МПЗ» може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану у розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги»
Потяг до надмірного марнославства, вочевидь, став «заразним» для головних броварських чиновників. «Історія успіху» Сергія Федоренка, що провалив власну виборчу кампанію не зважаючи на «килимове покриття» міста агітаційною продукцію, так нічому і не навчила нинішніх міських можновладців. І сьогодні вже Ігор Сапожко вирішив піти торованим маршрутом «людини-тролейбуса», вочевидь готуючись до місцевих виборів.
Останніми днями переважна більшість інформаційних повідомлень Броварської міської ради стала носити яскраво виражений рекламний характер, де в якості основного «продукту» - міський голова Броварів. Віднедавна, читаючи сайт міськради ми з подивом дізнаємось, що майже все у Броварах відбувається за участі та сприяння Ігора Сапожка. Збір допомоги для воїнів на фронті, роздача подарунків дітям, виділення квартир ветеранам і навіть ремонт автомобілів силами волонтерів – виключно завдяки Ігорю Васильовичу.
Зрештою, днями по телеканалу 1+1 на всю країну показали сюжет, де Ігоря Сапожка зображають як головного волонтера Броварів, який зворушливо перебирає пальцями вив’язані бабусею шкарпетки, однак жодним словом не згадує про справжні волонтерські спільноти, що з самого початку війни збирають і доправляють допомогу на фронт.
У соціальних мережах броварчани спочатку обурювались надмірному, та, на їхню думку, незаслуженому вихвалянню мера перед телекамерами. Однак пізніше, коли рекламування Сапожка стало надто явним і нав’язливим, почали ставитись до цього з іронією, інколи глузуючи над такими «новинами» від міської ради.
Наскільки б нелогічними здавались подібні інформаційні маневри міського голови, виглядає так, що сьогодні Ігор Васильович просто не має іншого вибору. Позаяк за Сапожком тягнеться важкий шлейф зіпсованої політичної репутації, він просто змушений шукати шляхи відбілення власного іміджу. Адже постійне партійне перефарбовування – з «Батьківщини» в Партію регіонів і потім вихід з команди Януковича вже після втечі «Баті» за кордон – не дозволяє броварському меру навіть згадувати про власну «принциповість», «чесність» чи «вірність політичній позиції». Розуміючи це, Ігор Сапожко певний час ще намагався позиціонувати себе як «відповідального, аполітичного міцного господарника», але й тут не вийшло: пафосно оголошена комунальна реформа в місті з тріском провалилась, тролейбусна лінія «Бровари-Київ» лишилася виключно у фантазіях масажиста Азарова, ситуація в ЖКГ чимдалі погіршується, соціальна інфраструктура повільно, але впевнено руйнується, а спроби мера залучити в Бровари інвесторів та створити нові робочі місця закінчуються
Тож сьогодні Ігор Васильович просто змушений приміряти на себе новий політичний імідж, і так сталося, що найбільш вигідним для нього наразі є статус саме «мера-волонтера». Всіма правдами і неправдами позиціонуючи себе як помічника українській армії, пан Сапожко напевно розраховує, що завдяки цьому частина броварчан призабуде його нещодавню підтримку Януковича та Партії регіонів – тобто тих, хто цю війну і розв’язав. А дехто може навіть і пробачить Ігорю Васильовичу усі ті господарські «покращення», які звалювались на місто протягом чотирьох років їхнього правління. «Війна все спише» - цю стару як світ істину стара гвардія міської влади сьогодні використовує в якості головної піар-технології в очікуванні місцевих виборів. І як це не дивно, на багатьох броварчан ця технологія може подіяти.
[caption id=”attachment_31735” align=”aligncenter” width=”600”]
Всеукраїнський семінар з активістами волонтерського руху в Броварах. Фото з сайту Броварської міської ради[/caption]
Вже зараз ми стаємо свідками, як міській владі вдається брати під свій «патронат» окремі волонтерські середовища, створювати підконтрольні громадські організації з підтримки ветеранів АТО, в добровільно-примусовому порядку збирати «пожертви» для фронту з вчителів, комунальників, місцевого бізнесу та дрібних чиновників. Переслідуючи шляхетну мету допомоги українській армії, багато броварчан, котрі щиро прагнуть підтримати воїнів на фронті, погоджуються на співпрацю з броварською владою, а відтак – поступово і непомітно для себе стають пішаками в передвиборчих ігрищах колишніх (?) броварських регіоналів. Міська влада ж у свою чергу не соромиться спекулювати темою допомоги фронту, приписуючи заслуги справжніх волонтерів міському голові та іншим чиновникам, котрим перед місцевими виборами вкрай необхідні електоральні бали.
[caption id=”attachment_31740” align=”aligncenter” width=”600”]
Мер Броварів Ігор Сапожко, його заступник Василь Андрєєв, водій Сапожка Олександр та кандидат від “Народного фронту” Микола Семеняка за кілька днів до парламентських виборів 2014 року[/caption]
А тому як би нереально це не виглядало після Майдану, але вірогідність того, що постреволюційними Броварами і надалі зможе знову керувати ставленик режиму Януковича, щодень зростає. Стара броварська влада розраховує вчергове зманіпулювати суспільною думкою, сподіваючись на нашу, зазвичай коротку політичну пам’ять. Вони розраховують, що піар на темі війни зможе замилити в очах виборців кількарічне системне розкрадання міста і розбазарювання його земель, тотальну корупцію в органах влади, переслідування активістів, підтримку дій Януковича, організацію тітушок та заклики розігнати Майдан. А головне - безгосподарність та повну непрофесійність в управлінні містом.
Відтак броварчани повинні продемонструвати, що набули достатнього політичного досвіду, аби більше ніколи не ставати жертвами подібних маніпуляцій. Для того, аби не допустити реваншу Партії Корупції у Броварах, ми повинні нарешті навчитись відрізняти щирість та громадянську позицію від політичних технологій та передвиборчих маневрів. Інакше Бровари отримає всі шанси скотитись з хвилі піднесення громадянського суспільства і повернутись в часі в епоху Януковича, де містом керує стара корупційна команда політичних хамелеонів, а люди розчаровані та зневірені у будь яких змінах. Як і завжди – все залежить тільки від нас самих. Та й зрештою,