Родіон Могилевський бреше, виправдовуючись за події на «Чистих матеріалах». ВІДЕО
Команда сайту «МПЗ» може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану у розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги»
Цього тижня адміністрація ТОВ «Чисті матеріали» поширила у засобах масової інформації прес-реліз щодо подій, які відбулися 8 лютого, коли страйкарі та активісти після мітингу увірвалися на територію підприємства. У наведеному повідомленні власник товариства Родіон Могилевський розповідає про те, що він звернувся до Генерального прокурора України з проханням зреагувати на події, що сталися. У прес-релізі громадянин США звинувачує учасників протесту у насильницьких діях, шовіністичних закликах та інших протиправних вчинках.
Ситуація, у якій опинилося підприємство та його власник, можливо, суперечлива з юридичної точки зору. Нагадаємо, що нещодавно Святошинський районний суд міста Києва визнав страйк незаконним. Однак наявні факти, зокрема висвітлені у всеукраїнських ЗМІ, вочевидь змушують Родіона Могилевського шукати ті «точки», на які можна спробувати натиснути, щоб повернути прихильність суспільства до себе. І це відбувається у той час, коли працівники готуються до розгляду справи про незаконність страйку у апеляційній інстанції, а незалежні юристи висловлюють великі шанси «перемоги страйкарів» у відкритому міжрайонною прокуратурою кримінальному провадженні щодо порушення трудових прав робітників.
У чому полягає брехня
У прес-релізі та зверненні до прокуратури народних депутатів Олега Гелевея, Олександра Мирного та Ігоря Мірошниченка, депутата Київської обласної ради Юрія Ноєвого та депутата Броварської міської ради Романа Сімутіна названо «П’ятіркою з партії Свобода». Перші четверо дійсно належать до ВО «Свобода», однак Роман Сімутін ніколи не мав і не має ніякого стосунку до цієї партії. Він є позафракційним та безпартійним депутатом, якого легше через зв’язки та деякі дії приписати до “УДАРу”, ніж до “Свободи”.
Власник підприємства відзначає в діях «П’ятірки…» заклики, підбурювання до насильницьких дій натовпу; заклики до расової ворожнечі з антисемітськими та антиамериканськими ухилами; дії, які призвели до пошкодження власності та нанесення тілесних ушкоджень працівникам; тероризування працівників; взяття у заручники співробітників і керівництва ТОВ «Чисті Матеріали».
Інтерв’ю Могилевського американській російськомовній газеті “7 дней” 22 лютого
Слід зауважити, що вказані народні депутати прибули на місце під кінець подій. Основна їхня задача була – потрапити до кабінету, де в той час перебував Родіон Могилевський. На це вони мали право згідно із законом «Про статус народного депутата України». Коли депутати таки здійснили свій намір, за дверима відбулася розмова без будь-якого застосування фізичної сили.
Я як журналіст був присутній під час подій того дня від початку і до кінця, тому щодо деяких фактів можу стверджувати.
Під час перебування на заводі ані страйкарі, ані активісти, ані депутати не блокували представників адміністрації та нестрайкуючих робітників, дозволяючи вільно пересуватися навіть директору Сергію Кузьменкову та начальнику Петру Дещі (пізніше скандально відомому як перешкоджальнику професійній діяльності журналістів). Водночас робітники аж до приїзду нардепів закликали власника вийти на розмову, чого він не робив. Також примітно, що у прес-релізі не вказано, кого саме тероризували та брали у заручники страйкарі, та яким чином вони це робили. Очевидно, що такі події на невеликій території підприємства, ще й за присутності міліції з автоматичною зброєю, просто не могли відбуватися.
Щодо пошкодження власності, знову жодної конкретики. Я та більшість присутніх були свідками лише одного виламування дверей депутатом Мірошниченком. Активісти та страйкарі, які заходили до одного з цехів у присутності журналістів, лише показували останнім умови праці, зокрема факти надмірної запиленості.
Підтвердити з-поміж звинувачень можна хіба те, що під час штурму нелегальним охоронцям люди з натовпу наносили удари кулаками. Один із звинувачених у цьому у прес-релізі – Юрій Ноєвий. Спростувати на 100% участь депутата у побитті я не можу, однак таких дій з його боку під час подій я не помітив. А фото, які наводять як доказ у релізі, не підтверджують написане.
Одним з найбільш серйозних є звинувачення у расизмі, антисемітизмі й антиамериканізмі. Публічних закликів, вигуків «Зіг хайль» та інших, про які стверджує Могилевський, насправді не було. Цікаво, що власник говорить про вигукування нацистського гасла у той момент, коли він сам перебував у кабінеті, з якого навряд міг почути, що відбувається у холі підприємства.
Хто дав можливість Могилевському брехати? (Думка автора)
Цей розділ статті, сподіваюсь, виконає повчальну функцію для деяких недосвічених у громадських справах людей. Мені, як активісту громадянського руху, неодноразово доводилось стикатися з тим, що коли борешся проти чогось чи когось, твій ворог обов’язково шукатиме найменшу тріщинку у тобі, аби у неї вдарити. Робитиме він це перш за все для того, щоб знівелювати всі твої звинувачення проти нього як за принципом «сам дурак», так і за принципом «відвернути увагу від проблеми».
Я не виключаю, що серед присутніх того дня членів ВО «Свобода» та активістів деяких ультраправих організацій могли бути шовіністи. Так, наприклад, деякі висловлювання присутнього народного депутата Ігоря Мірошниченка багато хто у суспільстві вважає проявом антисемітизму. І цей імідж присутні створили собі самі, причому не безпідставно.
Я цілком розумію, що мені навряд вдасться перевиховати когось із антисемітів, але я сподіваюсь, що деякі активісти принаймні задумаються над тим, які наслідки несуть або можуть нести їхні висловлювання та дії. Могилевський вдало використав цю «тріщину», щоб показати події у вигідному для себе світлі. І не важливо, що він говорить неправду, адже йому повірять, особливо за кордоном, - саме через відповідну репутацію ВО «Свобода».
І подібну риторику використовують не лише окремі «Могилевські», а й керівництва цілих держав. Росія, наприклад, вдало поширює мислевірус про «фашизацію» України. І світова спільнота їй вже починає вірити. Так може дійти до того, що ми знову опинимося під окупацією Москви, адже світ радо змириться з фактом як мирного поглинання, так і військового вторгнення. Це буде виправдано «боротьбою з фашизмом».
Окремо хочеться наголосити на ролі партій у страйку. Безумовно, політизація процесу у будь-якому разі не піде користь робітникам, адже на цьому так само акцентуватимуть як політичні так і неполітичні (адміністрація підприємства) опоненти. Водночас, без допомоги політсил, як би не було прикро це констатувати, страйкарі не могли би залучитися принаймні юридичною допомогою. Без цього вони навряд би змогли відсояти свої права.
Учора, 1 березня, відбулося засідання колективу «Чистих матеріалів», на яких більшість присутніх на чолі з адміністрацією затвердили колективний договір. Детальніше про цю подію читайте у понеділок на «Маєш право знати».