KIGNq0AgtH825 травня броварська влада підвела риску під дискусіями про свою легітимність та право керувати містом.

Бойовики Сапожка та Федоренка під протекторатом МВС перетворили мирний громадянський суботник на криваве місиво, під час якого постраждали ні в чому не винні люди. Організована група бандитів била молодих дівчат та літніх жінок, розбивала відеокамери, а найбільш настирних – просто «гасила» до втрати свідомості. Це відбувалось у присутності всього керівництва броварської міліції, проте ніхто з офіцерів не поворухнув і пальцем аби припинити бійню. Жоден з бойовиків досі не затриманий, всі вони перебувають на свободі та готові виконати будь-який наказ своїх хазяїв: грабувати, вбивати, калічити людей.  Місто опинилось беззахисним під навалою дикої «регіоналівської» орди: корупційного клану, який складається з міської влади, правоохоронних та судових органів, а відтепер - і кримінальних угруповань.

Міліція

Про роль міліції в цьому контексті найкраще говорить суха статистика. Згідно останніх соціологічних опитувань, правоохоронним органам довіряє лише 1% українців. Жах таких цифр полягає в тому, що міліціонерів серед український громадян якраз близько 1% - а значить правоохоронців зневажають навіть… члени їхніх родин. В цьому випадку статистика як ніколи чітко відображає реальний стан речей і броварські події 25 травня доводять це особливо яскраво. Все, що міліція може зробити під час нападу «регіоналівських» бойовиків на людей – це убезпечити цих самих «бойовиків» від опору громадськості, а в деяких випадках – навіть припиняти цей опір, аби бандити діяли без жодних «незручностей». Влада дозволяє громадянам лише ховатися від нападів, але не оборонятись: при спробі елементарного захисту власного життя та здоров’я їх чекає суд та вирок як мінімум за «порушення громадського порядку».

Останнім часом люди починають розуміти цю систему все краще, а тому все більш агресивно реагують на міліцейське свавілля. У відповідь міліція чимдалі тим частіше «перестраховується» за допомогою більш жорстких дій та бійців з автоматичною зброєю – під час подій 25 травня автоматники з’явився в натовпі щойно правоохоронці відмовились затримувати бойовиків Федоренка. Момент, коли українські міліціонери разом з цими ж бойовиками підуть проти своїх співгромадян у всеозброєнні - близький як ніколи, для цього достатньо лише вказівки «масажистів» чи «сапожків».  У відповідь громадяни не зможуть елементарно захистити себе та свої родини, адже їхні способи та форми ефективної оборони значно обмежені законодавством.

Бойовики

Потрібно відмовитись від використання визначення «спортсмени» для позначення організованих груп бойовиків на службі в Партії регіонів. Хоча б для того, аби не ображати справжніх спортсменів – сильних тілом та духом людей,  які ніколи не будуть застосовувати свої навики для катування беззахисних людей. Броварчанин Сергій Стягов, котрий 25 травня «вирубив» мене та бив молоду дівчину в ту ж саму мить перестав бути спортсменом, чоловіком і людиною. Так само, як і його поплічники, він вивів себе за норми суспільної моралі та навіть закону в тому вигляді, як він застосовується сьогодні.

З бойовиками, з ордою не ведуть діалогу, з ними не шукають компромісів, їх не садять за круглий стіл. Бойовиків, терористів знищують індивідуально і прагнуть знищити як явище. Ми можемо захищатись від них індивідуально і маємо шанс викорінити це явище в цілому лише тоді, коли зможемо бути з ними на рівних.

Більшість з них – професійні спортсмени, котрі значну частину свого часу витрачають на тренування, адже бити людей - це їхня робота. Далеко не кожен з чоловіків може похвалитись подібним рівнем бойової підготовки, не кажучи вже про жінок та літніх людей. Адже жінки та літні також стають об’єктами нападів бойовиків: в подібні штурмові бригади йдуть, переважно, особи з патологічною агресією при повній відсутності моралі, де на додачу ще й впевненість у повній безкарності. Для таких людей підняти руку на беззахисну жінку просто за вказівкою «хазяїна» – звична річ, що вже неодноразово підтверджено на практиці.

Ми

В Україні – на відміну від розвинених держав – громадянам не дозволено мати в якості самооборони вогнепальну та, навіть, травматичну зброю. Відтак ми мусимо шукати застосовувати інші форми, засоби та предмети, котрі дозволять нам більш ефективно оборонятись від владних «штурмових бригад».

На щастя, досі є легальним оббіг засобів самозахисту, котрі дозволено брати з собою на будь-які заходи. Вони, можливо, не гарантують вам повну безпеку, проте організоване їхнє застосування може значно охолодити гарячі голови бойовиків. Газові балони, електрошокери, спеціальні «тактичні» ручки та брелоки – все це можна вільно придбати в роздрібній торгівлі й досить швидко навчитись правильно ними користуватись. Плюс в нагоді можуть стати предмети побуту, які, здавалося б, призначені не для захисту, проте можуть бути достатньо ефективними в обороні та при цьому не виведуть нас за рамки чинного законодавства.

Так, наприклад, під час громадянського суботнику могло би бути доречно взяти із собою молотки та сокири – адже планувалось демонтувати паркан. Ці предмети не є забороненими, їх використання в процесі демонтажу дерев’яного паркану є логічним, проте наявність сотні людей з молотками та сокирами, вочевидь, змінила б плани бойовиків щодо нападу на мирних громадян. Побоїща б не відбулось, паркан було б демонтовано, бойовий дух броварчан – значно піднесено, а влади та бойовиків – упосліджено. І все – в межах чинного законодавства. В залежності від суті події, предмети можуть змінюватись, і наш вибір форми самооборони може залежати виключно від нашої фантазії, рішучості та, найголовніше - тверезості думок.

Окрім того, на противагу організованим «бандформуванням» та повній недолугості міліції, людям потрібно створювати власні організовані структури самооборони. Це може бути щось на кшталт мобільних загонів, котрі діють локально та оперативно збираються при потребі. Бровари можуть похвалитись безліччю сильних, сміливих та небайдужих до власного життя та майбутнього чоловіків, котрі за необхідності можуть гідно протистояти буд-яким бандам найманців. Таких людей останнім часом виявляється все більше, і нам потрібна лише організація механізму. Якщо нам вдасться це зробити, ми можемо бути практично впевненими у досить швидкому зникненню такого явища, як наймані бойовики на броварських вулицях і в парках, які прийшли сюди відібрати в нас і те, й інше.

Ми повинні розпочати якнайшвидше вибудовувати власну систему ефективної громадянської самооборони, адже минулої суботи влада в Броварах перейшла той Рубікон, після якого починають будуватися барикади та лунати постріли.

P.S.: Я хотів би подякувати всім броварчанам, які вийшли на захист парку «Перемога» 25 травня. Ми продемонстрували, що це місто – наше, і ми не дамо його розграбовувати бандитам. Паркан стоїть не там, де хотів масажист Азарова, а лежить розбитий в друзки згідно із законом та рішенням громади. Ми здобули чергову перемогу, але «поранена» влада тепер демонструватиме ще більш звірячий оскал. Ми маємо бути до цього готовими та мусимо збирати ресурси, аби при першому зручному моменті завдати їй нищівного удару у відповідь.