Що таке сімейна медицина і як броварчан лікуватимуть після реформи?

7 липня 2011 року Верховна Рада України ухвалила два закони, які дали старт медичній реформі в Україні. Експеримент у системі охорони здоров’я продовжується на базі пілотних регіонів – Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві. На Київщині найпізніше реформування медицини розпочалося в Броварах. Як в умовах стабільного українського безгрошів’я просувається реформа у нашому місті, наскільки Бровари наблизилися до європейських стандартів й що таке сімейна медицина,  журналісту “Маєш право знати” розповів головний лікар центру первинної медико-санітарної допомоги м. Бровари Ігор Кравцов.

– Ігоре Андрійовичу, про реформу написано гарно, а як вона працюватиме в житті – важко сказати. Навіщо Україні взагалі потрібна реформа?

По-перше, це – одна із вимог вступу України до Євросоюзу. По-друге, бюджет України не може повноцінно фінансувати охорону здоров’я, потрібен перерозподіл коштів. Саме сімейна медицина це і передбачає. Нам потрібна ця реформа, щоб максимально наблизити медичні послуги до людини. Реформування в нас розпочалося з первинної ланки. Найперше – дільничні лікарі пройшли курси перепідготовки і стали сімейними лікарями. Але ще не всі. Взагалі у нас із 38 лікарів – 80 % пенсійного віку. Найстаршому – понад 70 років. Молодь, звичайно, приходить, але, на жаль, дуже мало. Одні не хочуть залишатися, бо немає житла, інші хочуть працювати по вузькій спеціальності. Тому нам сьогодні потрібно ще 22 сімейних лікарі.

– Невже за півроку з педіатра можна стати терапевтом і лікувати людей? Це ж не курси водіїв…

– Звичайно, сімейним лікарем на 6 місяців ніхто не стане, але принцип такий: хочеш гарно заробляти – не лінуйся, бери і навчайся. Зараз багато чого можна дізнатися з Інтернету в медичної спільноти.

– Тобто, сімейний лікар має бути всезнайкою: і педіатром, і терапевтом, і хірургом…

– Взагалі 70-80% усіх звернень, а це – 29 найбільш розповсюджених захворювань, становлять основну компетенцію сімейного лікаря. Лише 20% – вузькопрофільних. 10% людей із важкими захворюваннями потребують допомоги у інститутах та клініках. Якщо людина стоїть на обліку в невролога чи хірурга, вона без направлення відразу йде до нього. Якщо звернулася зі скаргою вперше, то після обстеження сімейний лікар направить її до потрібного спеціаліста вузького профілю.

– Кілька місяців на під’їздах будинків висять оголошення про обов’язкове укладення договорів на подальше обслуговування в сімейного лікаря. «Хто не вкладе договір до 1 грудня, обслуговуватися не буде» – написано в оголошеннях. Про які договори мова? А де ж тоді обслуговуватимуться люди, які не встигли укласти договір?

– Звичайно, обслуговуватимемо усіх людей, хто звернувся. Оголошення розвісили для того, щоб пришвидшити процес набору, адже з 2015 року зарплата сімейних лікарів залежатиме від кількості обслуговуваного їм населення. Якщо нині кошти виділяють на ліжко-місце, то при сімейній медицині кошти виділятимуться на кожного жителя, з ким співпрацює лікар.

Лікар має право обслуговувати півтори тисячі населення. Якщо лікар не хоче над собою працювати – навчатися і розвиватися, люди до нього не йтимуть, відповідно і зарплата буде мінімальна, адже з фонду гроші підуть спеціалісту, який вилікує цього хворого.

Якщо лікар гарний фахівець, набрав багато пацієнтів, то й отримуватиме відповідно. Зарплата в лікаря залежатиме і від того, як пройшло населення флюорографію, зробило щеплення, яка кількість запущених випадків раку статевих органів та ін. Фінансова сторона завжди була стимулом до змін на краще.

У кожного сімейного лікаря є посімейний журнал, з яким він ходить у ЖЕК та паспортний стіл і перевіряє кількість свого населення. Але ж є частина жителів міста не приписана. Насправді в Броварах не 98 тисяч населення, а згідно із сімейними журналами – 116 тисяч. Зрозуміло, ми обслуговуємо всіх, коли звертаються. Однак державі вигідно не знати кількість населення, щоб менше повертати нам грошей.

– Чи можна при необхідності змінити лікаря?

– Сімейного лікаря люди обирають за бажанням. Так само за бажанням можна його і змінити. Для цього в медичний заклад потрібно подати заяву, де обґрунтувати причини зміни.

– На якій стадії сьогодні перебуває реформа в Броварах?

– Реформовані на 50 %. Я жалкую, що Київській області чомусь не дозволили бути в складі пілотних регіонів, тому що реформування первинної ланки в Броварах і районі розпочалося найпізніше – з 1 січня 2014 року. Взагалі при нашій лікарні створено два центри первинної медико-санітарної допомоги: один – міський, інший – районний. Кожним керує свій головний лікар.

По місту ми плануємо відкрити 6 амбулаторій сімейної медицини. Три – уже до Нового року. Найпершу амбулаторію було створено на Торгмаші кілька років тому.

Амбулаторію № 2 на бульв. Незалежності, 12, де колись була жіноча консультація, відкриваємо 20 листопада. Там буде 9 дільниць, де працюватиме 18 лікарів, які обслуговуватимуть 16 тисяч населення. Третю амбулаторію заплановано відкрити на базі дитячої поліклініки. Вона вже майже готова. Четверта амбулаторія обслуговуватиме район біля «Зеленого папуги». П’ята буде на базі поліклініки, де ми орендуємо 405 кв. м. Тут буде розташовано 3 дільниці, де працюватимуть 6 сімейних лікарів. Шосту амбулаторію, яка б обслуговувала близько 20 тис. населення нового мікрорайону, планували в новобудові біля «Олді». Але так склалося, що заплановані під амбулаторію 750 м.кв пішли на квартири для воїнів АТО. Район продовжуватиме забудовуватися, тож з часом ми амбулаторію все ж відкриємо.

– Які ще кабінети будуть в амбулаторіях?

– Крім кабінету сімейного лікаря – маніпуляційний кабінет, забору крові, щеплення, оглядовий, фізіотерапії і денного стаціонару. Серед колег на Київщині ми трішки у вигіднішому становищі, адже у нас є дитяча лікарня, і в кожній з 6 амбулаторій буде два відділення: доросле і дитяче.

– То у нас не буде дитячої лікарні?

– До 2020 року буде. Колись у Штатах забрали дитячих лікарів, а через 10 років все ж вирішили їх повернути назад, адже навіть у інструкціях до ліків написано про окреме прийняття ліків дітьми, і дорослими. З 12 років за дитиною може наглядати дорослий лікар, до 12-ти – тільки дитячий. Особливо грудничками. Але поки що держава мовчить.

– Чи цікавилися ви, як відбувалася медична реформа в інших країнах?

– Я їздив у Польщу, в місто-побратим Гнєзно. Реформування охорони здоров’я там не досконале, але мені сподобалося, що там не було експериментальних областей, реформу втілювали відразу по всій країні. Поляки місяць обурювалися, а потім були задоволені. Там рівноправно функціонують державна, приватна і страхова медицини. Так має бути і у нас. Коли розпочалася у них реформа, усі хороші лікарі виїхали в Німеччину. Потім поляки підняли заробітну плату сімейним лікарям, і вузькі спеціалісти почали переучуватися на сімейних, а сімейні почали повертатися. У нас у плані фінансування держава поки що нічого не думає: бачите, як змінюються міністри.

– Ви вважаєте, пілотний проект в Україні провалився?

– Не по всій Україні. Непогано реформа проходить у Дніпропетровську, Києві.

Я читав відгуки і статті про області, де відбувається експеримент. Але люди чомусь беруть лише негатив. Вважаю, якщо місцева влада нічого не розуміє в реформуванні медицини і не допомагає, то ніяких позитивних змін і не буде.

– А як наша місцева влада?

– Слава Богу: і розуміє, і допомагає. Інакше я б не працював на цій посаді. Із фонду розвитку міста нам виділили близько 3,5 млн. грн. на ремонт та закупівлю меблів для амбулаторії на Незалежності та Кірова. 700 тис грн. виділено і для амбулаторії, яку ми робимо на Геологорозвідці – Горького, 5. Також ми отримали 450 тис. грн. на закупівлю чотирьох «Ланосів». Дві машини плануємо віддати на невідкладну допомогу, а дві – обслуговуватимуть центр первинної допомоги: забиратимуть аналізи, підвозитимуть лікарів до пацієнтів. У майбутньому плануємо закупити машини для кожної амбулаторії.

– У чому на сьогодні є проблеми?

– Проблем немає, є бажання зробити нехай не найкращий центр первинної медицини в Україні, але найкращий у Київській області, і якнайшвидше та мінімально безболісно пережити цей перехід, щоб люди зрозуміли: ці зміни – на краще.