У Броварах реалізували першу в Україні пілотну програму реабілітації онкохворих

У Броварах понад 5 тисяч дорослих онкохворих. Та не менше і тих, які ще не знають свій діагноз чи скривають свою хворобу. Якщо за кордоном навчилися боротися з раком навіть на останніх стадіях, в Україні відсутність належної державної підтримки, сучасних клінік, реабілітаційних програм та центрів, лабораторій, ліків і просто необхідної інформації забирають в людей шанс на видужання навіть на початкових стадіях. І, судячи з усього, держава ще не скоро створить всі необхідні умови для повернення онкохворих до повноцінного життя. Броварський благодійний фонд допомоги онкохворим «Інна», який понад два роки опікується хворими на рак броварчанами, організував для них першу в Україні пілотну програму реабілітації, яка не менш важлива, ніж саме лікування. У нашому матеріалі читайте: де і як проходила реабілітація, відверта історія хвороби та несподіване одкровення професора онкології.

«Під час перебування в санаторії влітку 2014 року, я пройшла УЗО молочних залоз, - розповідає свою історію хвороби 46-літня броварчанка Ірина. – Тоді в мене виявили мастопатію і сказали, що нічого страшного немає, варто лише спостерігатися у лікаря. Та через 4 місяці я несподівано побачила в себе на молочній залозі пухлину, яка з кожним днем усе збільшувалася. УЗО та гістологія показали: у мене – рак, і вже ІІ стадія. Сказати те, що це був шок – не сказати нічого. Світ перевернувся: робота, сім’я, життєві проблеми відійшли на задній план. Головне було – вибратися із прірви. Я пройшла 6 хіміотерапій, операцію та 25 сеансів опромінення. Після такого виснажливого лікування виникла ціла низка побічних ефектів, серед яких – лімфостаз руки. Я намагалася знайти у Броварах спеціалістів, які б порадили, що мені робити, і, загалом, як жити далі? Однак таких я не знайшла. Необхідні для вирішення моєї проблеми процедури – масаж та заняття в басейні потребували коштів, яких після дорогокоштуючого лікування в мене не було. А безкоштовних груп для інвалідів у Броварах немає, так як немає і груп із лікувальної фізкультури – ЛФК. Тож коли мені зателефонували із Фонду «Інна» і запропонували реабілітацію, я ні хвилини не вагалася».

[caption id=”attachment_62661” align=”aligncenter” width=”400”] Ірина[/caption]

[caption id=”attachment_62666” align=”aligncenter” width=”600”] Реабілітаційна група. Крайня справа - Людмила Магура[/caption]

Ірина стала однією із 10 онкохворих, які в жовтні цього року, в рамках пілотної програми реабілітації від Фонду «Інна», організовано пройшли системне оздоровлення в одному із санаторіїв Київщини. «На реабілітацію онкохворих депутати Броварської міськради виділили 42 тисячі гривень, - розповідає засновник фонду «Інна» та його президент Людмила Магура. -  Щоб знати, з чого починати, ми хотіли запустити проект вже цьогоріч, а позаяк до Нового року залишилося мало часу, промоніторили найближчі санаторії - розташовані в Київській області. Найперше, на що звертали увагу під час відбору, – чи готовий персонал належно обслуговувати особливих пацієнтів, адже в деяких оздоровчих центрах побоюються брати таких хворих та призначати їм реабілітаційні процедури. Також ми звертали увагу і на самі умови перебування. Проаналізувавши всі варіанти, ми зупинилися на лікувально-реабілітаційному центрі імені Гуца, що в селі Капітанівка Києво-Святошинського району».

Протягом двох тижнів реабілітації підопічні Фонду під постійним медичним наглядом відвідували заняття із лікувальної фізкультури, тренажерну залу, соляну кімнату, плавали в басейні, отримували фіто- і ароматерапію, відпочивали в кімнаті релаксу. Під кожну із жінок було адаптоване дієтичне харчування. Постійні прогулянки на свіжому повітрі, чудовий краєвид, приємний персонал, належні умови, розуміння та гармонія в самій групі дозволили кожній із жінок відпочити та набратися позитивних емоцій.

[caption id=”attachment_62655” align=”aligncenter” width=”600”] Ольга: «Я відкрила для себе користь фізкультури і басейну. Я розцвіла, стала енергійною і ніби помолодшала: відчуваю себе 40-річною, хоча насправді мені майже 70 років»[/caption]

Окрім цього у рамках пілотного проекту підопічні Фонду зустрілися з психоонкологом Всеукраїнської громадської організації «Асоціація допомоги інвалідам та пацієнтам із ХЛПЗ» (хронічними лімфопроліферативними захворюваннями – авт.) Мариною Суркіс. У розмові з жінками психоонколог звернула їхню увагу на важливості віри у свої сили, житті в радості і зі змістом, духовному рості, звільненні серця від образ, страху, злості. За словами фахівця, значна роль у видужанні належить і заняттю творчістю, слуханню приємної музики.

[caption id=”attachment_62623” align=”aligncenter” width=”600”] Марина Суркіс[/caption]

У супроводі дитячого хору «Радуйся» відвідав підопічних Фонду і настоятель храму при Національному інституті раку отець Євгеній. Присутні провели спільний молебень, а потім жінки слухали виступ дитячого хору. До речі, діти не з чуток знають, що таке рак, адже часто виступають в дитячому відділенні Інституту раку.

[caption id=”attachment_62704” align=”aligncenter” width=”600”] Діти подарували підопічним Фонду смачні подарунки[/caption]

Знаковою для підопічних Фонду була зустріч із Володимиром Мосієнком - доктором медичних наук, професором, академіком Міжнародної академії біоенерготехнологій, автором понад 200 наукових робіт, 4 монографій і 10 патентів. Професор, який половину свого життя віддав лікуванню онкохворих традиційними методами, шокував присутніх своїм одкровенням: офіційна медицина застаріла і звична схема лікування раку не виправдовує себе, тож відповідальність за своє життя варто брати в свої руки. У своїх книгах та наукових працях Володимир Мосієнко приводить унікальні свідчення про роль води, кисню та харчування у профілактиці та лікуванні онкозахворювань. «Ще Гіпократ сказав: нехай їжа стане вашими ліками, а ваші ліки будуть вашою їжею», -  наголосив професор.

[caption id=”attachment_62622” align=”aligncenter” width=”600”] Володимир Мосієнко[/caption]

Володимир Мосієнко не рекомендує онкохворим «годувати» рак цукром та м’ясом, а “налягати” на свіжі фрукти, овочі, приправлені оливковою та лляною оліями, пити зелений чай, морквяно-буряковий сік та “структуровану” (заморожену) воду. Особливу увагу в лікуванні пухлинної хвороби академік приділяє ролі очисного голодування, клізмам та імунним механізмам.

[caption id=”attachment_62624” align=”aligncenter” width=”400”] Олена (зліва): «У наше життя люди приходять не просто так, і ця поїздка була не випадковою. І хоча у нас різний вік і різні смаки, та нас об’єднала і здружила спільна біда. Я відпочила і душею, і тілом. Гарний відпочинок, гарні люди, нові знання”[/caption]

[caption id=”attachment_62639” align=”aligncenter” width=”600”] Анастасія Іванівна: «Якось так склалося в житті, що в складні моменти мене ніхто не підтримував. У групі дівчат я почувала себе як у дитинстві, коли поруч були батьки і опікувалися мною. Мене тут відігріли. А ще Іра навчила мене плавати. І це в 72 роки!»[/caption]

[caption id=”attachment_62705” align=”aligncenter” width=”600”] Перевезення підопічних Фонду відбулося завдяки партнерам – Броварському міському товариству інвалідів із ураженням опорно-рухового апарату «Прагнення»[/caption]

[caption id=”attachment_62658” align=”aligncenter” width=”400”] Світлана: «Мені терапевт не хотіла оформляти санаторно-курортну картку, так як мене вважали лежачою. Та і в санаторій я приїхала з ціпком. Однак тут ним не користувалася. Я зрозуміла, що можу їздити не тільки на хіміотерапію, а і на відпочинок»[/caption]

На сьогодні до Фонду зі своїми пропозиціями по оздоровленню онкохворих звернулося ще кілька санаторіїв Київщини та понад десяток хворих, які бажають пройти реабілітацію. Однак на відновлення після лікування мають змогу поїхати не всі бажаючі. Через те, що кошти у Фонд надходять саме із пожертв броварчан, на реабілітацію беруть лише мешканців Броварів. А щоб зібрати необхідні кошти як для ліків, так і реабілітації, засновникам і волонтерам Фонду потрібно постійно працювати: проводити благодійні ярмарки, фестивалі, концерти. Коли поїде на реабілітацію наступна група – поки що невідомо. Наразі відбувається її формування та збір коштів.

[caption id=”attachment_62638” align=”aligncenter” width=”600”] Ірина: «У мене є друзі, але коли я захворіла, вони відкрилися по-різному. Під час реабілітації я знайшла справжніх друзів, які щиро поділилися своїми проблемами і своїми знаннями щодо одужання, дали багато корисних порад, якими я обов’язково скористаюся:  зміню харчування, думки, вчинки і остаточно видужаю»[/caption]

«Позаяк до цього часу подібного реабілітаційного проекту в Україні не було, під час пілотної програми головним нашим завданням було зрозуміти, з чого розпочинати, які процедури потрібно проводити для зміцнення та очищення організму онкохворих, які спеціалісти можуть допомогти людям повірити в свої сили, - каже куратор Фонду Віталій Чучеров. – Перші напрацювання вже є. За підтримки влади міста і броварчан ми хочемо створити цілісну програму реабілітації, яка дозволить нашим підлеглим адаптуватися до нових життєвих умов і набратися сили для продовження боротьби зі страшним недугом». 

Фото - надані Фондом “Інна” та його підопічними