Почну спочатку. Жителі будинку №5 по вул. Постишева звернулись до мерії з проханням  замінити старий ліфт, якому більше 25 років на новий. Ну, звісно, всі розуміли, що нового не буде, але хоча б капремонт можливий. І цей довгоочікуваний капремонт настав, як б сказав навіть повний капремонт настав. Подарували це диво напередодні 8 березня. Жінки звісно зраділи. Ліфт регулярно застрявав і шалено шумів, видаючи звуки вмираючого звіра.  Та 8 березня настало, вже й чоловіки всі подарунки жінкам вручили, а ліфт так і не запрацював. Сказали, запрацює через 3-4 дні. Тоді ще ніхто не знав, що цей дощ надовго.

Минали дні, старенькі з останніх сил долали сходи, а молоді мами тягали коляски та дітей зверху вниз і навпаки. Всі стали майже спортивної статури, почули ще з десяток обіцянок від комісій, які приймали ліфт, до міського голови, що ось-ось вже завтра-післязавтра все запрацює і….

І сьогодні 2 квітня, люди тихо лаючи владу і читаючи про мільйон, який виділили на ліфти у місті, не розуміють, чому у будинку всі 3 під’їзди страждають від  безсилля влади у вирішенні простого питання.

А за виділені кошти владі все таки доведеться відповісти та відзвітувати, бо капітальних змін не помітив ніхто. Хіба що, заміна кнопок є капремонтом.

Виявляється до влади небезпечно звертатись за допомогою, можуть забрати те, що вже є. До ремонту, ліфти принаймні працювали!