реформа ЖКГ…я би теж її почала з підвищення тарифів. Незначного, але підвищення, бодай на 5 %. Проте на відміну від того, що робить нині міська влада, метою мого підвищення квартплати було б привернення уваги мешканців Броварів до комунальних послуг як таких. Не секрет, що будь-яке зростання цін викликає збурення у громадськості, особливо якщо це стосується вартості „послуг, від яких не можна відмовитись”. Саме на це я б і розраховувала – на збурення, а значить підвищену увагу та інтерес до дійсно актуальної у місті проблеми, вирішити яку можна лише спільно з громадою, а не оминаючи її усіма можливими способами.

Очевидно, що стан житлово-комунального господарства у нашому місті далекий від ідеалу. І, як на мене, причина його занедбаності зовсім не в тому, що тариф на квартплату не покриває усіх витрат на утримання житлового фонду. Бо зрештою у 2006 році, коли квартплату востаннє суттєво підвищили до 1,57 грн за кв. метр, ніякого помітного покращення якості надання комунальних послуг не відбулось. Ліфти, як і раніше, роками не ремонтувались, сміття могло залежуватись у баках тижнями, розвіюючись грайливим вітром по подвір’ях лампочки у під’їздах люди продовжували замінювати за власний кошт, поточний ремонт, як і раніше, нагадував радше „косметичний”, а вологе прибирання сходових клітин „двічі на тиждень” залишалось лише міфологічним рядком у переліку послуг, за які справно платити люди.

Я переконана, що грошей, які протягом цих шести років збирались з усіх будинків, що перебувають на балансі КП „Служба замовника”, при ефективному та ощадливому використанні вистачило б на утримання житла броварчан у досить пристойному стані. Звісно, за фінансової підтримки капвидатків з міського бюджету, який теж, до речі, можна ефективно наповнювати, але це – тема для окремої статті на тему, „якби я була…”.

[pullquote align=”left”]Жоден чиновник не прагне сумлінно виконувати свої обов’язки, якщо його до того не стимулювати пильною увагою ЗМІ та громадськості[/pullquote]Справа не в розмірі квартплати, а точніше не лише в ньому. Як на мене, якість комунальних послуг напряму залежить від… громадського контролю за їх наданням, тобто від того, наскільки системно та пильно самі мешканці стежать за тим, що їм за їхні ж гроші роблять комунальні служби. Так уже склалось у нашій країні, що жоден чиновник не прагне сумлінно виконувати свої обов’язки, якщо його до того не стимулювати пильною увагою ЗМІ та громадськості. На жаль, працівники броварських ЖЕКів та „Служби замовника” теж не є винятком з цього правила.

На щастя, чинне на сьогодні законодавство вимагає розрахунку тарифу для кожного будинку окремо, а відтак зібрані кошти мають йти не у „загальний котел”, з якого потім виділяються за спекулятивним та непрозорим принципом „за потребою”, а безпосередньо на будинок, мешканці якого їх сплатили. То ж тепер ні „Служба замовника”, ні ЖЕКи не зможуть користуватись аргументом „на ваш будинок немає коштів, бо є будівлі у набагато гіршому стані і на них кошти витрачаються першочергово”. Нині кожну гривню, зібрану з конкретної багатоповерхівки, можна контролювати – на що конкретно вона пішла: скільки лампочок замінили, скільки розбитих вікон засклили, скільки сміття вивезли, скільки разів прибрали сходи, скільки витратили на ремонт чи профілактику ліфта тощо. Для повноцінного громадського контролю є ціла низка інструментів, найефективнішим з яких, на мою думку, є будинковий комітет. Але про це також – в окремій статті.

[pullquote align=”left”]Самі мешканці набагато краще, ніж начальники ЖЕКів та інший адмінперсонал, зможуть виконати функцію контролю[/pullquote]Та повернімось до реформи ЖКГ у Броварах, тобто комплексного вирішення задавненої проблеми низької якості послуг. Так от, навіщо я б підвищила вартість квартплати? Щоб люди заметушились та стали активно цікавитись, за що і чому вони мають платити більше. І ось тут би й почалась найголовніше у реформі – роз’яснювальна робота серед людей, яка мала б не лише пояснити мешканцям, за який конкретно перелік послуг вони платять та з якою періодичністю ці послуги мають надаватись, а й спонукати людей контролювати якість їх надання. Самі мешканці набагато краще, ніж начальники ЖЕКів та інший адмінперсонал, зможуть виконати функцію контролю, бо в них у цьому буде безпосередній інтерес, який, як відомо, значно краще мотивує, ніж будь-яка зарплата.

Чи не найважливішою складовою роз’яснювальної роботи було б надання громадянам знань про те, як стежити за належною роботою працівників ЖЕКів. Звісно, для цього треба було б провести сотні зустрічей по кожному будинку, а потім ще цілу низку консультацій, але, як на мене, це єдиний шлях до співпраці та діалогу з мешканцями, а не одностороннього нав’язування розрахованого без участі громадськості тарифу на комунальні послуги. Впевнена, що згоду людей на збільшення квартплати можна отримати лише гарантією, що люди матимуть реальні важелі контролю за якістю послуг. А ще для довіри людей потрібна абсолютна прозорість розрахунків нового тарифу. Тобто мешканцям треба показати не лише, скільки послуг вони отримують у рамках квартплати і скільки кожна послуга коштує, але й звідки взялись ці цифри, тобто розкрити всі секрети комунальної арифметики: зарплати, вартість витратних матеріалів, систему преміювання тощо. І якщо цифри будуть дійсно обґрунтованими, люди значно охочіше пристануть на підвищення, яке зможе дати реальне покращення надання послуг, а не його імітацію.

[pullquote align=”left”]Визначати тих, хто буде вивозити сміття з усього міста, обслуговувати ліфти та димовентканали, потрібно максимально публічно[/pullquote]До речі, щодо обґрунтованості цифр. Загальновідомо, що найкращу ціну за послугу можна отримати лише на конкурентних засадах, тобто шляхом проведення конкурсів серед постачальників послуг. І знову ж таки, враховуючи пильну увагу громади до всього, що робиться з тарифом, визначати тих, хто буде вивозити сміття з усього міста, обслуговувати ліфти та димовентканали, потрібно максимально публічно: через комунальні ЗМІ висвітлювати кожен крок – від оголошення конкурсу до визначення переможця. Зрозуміло, що від того, скільки компаній візьме участь у конкурентних змаганнях, залежить те, наскільки хорошу ціну запропонує переможець. Тому інформацію про конкурс треба доносити до підприємців усіма можливими способами, а не кулуарно лише серед своїх.

Зрештою шляхом прозорого проведення конкурсів, абсолютно відкритих розрахунків нового тарифу та з гарантованим інструментарієм для громадського контролю за якістю послуг (кількість яких, до речі, мешканці кожного будинку мають визначати самі, але за обґрунтованим прейскурантом від комунальників), можна дійсно завоювати довіру броварчан, більше того, можна реально залучити громадян до процесу вдосконалення житлово-комунального господарства міста.

Але це так, мрії однієї людини, яка ніколи не була у владі, проте яка щодня займається тим, що моніторить роботу чиновників. Натомість у броварській реальності ми маємо зовсім іншу картину. Реформа ЖКГ у виконанні броварських очільників, на жаль, має зовсім інший вигляд та мету.

реформа ЖКГ2

Замість широкого громадського обговорення нових комунальних тарифів та роз’яснювальних зустрічей з мешканцями усіх будинків влада розпочинає реформу незадовго до Нового року, коли більшість людей зайняті святковими приготуваннями, а пропозиції від громадськості щодо нових тарифів влада пропонує подавати у період новорічно-різдвяних свят – з 26 грудня по 13 січня. При цьому в опублікованих розрахунках нових тарифів, що були винесені на громадське обговорення, розібратись без додаткових пояснень не змогли навіть спеціалісти. Після акції протесту у січні, коли громада Броварів заявила, що дух свята не приспав їхньої пильності, влада трохи схаменулась і стала переглядати тариф у бік зменшення, щоправда, не реального, а… хитрого: по ціні 14 послуг броварчанам запропонували лише 7, викинувши такі статті витрат як поточний ремонт, обслуговування дитячих майданчиків тощо. Зрозумівши, з подачі окремих депутатів, що „дещо” недопрацювала з оприлюдненням розрахунків нових тарифів, влада вирішила рятуватись проведенням круглих столів за „участі громадськості”. На жаль, відкрите спілкування чиновників з представниками не „псевдо”, а реальної громадськості Броварів показало, що посадовці не можуть переконливо обгрунтувати або бодай пояснити більшість цифр, перетворивши тим самим „круглі столи” на профанацію. А найгірше те, що конкурси на визначення постачальників послуг з вивезення сміття, обслуговування ліфтів та димовентканалів не забезпечили реальної конкуренції, натомість стали способом „монополізації” хлібних сфер у руках „своїх”.

реформа ЖКГ3

Зрозуміло, що за такої вкрай невтішної реальності розраховувати, що броварчани радо сприймуть „реформу ЖКГ” та охоче побіжать сплачувати нову квартплату та новий додатково-обов’язковий платіж за ВБО (обслуговування внутрішньобудинкових систем), не варто. І влада це розуміє. А тому погравшись у демократію з псевдообговоренням, псевдопорилюдненням та псевдокруглими столами, планує вже цього тижня – на позачерговому виконкомі тишком-нишком затвердити нові тарифи на квартплату та ВБО. Але навіть після цього рішення у броварчан ще буде шанс показати владі, що так проводити реформу ЖКГ у нашому не можна і що профанації та імітації у Броварах нікому не потрібні.

До речі, попереду весна – чудовий період для проведення громадських обговорень з мешканцями кожного будинку, під час який є хороша нагода розповісти людям і про будинкові комітети, і про інші форми громадського контролю за якістю послуг ;-)