11 квітня в МКЦ «Прометей» відбувся захід під егідою депутата міської ради Сергія Федоренка, на якому броварчанам роздавали продуктові набори та показували фільм виробництва Московського патріархату «Сходження благодатного вогню».
Акція була приурочена до Великодня, а ведучою заходу виступила начальниця відділу культури броварського міськвиконкому, “колега” Федоренка по партії Наталія Багмут. Сам процес роздачі подарунків був організований активістами броварського осередку Товариства «Червоного хреста» та її головою Лідією Драпей. Під час заходу на знімальну групу «Маєш право знати» напала група невідомих молодиків, котрі вимагали припинити зйомку, пошкодивши в процесі сутички знімальну техніку.
Що таке Великдень для людей? Це одне з головних релігійних свят, коли віряни ходять до церкви, святять паски, розговляються та зустрічають весну на лоні природи. Проте для окремих політиків, Великдень – ще один «зручний» привід нагадати про себе виборцям, особливо коли до дня голосування залишилось вже недовго. А якщо при цьому можна на повну скористатись усіма благами адмінресурсу – сам Бог велів організувати передвиборчу роздачу продуктових наборів електорату серед білого дня та в самісінькому центрі міста.
На показ фільму «Сходження благодатного вогню» літніх броварчан кликали заздалегідь. Захід відбувся 11 квітня в міському культурному центрі «Прометей». Проте ще за тиждень кілька місцевих громадських організацій, зокрема Товариство «Червоного Хреста» та спілка ветеранів, поширювали листівки-запрошення, де зазначалось, що по закінченню стрічки можна буде отримати подарунковий набір від Сергія Федоренка – депутата броварської міської ради.
Сергій Миколайович – депутат не пересічний. Більше відомий як особистий масажист прем’єра Азарова, Федоренко очолює броварський осередок Партії регіонів, земельну комісію в броварській міськраді, а головне – вже сьогодні активно розкручується як потенційний кандидат від влади в депутати Верховної Ради по броварському виборчому округу.
Можливо, саме по цій причині ведучою заходу обрали однопартійку Сергія Миколайовича, а за сумісництвом – начальницю міського відділу культури Наталію Багмут. Вторив їй місцевий священник отець Тарасій – стоячи біля банеру з ім’ям депутата, слуга Божий розповідав про покаяння та смиренність.
Завершення фільму дочекались не всі. Ще з середини стрічки люди почали підходити ближче до місця, де мав бути гардероб, проте цього разу замість пальт своїх нових господарів там чекали пластикові пакети з логотипом «соціальної програми Сергія Федоренка «Люди наше майбутнє». Зрозуміло – не пусті.
На запитання журналістів «Маєш право знати» жінки, що роздавали пакети, відповідали неохоче. Активістки не змогли сказати, хто вони та звідки, проте заперечували, що їх направили сюди з «Червоного Хреста».
– Скажіть, будь ласка, а від кого ви роздаєте подарунки?
– Не знаємо…
– А ви не від «Червоного хреста»?
– Ні!
– Тобто ви не активісти «Червоного хреста»?
– Ні.
А от інші жінки, котрі вже отримали пакети від Федоренка, повідомили інше.
– А від кого вам подарунок дали?
– Не знаю. Це нам «Червоний хрест» видав.
Цікаво, що наступного дня, коли аналогічний захід організовував мер Сапожко, проднабори роздавали ті самі люди, але вже в одязі з відповідною символікою. Присутня голова «Червоного Хреста» Лілія Драпей спочатку намагалась зашкодити зйомці.
– Не нада мене снімать.
– Я журналіст, я маю право знімати.
– Не нада мені тут журналіста.
А потім, за прикладом своїх підлеглих, не змогла толком представитись.
– А ви хто?
– Я ніхто.
– Ніхто?
– Я – ніхто.
Подібний, але серйозніший інцидент стався і з журналістами «Маєш право знати» під час заходу Федоренка попереднього дня: на виході з культурного центру на нашу знімальну групу напали невідомі з вимогою припинити зйомку. Відбивши атаку, нам вдалось поспілкуватись з тими, заради кого все й було організовано.
– Слабуваті подарунки… Оце такая паска – шоб його вдавило!
– А ви як, проголосуєте тепер за нього?
– За який хрен хто за нього піде голосувать?!
Не виключено, що подібну реакцію людей могла викликати порівняна – як для передвиборчого періоду – скупість продуктових наборів. Один з таких пакетів вдалось роздобути і нам.
Дивно, чому на захід на свою честь не прийшов сам Сергій Федоренко. Можливо, найвідоміший броварський масажист зміг би відповісти, чому передвиборчий захід міського депутата відбувався в муніципальному приміщенні, який гонорар за виступ в подібній ситуації отримує начальник відділу культури, за чий кошт були придбані продуктові набори і чому їх роздають активістки «Червоного Хреста», і чи впевнений пан Федоренко в тому, що голоси броварчан можна купити за маленьку паску та літрову пляшку холодного чаю?
Андрій Качор, «Маєш право знати»
Octopus
11 років томуякщо перешкоджають знімати, 100% щось не чисто.
репортаж хороший, молодці
Сергій Іллюхін
11 років томуМені Лілія Драпей тут сподобалась зі своїм “Я – НІХТО!” – з якою гордістю в голосі вона це казала! :)
Maksim Dyachenko
11 років томуей еще Багмут магорыч должен, насколько я помню :)
Сергій Іллюхін
11 років томуАга, винен, винен, за те, що його з громадської ради не вигнали :)
Сергій Іллюхін
11 років томуАндрію, а який статус цього “Червоного хреста”? Це просто громадська організація?
Чи вони якось пов’язані з владою? (зокрема, з Сапожком)?
Andriy Kachor
11 років томуЯкщо я не помиляюсь – просто громадська організація. За поданням цієї організації Лідія Драпей увійшла до складу громадської ради, зокрема.
Броварський Червоний хрест завжди був лояльний до будь якої влади – чи то до Антоненка, чи то до Сапожка. Це класичний приклад організації, яка підтримує тільки того, хто при владі, взамін отримуючи якісь подачки від керівництва міста для проведення власних заходів. До цього можна ставитись по різному, але така агресивність з боку Драпей по відношенню до журналістів, як продемонстровано в сюжеті, особисто для мене було сюрпризом. Хоча, зрозуміло, в цьому випадку агресивність продиктована страхом, що місцевий Червоний хрест буде показаний людям таким, яким він є насправді.
Lawyer
11 років тому– А ви хто?
– Я ніхто!
– Ви Ніхто?
– Я Ніхто!
Neobjasnimo
11 років томуА ты хто? Що ти зробив для пенсіонерів та для свого міста?
Судячи з твоєї писанини Різаненко навіть і недумає нічого давати людям , бо це якось показово.
Igor Starodub
11 років томуРізаненко ВЛАСНИМ коштом відремонтував теріторію та замінив вікна в рідній школі, там же переобладнав їдальню (з встановленням коштовного обладнання) та створив комп’ютерний клас. За ВЛАСНИЙ кошт він декілька років організовує конкурс на знання англійської серед старшокласників та відправляє переможців на літніх канікулах до Великобританії.
У Броварському районі він допоміг з ремонтом двом церквам. Павло Олександрович допомагає і підтримує талановиту молодь, створює умови для розвитку дитячого та юнацького спорту. Цей список можна продовжити. Він міг би робити й більше для Броварів, але, на жаль, владі міста це НЕ потрібно.
Нагадаю, що все це він робив (і продовжує робити) за власні гроші навіть коли ще не був депутатом і у Броварах бував нечасто. Може, Вам буде важко в це повірити, але в Україні щє є люди, які хочуть допомагати іншим і роблять це, ніде цього не афішуючи. Але я трохи розповів про його добрі справи, і, сподіваюсь, у Вас з’явилась нагода пишатись своїм земляком.