Інформація про те, що Дмитро Ратніків – член фракції Партії регіонів в обласній раді, опублікована раніше в моїй колонці на «МПЗ», викликала неабиякий резонанс. Це й не дивно, адже Дмитро Геннадійович колись вважався мало не головним броварським противником міської влади – «регіоналів» Сапожка та Трощенка. Проте відразу після виборів Ратніков за прикладом Сапожка перейшов в «стан ворога» в Київській облраді, вступивши у фракцію Партії регіонів.

Бігати з одного партійного табору в протилежний – практика для місцевого політикуму, на жаль, не нова: всі ми пам’ятаємо, як свого часу з БЮТ у ПР усім скопом перебігла броварська влада на чолі із Сапожком і Трощенком, щойно Янукович став Президентом. Проте отримавши «регіоналівські» партійні квитки, керівництво Броварів не стало заявляти про свою опозиційність, готовність боротись за демократію та опиратись диктатурі – це б вигладало, м’яко кажучи, нелогічно. Але не для Дмитра Ратнікова.

Проста констатація факту: член фракції Партії регіонів прагне вступити в Комітет Опору Диктатурі - політичне об’єднання, яке протидіє режиму Партії регіонів. Чи не здається вам це парадоксальним? Але це – реалії сьогодення та найгарячіша тема порядку денного броварської політичної «тусовки».  Саме тому вже вдруге поспіль на засіданні броварського КОДу, куди заявляється й Дмитро,  обговорюється питання його  бажання вступити в КОД.

Незважаючи на не сприйняття фігури Ратнікова більшістю членами КОДу, той вже встиг виступити із заявою, в якій стверджує про своє «автоматичне» входження до Комітету Опору Диктатурі в Броварах. Не зважаючи на те, що жодного подібного рішення КОД не приймав.

Втім, наразі йдеться про інше. Мій попередній допис про цю ситуацію викликав шквал коментарів. Окремі нюанси під час обговорення того допису демонструють та підтверджують багато фактів, про які раніше ми могли тільки здогадуватись.

По-перше, на захист «честі Ратнікова» виступили коментатори, котрі раніше активно захищали броварську владу. Цей факт є додатковим підтвердженням того, що Ратніков – «свій» у стані «регіоналів», відтак на його захист стали й провладні «медіаактивісти».

 

По-друге, жодних спростовуючи фактів, що Ратніков є членом фракції ПР захисники Дмитра Геннадійовича  – як, до речі, і сам Ратніков – не навели. Розуміючи, що тема допису для них завідомо програшна, група «спеціально навчених» коментаторів постійно цю тему намагались змінити, натомість атакуючи мою скромну персону, аби відволікти читача від головного.

По третє, аби створити враження масовості «обурених прихильників» Ратнікова на МПЗ, нагнані коментатори послуговувались вже найбільш примітивними методами маніпуляцій. Усі ми були свідками, як «два» користувачі дискутували в коментарях до описуваного допису, постійно одне з одним погоджуючись.  Адмінпанель сайту в свою чергу зафіксувала: «обидва» ці користувачі писали з одного айпі та навіть зареєструвались з одного й того самого імейлу. Виходить, людина розмовляла сама із собою. В медицині це називається шизофренія, а в аналогічних ситуаціях – примітивна й цинічна спроба маніпулювання думкою людей, що яскраво демонструє «чесноти» оточення Дмитра Геннадійовича. Навряд чи необхідно нагадувати, що усі ці коментатори спілкувались виключно анонімно.

Я свідомо не відповідав на закиди в мій бік, озвучені анонімними коментаторами (як про це і заявляв раніше), адже вважаю це даремним витрачанням часу. Проте на деяку частину читачів «Маєш право знати» їхні опуси могли справити певне враження,викликавши сумніви щодо певних деталей моєї біографії. Тому відповім,власне, читачам та прокоментую основні закиди, котрі  прозвучали тоді в мою адресу.

Найперше мені закидали «перебіжку» з партії до партії. Як і Дмитро Ратніков, ці коментатори стверджували, що свого часу я був членом одразу кількох політичних партій: зокрема, фігурували назви «ПОРА», ХДС та Європейська партія. Відтак проведу короткий екскурс у власну біографію.

В 2004 році я справді був активістом Громадянської кампанії ПОРА, яка виступила в авангарді Помаранчевої революції. Долучитись до ПОРИ мене, тоді ще студента першого курсу, спонукала віра в те, що ця організації зможе відвернути загрозу президентства Януковича – так тоді й сталось. Проте після реформування ПОРИ в політичну партію я не став її партійцем, бо відчув певні сумніви в моральності її лідера – Владислава Каськіва. Зрештою, мої здогадки підтвердились: Каськів зараз працює в апараті Януковича. Тому я радий, що не вступив до партії ПОРА, яку очолював Каськів, проте пишаюсь тим, що був активістом Громадянської кампанії ПОРА, де не було лідера, і яка зробила значний внесок в недопущення до влади Януковича в 2004-му. Відтак я не був і не є членом партії «ПОРА».

В 2010-му році я висувався кандидатом в броварські депутати від Християнсько-Демократично Союзу. Тодішній закон про вибори не дозволяв участь у них в якості кандидата інакше, як висуванцем від певної політичної сили.   Броварський осередок ХДС на той момент не був підконтрольний жодному з «традиційних» політиків, тому я був убезпечений від стороннього впливу як на партійну організацію, так і на мене. В той же час я відверто та публічно заявляв, що висуваюсь від ХДС тільки тому, що так вимагає Закон про вибори, хоч до самої партії – як і до усіх інших - ставлюсь скептично. Таких заяв тоді собі не дозволяв жоден з місцевих кандидатів. Відтак і членом ХДС я не є і не був.

До висунення мене депутатом від ХДС я співпрацював з Ратніков в певних проектах, адже сподівався на його принциповість, безкомпромісність та ефективність в боротьбі з місцевою владою. Також я був присутній на кількох засіданнях місцевого осередку підконтрольної Ратнікову Європейської партії. Проте дуже скоро переконався, що принципово оточення Дмитра Геннадійовича не відрізняється від кліки місцевої влади: те ж саме кумівство та цинізм. Відтак в ЄПУ не вступав та припинив з Ратніковим будь яку співпрацю, вирішивши брати участь у виборах самостійно – з меншими шансами, проте залишаючись чесним перед самим собою.

В коментарях до допису окремі аноніми згадували ще Холодноярську Ініціативу, мовляв, я був членом ще й такої партії. Захисники Ратнікова тоді, вочевидь, увійшли в «тролівський угар», адже такої політичної партії як «Холодноярська Ініціатива» в Україні не існує взагалі. Аналогічна ситуація, як і зі звинуваченнями Різаненка в тому, що він є членом партії «Сильна Україна», хоч Різаненка наразі також позапартійний.

Відтак, щоб зняти усі сумніви та питання по темі, демонструю відповідне відео.

Підсумовуючи усе вищесказане, можна дійти до «сухого залишку» щодо ситуації з Ратніковим:

Публічно продемонстровані документи засвідчують: Ратніков є членом фракції Партії регіонів у Київській обласній раді. Жодних доказів, аргументів або фактів, котрі спростовують цю інформацію, наразі немає. Звичайно, окрім слів самого Ратнікова. Тому зараз ми є свідками наступної реальності: член фракції Партії регіонів Дмитро Ратніков намагається видати себе за опозиціонера та вступити в Комітет Опору Диктатурі – об’єднання, що має на меті протидію режиму Партії регіонів. Питання навіщо він це робить – залишаю на розсуд читачів.

Водночас Ратніков та його найближче оточення звинувачує мене в опублікуванні цих фактів, в якості контратаки закидуючи мені членство в різних партіях, не демонструючи при цьому жодних підтверджень.  При тому, що я не є членом КОД та не маю наміру туди вступати, і тому моя партійна приналежність або моє політичне минуле до даної ситуації не має жодного стосунку. Чому стратегією свого захисту Ратніков обрав атаку на журналіста, котрий опублікував інформацію, підтверджену документально – ще одне цікаве запитання до Дмитра Геннадійовича в контексті його передвиборчої кампанії.

П.С.

Можливо, Ратніков таки чесна людина, і справді не вступав до фракції ПР, а інформація та документи про його приналежність до «регіоналів» - брудна провокація ворогів Дмитра Геннадійовича, котрі мають на меті його дискредитувати. Тоді Ратніков, як борець за правду, мусить притягти до відповідальності авторів цієї схеми та документів,  натомість продемонструвати інші, котрі спростовують його «регіоналівську» приналежність. Тож з нетерпінням чекаємо цих підтверджень. Але до того та моменту питання щодо зв’язків Ратнікова  з ПР не є дискусійним має однозначну документальну відповідь: читай заголовок.