Перш ніж я розповім захоплюючу “детективну” історію, яка сталась зі мною минулого тижня, хочу сказати кілька слів про те, чому я вирішив завести авторську колонку на сайті «Маєш право знати». На мій погляд, цей сайт відіграє досить важливу роль у донесенні до громади Броварщини об’єктивної інформації, розповідаючи, що насправді відбувається в нашому місті, які рішення приймаються міською радою та як діють місцеві можновладці – чи в інтересах усіх мешканців нашого міста, чи просто вирішують свої особисті справи.

Ще рік тому подібного інтернет-ресурсу для Броварів та району не було. І мені  приємно констатувати, що за дуже короткий час команді «Маєш право знати» вдалося створити сайт, який вже завоював  неабиякий авторитет і популярність. Все це завдяки тому, що ви намагаєтесь подавати і подаєте об’єктивну, чесну  інформацію, не боїтеся писати правду, маєте свій, неупереджений погляд на події у нашому краї та є трибуною для обміну думками та дискусій. Сьогодні, коли  комунальні засоби масової інформації власне не інформують, а просто обслуговують владу, це вкрай важливо.

Знаю, що робочий день багатьох працівників державних установ вже починається з перегляду вашого сайту. Мій знайомий таку ж картину спостерігав у кількох кабінетах міліцейського відомства. Люди цікавляться вашим поглядом на події, люди хочуть знати правду. Все це підтверджує, що ви на правильному шляху.

Відкриваючи на сайті «Маєш право знати» свою авторську колонку, ставлю за мету разом з вами, разом з усіма небайдужими людьми змусити тих, кого ми наймаємо на роботу в державні установи,  працювати відповідально, чесно, прозоро, в рамках законів та в інтересах громади.

А тепер обіцяна історія. Я назвав її просто – «Шпигунські ігри по-броварському», адже після нападу на мене у лютому, цілого стосу фальшивих газет, листівок та плакатів про мене, тепер за мною почали стежити.

Це сталося у минулу середу. Близько дев’ятої тридцять ранку ми з моїм помічником Андрієм сіли в автомобіль біля мого будинку. Вже за хвилину помітили, що за нами їде білий Daewoo Nexia (номер СЕ 5083 АН). Після кількох маневрів стало зрозуміло, що нас переслідують – ми фактично проїхали по колу. До того ж, наші переслідувачі діяли або дуже непрофесійно, або дуже зухвало – зовсім не тримаючи належної, як у детективах, дистанції. Просто їхали за нами на відстані кількох метрів. Відеореєстратор записав маршрут, яким ми петляли броварськими вулицями.

Зупиняються за нами на перехресті. В машині двоє, чітко видно, як один нахабно знімає нас на відеокамеру, зовсім не приховуючи цього.

«Посміхніться, вас знімають!»:

Все ще зі «шпіонами» на хвості, ми вирішили заїхати у двір міліції та подивитися, чи вистачить їм тупості слідувати за нами. Міліцію вони все ж минають, розвертаються і проїжджають біля нас, коли ми виїжджаємо на дорогу. Ми вирішуємо їхати за ними – тепер вже ми у них на хвості. «Шпіони» від’їхали близько 200 метрів та припаркувалися на боковій вуличці, напевно, збиралися чекати, поки ми проїдемо, щоб знову вв’язатися «в погоню». Ми ж вирішили припинити ці шпигунські ігри, зупинилися біля них, вийшли з машини та попросили їх представитися. У відповідь почули не дуже розбірливі слова, мовляв, ніхто нічого нікуди і т. д.

Коли ж ми почали їх фотографувати та знімати на відео сталося найсмішніше. Наші переслідувачі виявилися не лише поганими шпигунами, а й нездарними водіями. Напевно, намагаючись втекти, вони різко здають назад і таранять машину позаду.

Після цього ми відразу заблокували їм рух та викликали міліцію. На наші настирливі прохання представитися та пояснити, чому їздили за нами і знімали нас на відеокамеру молодик постгопівського вигляду (та з відповідним словниковим запасом) продовжував нести якусь маячню. Щоправда, потім проговорився й назвав мене «депутатом». Його товариш, який, власне, знімав нас на відео, взагалі з машини не показався.

А це наш переслідувач:

Міліція так і не приїхала. Приблизно за годину після інциденту з’явилися даішники, яких, зрозуміло, цікавило лише ДТП. Що ж, у нас є всі необхідні матеріали для звернення до правоохоронних органів. Трохи ображає лише те, що стежили за мною аматори. Невже я ще «не наработал» на професійних шпигунів? Хоча, можливо, їхня мета була зовсім іншою - такий собі показовий виступ з метою залякати. Але усі ці ігри вже давно викликають тільки посмішку. Шкода лише витраченого часу.