• Сьогодні: Неділя, 17 Жовтня, 2021

Бровари у рік Кози. Частина перша: Зима

Грудень22/ 2015
avatar
Маєш право знати

Команда "Маєш право знати"

Коли в нашій редакцій з’явилась думка підбити підсумки року, що минає, ми розуміли, що в нашому випадку йдеться не лише про один рік. За великим рахунком, у 2015-му завершився щонайменше п’ятирічний цикл протистояння умовної міської «влади» з умовною міською «опозицією»: громадською, політичною та, якщо хочете – світоглядною.

Початок цієї боротьби сягає корінням 2007-го року, однак формально цей цикл розпочався 2010-го року – по завершенню попередньої місцевої виборчої кампанії. Розв’язка ж наступила цієї осені – під час останніх місцевих виборів. Цікаво, що жоден з полюсів не отримав цілковитої перемоги або ж поразки, таким чином розпочавши лише черговий раунд великої битви. Однак це тема іншої статті, яка з’явиться на нашому сайті ближче до Новорічної ночі, а в цій серії публікацій ми згадаємо з вами найцікавіші події, що супроводжували нас останні 365 днів. Ми спробуємо визначити найважливіші явища, які позначаться на житті міста і в наступному році, намагатимемось обрати найбільшу #перемогу та найважливішу #зраду року, ну і звісно – виокремити людей року, які найбільше вплинули на життя Броварів у вже майже минулому 2015-му.

Пограбування року

chervoniy-hrest-10

Однією з перших наших публікацій у рік Кози стало повідомлення про зухвале пограбування відразу двох далеко не розкішних місцевих установ: центральної броварської бібліотеки та відділення Червоного Хреста. З обох закладів винесли більш, ніж скромні пожитки: стару пральну машинку, одяг для безхатченків, маленький холодильник, «допотопні» комп’ютери, електрочайник. Однак якщо у випадку Червоного Хреста відбулося «класичне» пограбування зі зламаними замками, то в бібліотеку зайшли через парадний вхід, скориставшись ключем.

Для працівників бібліотеки останній факт дав підстави підозрювати в крадіжці «своїх» та вкотре задуматись, а чи не було справжньою метою крадіжки спровокувати виселення освітнього закладу з привабливого приміщення в центрі міста. Причиною обох пограбувань їхні жертви також вважають практично повну «беззахисність» приміщень:  відсутність сигналізації, сторожа чи навіть грат на вікнах, а серед мешканців ширились чутки, що зловмисниками напевно могли бути біженці з Донбасу, які саме почали масово прибувати до Броварів. Зайве казати, що крадіїв правоохоронці не знайшли.

Присяга року

h4eCoAb1a3U

25 січня урочисту клятву на вірність Україні та Броварам склали бійці 5-го загону батальйону територіальної оброни «Бровари» під командуванням попереднього міського голови, а вже за кілька місяців – знову кандидата в мери Віктора Антоненка.  Створення загону було зумовлене загрозою вторгнення російських військ з півночі по чернігівському напрямку, а відтак необхідністю за потреби дати перший бій агресору до прибуття основних сил ЗСУ.

До лав батальйону відразу кинулося записувати багато охочих броварчан, позаяк крім всього іншого, бійці тероборони звільнялись від призову та мобілізації на фронт в зону АТО. Однак право носити шеврон з написом «Бровари» отримати може не кожен: курсанти протягом місяця мають пройти випробувальний термін (щотижневі тренування в залі та марш-кидки на полігонах) і лише по тому, за рішенням командира, могли розраховувати на повноцінне членство у загоні.

Батальйон «Бровари» крім регулярного тренування організовував також безкоштовні експрес-курси для всіх охочих по поводженню зі зброєю та навчання з надання первинної медичної допомоги в польових умовах, брав участь у заходах з дотримання громадського порядку спільно з місцевою міліцією та громадськими формуваннями. Останнім часом дехто нарікає на «підмочену» репутацію загону з огляду на участь у виборчій кампанії комбата Віктора Антоненка, котрий програв перегони, посівши четверте місце.

Прощання року

IMG_2289

Третього лютого в результаті мінометного обстрілу позицій українських військових під Дебальцевим загинув 25-річний боєць вузла зв’язку 15-ої бригади, броварчанин Дмитро Янченко.

Дмитро Янченко пішов на фронт добровольцем, а перед війною брав активну участь у Революції Гідності на Майдані у Києві та на броварському блок-посту. Волелюбний характер Янченко демонстрував і у військовій частині, коли збурював солдат, протестуючи проти неадекватних дій керівництва частини.

K_a2tYVZeBw

Тіло молодого добровольця наступного дня десятки броварчан зустрічали на в’їзді в місто, а вже 5 лютого на Майдані Свободи зібралося кілька сотень людей, аби віддати останню шану своєму «янголу».  Труну з героєм пронесли на руках крізь живий коридор чоловіків та жінок, котрі стали на коліна попри холод та сніг. Відспівали Дмитра в церкві Покрови Пресвятої Богородиці поблизу. Вже наприкінці цього ж місяця місто так само прощалось з іще двома земляками, котрі героїчно загинули на війні за незалежність: Аркадієм Голубом та Сергієм Москаленком.

Монумент року

vidkrittya-memorial-nebesna-sotnya-0136

Майже відразу після трагічних подій на столичній вулиці Інститутській, коли «Беркут» розстріляв Небесну Сотню, броварські майданівці пообіцяли вшанувати пам’ять своїх побратимів монументом у центрі міста. До роковин за Небесною Сотнею на центральній площі Броварів – Майдані Свободи – було відкрито Стелу Героїв: пам’ятний знак на честь тих, «хто віддав життя за волю України у боротьбі із владою зла, брехні та жорстокості заради свободи, правди та справедливості».

Автором ідеї монументу і тексту на ньому став Андрій Качор, втілити задум в металі зголосився місцевий художник та коваль Леонід Лебединець, виготовлення і встановлення пам’ятнику взяли на себе активісти Андрій Балабаєв, Ігор Мельничук, Володимир Кузнєцов і Тарас Шако, допомогли коштами місцеві підприємці та депутати Павло Різаненко, Олег Іваненко, Леонід Черепейник, Євген Гредунов та вже згаданий Андрій Балабаєв.

Під час відкриття перед близько сотнею присутніх крім інших виступили родичі загиблої на Інститутській броварчанки Антоніни Дворянець. «В цьому році ми зустрічалися з людьми, які були тоді разом з мамою. Ці люди називають 18 лютого своїм другим Днем народження. Мамі не пощастило в той день, кажуть, що її били з усіх боків…  Цим людям ніколи не буде прощення», – не стримуючи сліз, виголосила Світлана Дворянець, донька єдиної жінки з Небесної Сотні.

Офіційна міська влада не дала дозволу на встановлення Стели Героїв, однак і не протидіяла спорудженню пам’ятника. Відкриття монументу міський голова Ігор Сапожко та інші чиновники проігнорували.

Offline року

DSC_88001-1024x681

В останній день зими у місцевому ресторані «Чарівна Тайстра» відбувся наймасштабніший захід броварського громадського активу щонайменше десяти останніх років. Ідея подібного офлайну довго визрівала у місцевому сегменті соцмереж  і нарешті матеріалізувалась у стратегічну сесію «Нове місто – Бровари», котра відбулась 28 лютого і зібрала понад 70 учасників: фактично усе ядро місцевого третього сектору.

Семигодинний захід модерували запрошені з Києва фасилітатори Громадянської платформи «Нова країна», які допомагали учасникам налаштуватися на спільну хвилю, інвентаризувати ресурси громади і міста загалом, а також спробувати зрозуміти, яких змін не вистачає Броварам для того, щоб стати комфортним для мешканців. У ході заходу стало зрозуміло, що ні семи, ні десяти годин не вистачить, щоб досягти поставленої мети. Тож вже за місяць відбулося ще два раунди проектної сесії, під час якої учасники визначились з пріорітетами змін та розділилися на великі профільні групи.

11004530_10205032481345083_5352766583469318061_o

Цікаво, що тоді багато хто із «заслужених» і «партійних» активістів проігнорував цей захід і взагалі поставився до нього зверхньо і скептично. Однак саме під час серії сесій «Нове місто – Бровари» остаточно сформувався основний кістяк молодих броварських політиків нового типу, котрих, наприклад, у парламенті називають «єврооптимістами». Зрештою, учасники «Нового міста – Бровари» вже восени кількома колонами зайшли у виборчі списки кількох демократичних партій, передусім йдеться про «Самопоміч» та «Демократичний Альянс». Семеро з них цього року вже стали депутатами міської ради, назавжди змінивши політичний порядок денний цього міста. І судячи з тієї політики, що її сьогодні проводять ці молоді люди – зупинятися на досягнутому вони не збираються.