• Сьогодні: П’ятниця, 7 Травня, 2021

«Драконівський» 2012-ий у Броварах. Частина друга

Січень10/ 2013
avatar
Андрій Качор

Незалежний журналіст, громадський активіст

Команда сайту «МПЗ» може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану у розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги»

Першу частину статті читайте тут

5 місце. Від басейну до тролейбусу: наймасштабніші афери броварських «регіоналів».

Минулого року вперше на суд людський з’явився увесь «ворох» корупційних схем місцевої влади, сценарії яких розроблялись на вулиці Київській в центральному офісі «Партії регіонів». Але якщо раніше броварчанам час від часу ставали відомі більш-менш «невинні» факти розкрадання бюджетних коштів, комунального майна чи землі, то цього разу ситуація кардинально змінилась. Броварські регіонали зазіхнули на частину центрального міського парку, намагаючись за безцінь віддати «діамантові» 7 соток в парковій зоні своєму лідеру Сергію Федоренку. Напередодні виборів така схема «біло-блакитних» виглядала особливо цинічною та вперше спровокувала прискіпливу увагу до особистості голови земельної комісії Федоренка та його бізнес-проектів.

Зрештою виявилось, що резонансних захоплень майна громади на рахунку Федоренка вдосталь і без спроби приватизації парку «Перемога». Найбільш цікавою для людей та всеукраїнських ЗМІ стала історія привласненням міських басейнів «кланом Федоренка»: спочатку – фактична приватизація шкільного басейну фірмою Федоренка «Феско», а потім – передача олімпійського басейну «Купава» під керівництво його дружини, на реконструкцію якого пізніше було виділено понад 20 мільйонів бюджетних коштів.

Відкриття завіси над цими схемами стало початком кінця політичної кар’єри Сергія Федоренка: після серії публікації в ЗМІ та сюжетів на телебаченні головного броварського регіонала в місті вже не називали інакше як «масажист Азарова», іронізуючи з приводу головного ВІП-клієнта Сергія Миколайовича. Влада усіма способами намагалась відбилити імідж Федоренка після низки скандалів через підконтрольні ЗМІ, проте власними непрофесійними кроками лише поглиблювала і без того нездоланну прірву між потенційним кандидатом «біло-блакитних» та місцевим електоратом.

Зрештою піарники регіоналів пішли іншим шляхом, намагаючись інформаційно дискредитувати опозицію, проте і тут їх спіткала невдача: десятки тисяч «чорнушних» листівок лише популяризували опозиціонерів різного калібру серед броварчан, більшою мірою скомпроментувавши самих авторів такої «інформаційної продукції».

Проте щойно забулась історія з парком та басейнами, як Федоренко оголосив про свій генеральний передвиборчий проект – прокладення тролейбусної лінії «Бровари-Київ». Не зважаючи на те, що кошти на реалізацію такого масштабного будівництва мали бути виділені з центрального бюджету, Сергій Федоренко вважав це особистою заслугою, прямо так і сповіщаючи з власних біг-бордів: «Сергій Федоренко – це тролейбус».

Фактично Федоренко пішов по стопам своїх попередників, котрі обіцяли провести в Бровари метро та трамвай, але, звісно, своїх обіцянок не виконали. Проте для опонентів «регіоналів» виголошена ідея тролейбусу (особливо зважаючи на те, що вона не була підкріплена жодними адекватними коштами чи розрахунками) стала справжнім передвиборчим подарунком.

«Людина-масажист» враз стала ще й «людиною-тролейбусом», зробивши з керівника міського осередку президентської партії головну мішень для передвиборчого стьобу та глузування.

Утім броварчанам часто було не до жарту: виявилось, що зазіхання на шкільні басейни та центральний міський парк може стати причиною, яка нарешті виведе завжди аполітичне та пасивне місцеве населення на громадянський протест.

 

4 місце.  Зростання протестних настроїв, акції громадянської непокори, перші прояви  контрсистемного суспільного горизонтального руху.  

Інформація про зловживання влади, оприлюднена місцевою опозицію та новими броварськими медіа нарешті збурила громадськість та спровокувала акції протесту, котрі стосувались не лише «життєвих» тем типу збільшення комунальних тарифів, незаконна приватизація землі і т.п., а й досі непопулярних для протестів явищ типу закритості депутатських засідань або цензури в комунальних ЗМІ. Чим ближче до дня виборів, тим далі зростала частота протестних заходів у Броварах, що виводила на майдани усе більше людей.

Влада довгий час намагалась не помічати подібну активність мешканців, проте зрештою визнала проблему, принаймні для самої себе: акції почали забороняти спочатку в індивідуальному порядку, а потім банально визначивши лише одне дозволене місце для мітингів на міських задвірках. Утім опозицією подібні заборони систематично ігнорувались, і заходи почали проводити «в пику» місцевим чиновникам: то безпосередньо перед будівлею міськради, то на центральній площі, а то й прямо перед входом до міського суду. Згідно з нормами Конституції, організатори подібних заходів мали на це право, проте броварські правоохоронці пріоритетними визнавали рішення міськвиконкому, регулярно тиснучи на організаторів попередженнями про адміністративну відповідальність, а то й брутально розганяючи «незаконні», на їхню думку, зібрання.

Низка відверто провокативних дій міської влади по відношенню до опозиційних активістів посприяла виникненню першого у Броварах контрсистемного руху з горизонтальною структурою – Громадянської кампанії «Наступ».  Кампанія поставила перед собою завдання в максимально короткі строки вибудувати горизонтальну структуру власних локальних осередків по всьому місту, проте з огляду на дефіцит часу до виборів змушена була в цей період зупинитись на інформаційних та мобілізаційних кампаніях в локальному сегменті соціальних мереж.

Незважаючи на обмеженість кадрових ресурсів, «Наступ» вже за кілька тижнів став частиною всеукраїнського передвиборчого контексту, регулярно постачаючи власні відео продукти на центральне телебачення, що аж ніяк не входило в плани місцевих «регіоналів».

Як наслідок, вже за кілька днів після старту кампанії проти її координатора було сфабриковано справу та передано її до суду, де «наступівця» в терміновому порядку було визнано винним. Як і загалом в межах передвиборчих перегонів, такий крок влади знову обернувся проти неї самої: кампанії «Наступ» отримала ще більшу популярність та лояльність серед броварського електорату. Аж до 28 жовтня «Наступ» постійно нарощував активність та припинив системну діяльність відразу після перемоги опозиційного кандидата.

Сьогодні, напередодні довиборів до міської ради активісти «Наступу» планують поновити свою роботу, проте в якому форматі – поки до кінця не зрозуміло. Так чи інакше, відтепер участь «Наступу» під час виборчої кампанії може бути небезпечною для будь-якого учасника перегонів не зважаючи на партійну приналежність того чи іншого кандидата з огляду на контрсистемну спрямованість та досить радикальний характер Громадянської кампанії.

 

3 місце. Міліцейський тиск та переслідування активістів. Силові розгони мирних акцій.

Постійне зростання кількості протестних акцій та все ширший діапазон тем, які опозиція піднімала перед громадськістю змушував владу шукати відповіді зі свого боку. Позаяк «регіонали» не мали в своєму розпорядженні ні настільки лояльного електорату ні фахових технологів, котрі могли б координувати аналогічні процеси, владі довелось інакшим чином боротись з наростаючим суспільним невдоволенням. Зрештою, нічого кращого, ніж силову протидію акціям та заходам опозиції виконком Сапожка так і не вигадав, розпочавши новий етап протистояння броварської влади та мешканців міста.

З моменту початку активної фази передвиборчої кампанії 2012, опозиційні політичні сили та громадські середовища мусили враховувати фактор насильницьких дій з боку правоохоронців та провокаторів з боку влади. Вже з початку року кожна акція опозиції заборонялась під різними приводами, утім факт проведення формально «заборонених» заходів довгий час не змушував владу силоміць заважати їхньому проведенню. Все змінилось після серії протестів проти несправедливого судового процесу над Віталієм Запорожцем – справи, розгляд якої привернув увагу багатьох радикальних середовищ з усієї країни та спровокував перші масштабні сутички між людьми та міліцією в Броварах.

Неадекватна поведінка суддів та правоохоронців щоразу призводила до блокування будівлі суду представниками «Свободи», а відтак до силових спроб розблокування приміщення з боку спецпідрозділів. Практично кожен подібний інцидент висвітлювався центральними ЗМІ, що вже до осені створило Броварам імідж «Білорусі під Києвом». Посилювало цей ефект і систематичні, практично розбійницькі, напади міліції на агітаційні намети «Батьківщини» та «УДАРу», які вщент руйнувались людьми в погонах та в цивільному за першої ж вказівки з Гагаріна, 15.

Паралельно міліція намагалась «пресувати» навіть звичайних агітаторів, котрі розповсюджували інформаційну продукцію опозиційних партій: в молодих людей без опису чи протоколів вилучалась газети та листівки, а самих їх відвозили в райвідділ для «надання пояснень».

Кульмінаційним моментом протистояння агітаторів та міліції став конфлікт між заступником броварського начальника міліції Русланом Хартановичем та народним депутатом від БЮТ Костянтином Бондарєвим на Розвилці. Тоді спецпризначенці намагались силоміць вилучити майно нардепа, на що останній відреагував агресивно, завдавши кілька ударів Хартановичу та фізично перешкодивши незаконному відчудженню власного майна.

Зайве казати, що й стосовно інших активних опозиціонерів чинився подібний тиск з боку правоохоронних органів: проти декого фабрикували справи, а інших просто намагались залякати, обіцяючи «великі неприємності» по закінченню виборчої кампанії.

Таким чином цього року вперше було перейдено лінію цивілізованого та мирного діалогу між міліцейським апаратом влади та громадськістю, броварські правоохоронці почали чітко ототожнюватись з «регіоналами», основною функцією яких була протидія опозиції практично будь-якими методами. Така ситуація ризикувала вилитись в жорсткі сутички броварчан з правоохоронцями безпосередньо 28 жовтня, якби перевага опозиції не виявилась настільки переконливою.  Проте як складуться стосунки людей та міліції під час подальших важливих суспільних процесів в Броварах можна лише здогадуватись, особливо зважаючи на кадрові перестановки в МВС на обласному рівні: тепер головним міліціонером на Київщині є виходець з Дніпропетровську, який може змінити керівний склад і в броварській міліції.

 

2 місце. Візит Азарова до Броварів.

Хоча резонансних та скандальних інцидентів у Броварах минулого року було вдосталь, візит українського прем’єра на підтримку місцевого висуванця від ПР вартий окремої згадки в цій історії. Цей приїзд міська влада намагалась широко не анонсувати, проте броварським журналістам інформація про візит Азарова все одно стала відома, відтак місцева преса при всьому своєму бажанні не могла проігнорувати подібну події. Проте замість цивілізованої зустрічі глави уряду з мешканцями та партійним активом, відвідини Азарова перетворились на один з найскандальніших епізодів не лише в контексті виборчої кампанії, а й взагалі за останні роки в Броварах. Напади місцевих та районних чиновників на працівників преси та активістів кампанії «Відсіч» спровокували відразу кілька сутичок поблизу МКЦ «Прометей» при повному ігноруванні правопорушень присутніми міліціонерами, губернатором та міським головою.

Зрештою, розслідуванням інцидентів зайнялись журналісти центральних телеканалів, проте їх спіткала подібна участь: кореспондента «Інтера» Романа Бочкалу прямо в приміщенні райради чиновник спустив зі сходів, досі не понісши за це законного покарання.

Проте публічні наслідки скандального візиту Азарова виявились ще й як відчутними в суспільній площині: за тиждень до дня голосування брутальна поведінка «регіоналівських» функціонерів стала топ-темою обговорень в місті, що не могло не відобразитись на результатах волевиявлення броварчан 28 жовтня. Зрештою, візит прем’єра на підтримку Федоренка, як і більшість подібних заходів Партії регіонів у Броварах обернувся проти них самих, додавши ще кілька балів в електоральну казну місцевої опозиції та остаточно розставив крапки над «і» в питанні щодо адекватності місцевих чиновників, котрі представляють інтереси президентської партії.

 

1 місце. Найбрудніші вибори в історії Броварів. Абсолютна перемога опозиції й небачене фіаско влади

Мажоритарна парламентська виборча кампанія у Броварах обіцяла боротьбу «не на життя, а на смерть» ще за кілька місяців до офіційного висунення кандидатів. Рішення йти на вибори Різаненка на тлі гарантованого висунення від влади «масажиста Азарова» обіцяло захопливе протистояння адмінресурсу та репресивного апарату з одного боку та рішучості громадськості та інформаційного креативу – з іншого. Утім навіть найсміливіші прогнози не відображували усю яскравість передвиборчої кампанії, яка відбулась в Броварах в 2012-му році.

Цього разу броварчани мали змогу побачити усю «красу» чорного піару в більшості його можливих проявів: від наклепницьких матеріалів в комунальних ЗМІ до стьобних нападок на опозицію в листівках невідомого походження. Натомість опозиція бомбардувала владу викривальними журналістським розслідуваннями та спопеляючими відео, які вперше показали обличчя фальсифікаторів виборів та непереборну жагу до насилля  цензури та брехні з боку броварських «регіоналів».

Канули в Лету колись популярні в місті політики типу Юрія Кравця та Дмитра Ратнікова, утім на арену вийшли ті, появи яких мали хто очікував та й зовсім нові фігури та середовища, котрі продемонстрували неабиякий потенціал, який може розвинутись на повну силу до місцевих виборів в 2015-му.

Коли перевага опозиції стала критичною, влада не вигадала нічого іншого як зняти головного конкурента шляхом замовних судових рішень. Проте навіть в цьому випадку зазнала фіаско: суди один за одним визнавали правоту кандидата від «УДАРу». Всі очікували напруженого протистояння вже в день виборів, проте результати екзит полів, згідно яких опозиція перемагала провладні сили відразу в кілька разів «остудили» гарячі голови в стані ПР, що дозволило встановити результати волевиявлення громадян в більш-менш спокійній обстановці.

Загалом вибори 2012 продемонстрували те, що навіть в умовах максимального напруження зусиль карального апарату правоохоронної системи, адміністративного ресурсу та тиску з боку місцевих чиновників, активна позиція громадськості може спричинити перемогу здорового глузду над корупційними схемами та відстояти вибір людей. Проте чи був цей вибір правильним – покаже час і перші сигнали ми обов’язково отримаємо вже цьогоріч.

Рік Дракона виявився для Броварів далеко не спокійним, проте дав відповіді на багато запитань. Ми зрозуміли, що влада буде зневажати закон заради власних майнових інтересів рівно настільки, скільки дозволить їм це робити міська громада. Влада зупиняється, коли бачить системний та організований спротив, котрий в свою чергу можливий лише тоді, коли люди готові витрачати хоча б частину свого часу на доведення до відома власної позиції та відстоювання власних прав, в тому числі – права на вибір. Минулий рік навчив нас не опускати руки навіть в найскрутніші хвилини, не втрачати віру в перемогу і впевнено до неї йти, долаючи на своєму шляху здавалося б непереборні перешкоди. Минулий рік дав нам впевненість у своїх силах та вселив оптимізм перед роком наступним. Головне ні на мить не розслаблятись, контролювати тих, кому ми довірили свою владу, а ще – не забувати злочинів тих, хто намагався наш вибір спотворити, аби не повторити помилки кількарічної давності й нарешті поставити у «броварського керма» молодих та сучасних менеджерів, котрі нарешті дозволять нам в повній мірі пишатись своїми Броварами!