Броварчанин, якого ледь не вбили, майже два роки не може добитись правди від слідства

[caption id=”attachment_31674” align=”alignleft” width=”300”] Дмитро Полонський[/caption]

Майже два роки броварчанин Дмитро Полонський намагається добитись справедливості від місцевих правоохоронців. 18 січня 2013 року чоловіка у власному помешканні жорстоко побили та вивезли до лісу. Постраждалий стверджує, що в побитті брали участь співмешканець його колишньої дружини та ще двоє невідомих йому чоловіків. Чоловік написав заяву в міліцію, вказав на кривдників та надав всі наявні докази, але місцеві слідчі вперто не бачать аргументів, аби притягнути бандитів до відповідальності.

9 грудня цього року Дмитро Полонський разом з державними виконавцями зробив спробу потрапити до себе додому: в приватний будинок на вулиці Київській, 22 згідно з рішенням суду про вселення. Працівники виконавчої служби – присутні. От тільки зайти на територію будинку не можуть. За високими замкненими парканами злі собаки, а довкола снують невідомі чоловіки. На підмогу собакам через кілька хвилин приїжджають охоронці з фірми «Галід».

«Ми зламаємо замки, але хто туди зайде першим?» - кажуть працівники виконавчої служби, натякаючи на злих собак та непередбачувані наслідки. «Тут треба кінологів викликати, а то звинуватять за жорстоке поводження з тваринами…» - розводять руками.

Вирішують не ризикувати. Виконавці складають акт та переносять вселення ще на 2 тижні – тоді, кажуть, приїдуть з кінологами.

Великий двоповерховий будинок, а поруч з ним готель «Веста» Дмитро Полонський побудував кілька років тому. За його словами, в це будівництво він вклав всі свої гроші. Коли не вистачало Полонський продав дві квартири в Полтаві. Це майно і стало каменем спотикання між ним та його екс-дружиною, де вони проживали після розлучення за усною домовленістю.

В січні 2013 року сімейна сварка закінчилась для Полонського майже місячним стаціонаром київської лікарні. Закрита черепно-мозкова травма, струс мозку, перелом ребер, розрив селезінки, кістка в легенях та численні травми обличчя. Як розповідає Полонський, того пізнього вечора на нього напали троє невідомих чоловіків, один з яких був нібито співмешканцем його колишньої дружини. Після жорстокого побиття, чоловіка вивезли в багажнику авто в ліс.

Коли кривдники поїхали, Полонський пішов навмання, вслухаючись у віддалений звук автомобілів. На заправці, куди дістався побитий та босий на одну ногу чоловік, викликали карету швидкої.

Постраждалий звернувся до міліції з заявою про злочин. Проте з часом стало зрозуміло, що броварські слідчі не хочуть шукати винних та притягувати їх до відповідальності. За ці майже два роки Полонський зібрав цілу “колекцію” постанов міліції та прокуратури про закриття кримінальних проваджень за відсутністю складу злочину, різних відписок від правоохоронців, суддівських рішень та ухвал.

То чи був все-таки склад злочину, якого так вперто не можуть знайти броварські слідчі? Коли в спільному помешканні чоловіка та його екс-дружини з’явився підозрілий співмешканець Євген Горляков, а сімейні сварки почали виникати все частіше, друзі Полонського порадили про всяк випадок носити з собою увімкнений диктофон. Чоловік дослухався до поради і не прогадав - сварка, погрози та побиття записались на пристрій в кишені Полонського. На щастя, його не знайшли, коли вантажили непритомного закривавленого чоловіка в багажник автомобіля.

Всі записи диктофону потерпілий надав у слідчий відділ. Крім того, Дмитро неодноразово вносив клопотання про проведення фоноскопічної експертизи, про відбір зразків голосу свідків свого побиття.

Постраждалий чоловік прямо вказує на осіб, причетних до злочину – це  підозрілий «співмешканець» його колишньої дружини Євген Горляков та ще двоє чоловіків, яких він може впізнати.

[caption id=”attachment_31688” align=”aligncenter” width=”581”] Полонський вважає, що це один з нападників[/caption]

Мотивом свого побиття Полонський вважає позбавлення його житла та бізнесу. На думку постраждалого, за таку “послугу” екс-благовірна платить бойовикам  частину прибутку від діяльності готелю.

Дмитро Полонський пов’язує бандитів, які його побили, з таким собі Ігорем Токарем. Цей чоловік потрапив в об’єктиви «Маєш право знати» в лютому цього року, в розпал революції у Броварах, коли мітингувальники вимагали відставки міського голови Ігоря Сапожка, тоді він представився головою «Союзу спортсменів міста». І хоч прямих доказів, що бойовики справді діяли за його вказівкою нема, Полонський заявляє, що Токар неодноразово погрожував йому фізичною розправою. Крім того, за його свідченням, “спортсмен” приїжджав два тижні тому, коли виконавча служба робила спробу вселити Полонського до його будинку.

Незважаючи на всі аргументи потерпілого, слідчі не поспішають шукати винних – не бачать доказів. В головних ролях майже дворічного розслідувального екшну є багато знайомих для наших читачів правоохоронців, які встигли заявити про себе в часи Януковича, - слідчі броварської міліції Маріанна Панченко, Тетяна Герасименко, а також – слідчий міськвідділу Шута, слідчі прокуратури Нагірняк та Олійник.

Аби не особливо вдаватись в деталі паперової епопеї, для розуміння ситуації можна навести лише кілька фактів про дослідження доказів та експертизи аудіозаписів.

[caption id=”attachment_31682” align=”aligncenter” width=”450”] Слідча Панченко[/caption]

В одному з клопотань до слідчого відділу Дмитро Полонський просить провести фоноскопічну експертизу файлів з диктофону, вказуючи конкретні файли та їх найменування, відбрати зразки голосу екс-дружини, її співмешканця Горлякова, щоб встановити чи співпадають голоси. Крім того, постраждалий клопоче про складення протоколу прослуховування аудіо.

Проте слідча Панченко робить по-своєму і віддає на експертизу всі файли, які є на диктофоні, формулюючи питання для експерта – «Чи монтувався аудіозапис?» та « Чи піддавався будь-якій обробці аудіозапис?».

Проаналізувавши файли експерт робить висновок, що аудіофайли, в яких чутно «тему розмови, пов’язану з нанесенням тілесних ушкоджень особі», піддавались обробці. Таке формулювання експерт виходячи з того, що дата створення аудіозаписів не збігається з датою створення папки на самому диктофоні.

Однак що ця інформація дає для розвитку слідства? Якій обробці піддавались записи? Чи впливає різна дата файлів і папки на інформацію в аудіозаписах? Чи можна вважати, що ці файли підтверджують або спростовують побиття людини? Врешті-решт, експертиза не встановлює головного – з’ясування, кому належать голоси на цих файлах?

Після численних скарг на слідчу, на початку жовтня 2013 року прокуратура визнає, що Панченко неефективно вела розслідування, і призначає нового слідчого - Тетяну Герасименко. Щоправда, розслідування так і не зрушилось з мертвої точки. Через певний час досудове розслідування в кримінальному провадженні переходить до слідчого Шути М.Д.

Полонський знову подає клопотання про проведення повторної фонетичної експертизи та відбору зразків голосу екс-дружини, Горлякова та адміністраторки готелю Хондюк. Однак слідчий не вбачає в цьому необхідності: експертний висновок вже є – «файли піддавались обробці».

Ще один яскравий приклад «розслідування» - деталізація дзвінків на номери дружини, про яку клопотав Полонський, щоб встановити осіб, причетних до злочину. Інформація, надана слідству компанією Київстар  не дала очікуваних результатів. “Вхідних та вихідних дзвінків у вказаний час на вказаний номер  не зафіксовано”, зазначається в довідці мобільного оператора. А все тому, що слідчий міліціонер помилився в номері на 1 цифру. Цікаво, слідчий розраховував, що, змінивши «ненароком» одиницю на четвірку, цього ніхто не помітить?

Полонський скаржиться до суду і доводить свою правоту: Суддя Кічинська зобов’язує слідчу все таки виконати заявлені клопотання в повному обсязі, а саме провести фоноскопічну експертизу та деталізацію телефонних дзвінків з правильним номером. Проте слідча Шута не поспішає виконувати суддівську ухвалу. Минав шістнадцятий місяць розслідування.

Впродовж цього часу Полонський писав численні скарги на броварських слідчих до прокуратури, очолюваної Миколою Гарником, за затягування строків розслідування. Проте жодного слідчого не притягнули до відповідальності, а кримінальні провадження відкриті за статею про службову недбалість відкривались “для годиться” і закривались “за відсутністю складу злочину”.

Полонський не здається та знову скаржиться на слідчого Шуту до прокуратури, керівником якої призначили Романа Олефіренка. У відповіді постраждалому повідомляють, що розслідування в цьому кримінальному провадженні дійсно проводиться неналежним чином, а слідчий Шута М. Д. та начальник слідчого відділу міліції Коляда М. В. можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності після перевірки главку.

Зрозуміло, що в часи Януковича добитись справедливості в правоохоронній системі було вкрай складно. Однак сьогодні, коли місто має нового начальника міліції, треба розгрібати ці «авгієві конюшні» і налагоджувати роботу так, щоб слідчий відділ не слідкував, а розслідував. Те ж саме стосується прокуратури.

На момент написання статті новий начальник міліції Микола Клименко зустрічався з постраждалим і пообіцяв об’єктивне розслідування, результати якого мають з’явитись вже найближчим часом та поставити крапку в цій історії. Крім того, у своєму інтерв’ю для «Маєш право знати» новий начальник міліції повідомив про те, що навесні 2015 року броварських стражів порядку чекає люстрація за наявними фактами порушень закону з їх боку.

Коли матеріал готувався до публікації, біля готелю “Веста” сталась розв’язка цієї детективної історії із застосуванням зброї. Деталі читайте в новині “У Броварах відбулась перестрілки між “Правим Сектором” та місцевими “спортсменами” з 90-х”.