Біг для здоров'яДля того, щоб постійно моніторити, чи бува хтось не обгородив знову парканом ділянку у парку “Перемога”, ми з колегами почали регулярно бігати на стадіоні “Спартак”, у такий спосіб поєднавши приємне з корисним. Щоразу, йдучи на чи з пробіжки, ми стежимо, щоб земля улюбленого міського парку лишалась недоторканною для тих, хто чомусь вирішив, що ласий шматок зеленої зони з кількома десятками дерев не є парком, а тому його можна спершу безпідставно орендувати, а потім й привласнити.

Та поступово громадський моніторинг переріс у корисну для здоров’я звичку, адже біг є природнім та комплексним навантаженням на людський організм. Приємно, що користь пробіжок усвідомлює чимало броварчан, адже на гумових доріжках “Спартака” у вечірню пору бігає чимало людей різного віку та тілобудови. Дехто намотує кола зі швидкістю торпеди, вочевидь, готуючись до якогось марафону, чим надихає тих, хто біжить підтюпцем, до нарощування швидкості. Дехто бігає у компанії друзів, обмінюючись новинами під час ритмічного руху по колу. Хтось, відокремившись від зовнішнього світу навушниками, долає кілометри на самоті.

stadium

Окрім 400-метрових гумових кіл усіх цих сміливців єднає ще одна річ: усі вони по завершенні своєї корисної для здоров’я справи мають… лізти через паркан. Долати таку “перешкоду” любителям спорту доводиться через те, що о 21:00 вхід на стадіон “Спартак” закривається - разом з усіма, хто на ньому бігає чи… сидить. Тобто заходять люди на стадіон вільно, через відчинені ворота, а виходити змушені або через, або крізь паркан (через цю “необхідність” прути огорожі регулярно розгинають, щоб можна було між ними пролізти).

З одного боку я розумію, навіщо це робиться: щоб на лавочках стадіону не збирались п’яні компанії та не нищили майно спорткомплексу. Але з іншого боку - ці компанії там усе одно сидять. І під час пробіжок, і після, і, мабуть, до ранку. Людей, які вирішили відпочити ввечері на стадіоні, уже багато років ніщо не зупиняє: ні залатані дірки у паркані, ні додаткові огорожі над воротами, через які всі перелазять. Поламані лавочки, купи пляшок - незмінний атрибут ранку на стадіоні, на жаль.

Та виходить, що від боротьби з тими, хто веде вкрай нездоровий спосіб життя, потерпають насамперед ті, хто дбає про своє здоров’я. Вільно зайшовши на стадіон, після занять спортом вони мусять, немов дрібні злодюжки, перелізати через паркан, щоб піти додому. То чи не краще було б не зачиняти ворота, які все одно нікого не спиняють, або зачиняти їх о 22:00, коли вже всі бігуни розходяться?

Взагалі ці ворота та високий паркан довкола стадіону “Спартак”, на якому не один десяток років тренуються броварські спортсмени та ведуть здоровий спосіб життя місцеві бігуни-любителі, виглядають химерно та недоречно. Так само виглядатиме й огорожа довкола затишного шматочка парку, який броварський регіонал Федоренко збирається “благоустроїти” для “нужд” клієнтів свого оздоровчого центру. Та, можливо, приклад міського стадіону змусить депутата замислитись та залишити громадський парк у спокої ;-)