Броварська міськрада «закручує гайки» у доступі до публічної інформації

Останнім часом спостерігаю загрозливу тенденцію. Сектор доступу до публічної інформації Броварської міської ради на офіційні запити все частіше замість відповідей по суті дає відмови. Питання, на які чиновники не хочуть відповідати, різні: декомунізація, містобудівна документація, звернення громадян тощо. Причому, перестали давати навіть ту інформацію, яка раніше була цілком доступною і яку «служителі громади» навіть викладали в інтернеті.

П’ятнична новина про відмову надавати розсекречені містобудівні документи стала лише останньою краплею. Нагадаю, що чиновники вирішили не показувати картографічні матеріали, з яких майже місяць тому нарешті офіційно зняли гриф «для службового користування». Чому нарешті? – Бо вже рік-два в Україні діють законодавчі зміни, відповідно до яких така інформація давно мала би бути відкритою для громадськості. Але ж… тоді ж усі дізнаються, хто де прихопив собі земельку чи хто де захопив собі вулицю, тобто, хто скільки вкрав. Варто зазначити, що ця відмова не була єдиною того дня, їх було аж чотири.

Не буду вдаватись у юридичні тонкощі, але вся інформація, яка отримана, створена органами самоврядування, є публічною. Але не вся може бути відкритою. Обмеження доступу до документів має бути обґрунтованим, внесеним у відповідний перелік. А головне – таке обмеження, зазвичай, надає СБУ, але точно не самі чиновники відповідного органу на свій розсуд.

Окрім іншого, Броварська міська рада тепер інакше дивиться і на визначення обмеження доступу до персональних даних. Міські чиновники раніше завжди в документах не приховували прізвище, ім’я і по-батькові осіб. І найбільшим цинізмом є те, що тепер закривати від очей громадськості вирішили імена під тими документами, які мають значну суспільну важливість. За законом такі документи мають надаватись і можуть бути поширені відкрито.

Я вже півроку шляхом запитів дістаю копії звернень громадян і установ, які стосуються декомунізації у Броварах. І частину цих звернень влада від мене приховує. Переконувався в цьому неодноразово, адже постійно десь спливали ті чи інші листи, існування яких просто замовчали від мене.

А подавши запит на перелік звернень, які стосуються декомунізації, мені надали… Правильно, відмову: із формулюванням «Броварська міська рада не володіє таким документом». І це при тому, що мені достеменно відомо – в них така інформація задокументована, і надати вони її можуть через декілька кліків на комп’ютері. Було би бажання!

Вернемось до самих звернень. Тепер же мені не відкривають навіть імен підписантів, лише текст самого звернення. Пояснення у чиновників дещо нагадали часи Януковича: мовляв, це втручання в особисте і сімейне життя громадян. Хоча, ні, такої маячні навіть тоді не писали. І не хвилює їх, що ця інформація прямо стосується національної безпеки, і я це вже доводив чиновникам посиланнями на законодавство.

Важливо, що такими зверненнями намагаються вчинити кримінальний злочин – шляхом обману та маніпуляцій вернути пропаганду комуністичного тоталітарного режиму в нашому місті. Ворог преси Тетяна Немчнина багато із цих звернень вже долучила до судової справи проти перейменування усіх 70-ти вулиць у Броварах. Що саме вона ними хоче довести? – Очевидно, подати їх як «думку громади».

До слова, із доступом до позовних заяв щодо декомунізації вже вималювалась ціла історія. Спочатку я намагався отримати відповідні документи безпосередньо в суду. Коли з першого разу не вийшло, звернувся до юристів із Інституту медіа права. Спеціалісти порадили в запиті обґрунтувати суспільну значимість інформації. І це допомогло – позов по одній зі справ надали. Але вже на подальші запити – щодо позову Тетяни Немчиної – надавали лише відмови.

Тоді я звернувся до Броварської міської ради, адже вона, як відповідач у суді, мала отримати такий документ. З першого разу відповідь із відмовою мені надійшла менш як за добу. В ній повідомили, мовляв документом не володіють. Такої оперативності в моїй практиці ще не було. За законом, у чиновників на відповідь відведено цілих 5 робочих днів. Тоді я, почувши смажене, одразу подав іще запити. В результаті, отримав відмову із обґрунтуванням на 4-х сторінках.

Відкритість – наше все. Мені багато не треба, лише те, що передбачене законом. Там, де незаконно обмежують доступ до інформації, обмежують і права та свободи громадян. А де є відкритість, там є змога контролювати владу. Тим паче це актуально для такої влади, як у нас – перефарбованих регіоналів, що висмоктують із броварців усі соки і перетворюють наше місто на руїну. Сподіваюсь, влада схаменеться, і мені не доведеться знову із нею судитися за доступ до інформації.