«Манера дебіла». Саме з цією піснею відомого українського репкор-гурту «Роллікс» в мене виникають асоціації, коли згадую позавчорашнє спілкування в приймальні Партії регіонів. Але про це трохи згодом, тим паче це лише дежавю, і не на цій конкретній події я хотів би акцентувати.
Ми вже давно звикли до того, що «регіонали» не мають нічого спільного з такими поняттями як «відстоювання справедливості» чи «робота на суспільство». Зазвичай вони відстоюють геть протилежні принципи: «казнокрадство», «брехня», «тероризування суспільства», «культ прислужництва та поклоніння». І здавалося, що у ХХІ столітті такого вже не мало би бути – всі нібито рівні; демократія; влада, обрана суспільством, працює на людей, а не змушує їх працювати на себе.
Але все навпаки. Ми маємо по всій Україні постійні корупційні скандали, «тітушок», а також політичні репресії щодо громадських активістів.
І Бровари тут – не виняток. Регіонали пристоличного міста перешкоджають журналістам виконувати свою роботу, приховують інформацію від суспільства, розганяють мирні акції протестів, крадуть басейни в дітей, дерибанять землю тощо.
Згадаймо лишень події у парку «Перемога». Вже два роки Сергій Федоренко наполегливо намагається «віджати» у громади частину зеленої зони. І думка людей з цього приводу, вочевидь, йому не цікава.
Після того активістам, що захищали парк, шиють кримінал у вигляді «хуліганства, вчиненого групою осіб». А потім – таке саме хуліганство шиють тим, хто захищає активістів під будівлею суду. Хлопцям загрожує, мало чи багато, до 4-х років ув’язнення.
Що це є? Спроби залякати? Закрити рота? – Очевидно, що так! А ще це – високий показник впевненості [самовпевненості] нашої «регіональної» влади у своїй силі. Причому як міської, так і всеукраїнської влади.
Саме тому, на мою думку, регіонали дозволяють собі «вмикати» «Манеру дебіла» і в кабінетах.
Цього вівторка, 1 жовтня, у Броварах відбулося чергове поширення листівок, плакатів, наліпок в рамках оголошеного «Відсіччю» бойкоту російських товарів. Я разом з ще одним активістом вирішили занести декілька листівок до регіонального партійного центру Партії регіонів, що розташований у колишньому дитсадку на вул. Київській, 298.
У приймальні (куди мене направила працівниця центру) я передав листівки та став висловлювати сподівання, що Президент та Партія регіонів не звернуть зі шляху євроінтеграції. На що одна з працівниць, не дослухавши до кінця, вказала мені на двері.
Очевидно, що причиною «виганння» став факт знімання мене на відео іншим активістом (синдром Тітушка?) Оскільки ми не збиралися влаштовувати скандал, то розвернулися і пішли собі.
Цікаво, інших людей, які приходять на прийом, вони теж женуть в шию? Гадаю, що навіть гірше та грубіше, бо без камери «тітушки» та їхні браття та сестри по партії зазвичай дозволяють собі більше. Не по-європейськи це, правда?
Тим часом, ми продовжили поширення Броварами листівок із закликами бойкотувати російські товари. Собакам треба гавкати, а каравану йти!
А пісня «Манера дебіла» все більше стає актуальною в Україні. І лише на перше прочитання здається, що автор тексту просто вирішив розважитись, написавши «малозмістовий тусняк»… Втім, висновки робіть самі.
Шнирі замутили прикольнії шняжки,
Щоб на них запали мілашки.
Пускаючи в хід зелені бамажки,
Вони не ховали злодійські замашки.
З ними поруч, хитаючи задом,
Модні телички вбивали поглядом
І доволі, мило попиваючи текілу,
Усі відчули манеру дебіла.
Pavlik
10 років томуСереднє IQ по пр. 70-90. Що ви від них хочете? Нормальні люди , повернули би “садок” дітям. А ці , запарвку нвпроти “садка” будувати зібралися , вирубавши захисну полосу дерев , зі сторони траси . Ну хіба це не тупість ? Та ще поряд з зупинкою . Наприклад , влітку з бензозаправки по кірова , на стадіоні “Спартак” так смердить цим бензином , що бігати важко , очі ріже.
Дмитро Карпій
10 років томуЛюди не вірять, що вони особистим внеском можуть щось змінити. А тих, хто намагається змінити, замало. Тому і маємо таку ситуацію.
Pavlik
10 років томуНічого непоробиш .Якщо в Єропі пройшла інквізиція . Страчували як відьом , ледь не всіх дівчат хоч трохи гарніших за чобота . Результат ми всі знаємо . Сотні років якоїсь жахливої інцесто-мазохіцької селекції . Після падіння залізної завіси , у всього чоловічого населення старої Європи просто щелепи повідпадали , побачивши красу нашої жіночої половини . Доречі , яку ми незавжди цінуємо. Так от напротивагу їм , у нас прокотилася смертельна комунізація . Яка винищила майже все розумне і добре , залишивши тільки страх , неймовірно тваринний страх . Невиділятися , бути як усі , це сповідували всі хто вижив в голодоморах і війнах . Після другої війни в Україні залишилося 24 міліони людей з 48 доголодоморних . Результат комуністичної селекції по вирощуванню гомосоветікус , після всіх інквізицій виявився вдалим . Тепер нашу антиінтелектуальну хворобу ми будемо лікувати не одне покоління . А поки що вислів , моя хата з краю є ще актуальним . Сумно .